Гордієнко Євгенія

студентка 4-го курсу юридичного факультету Львівського державного університет внутрішніх справ

Науковий керівник: Пришляк Світлана Орестівна

Проблеми впровадження суду присяжних в україні

Класичне пояснення необхідності інституту присяжних - це за­хист громадянина від свавілля державних органів та право на суд рів­них собі. Присяжні в першу чергу керуються совістю і своїм баченням реалій суспільного життя, а не жорсткими рамками норм права. Суд при­сяжних дозволяє уникнути однобічності при розгляді справи та винесенні рішення. Крім того, у деяких випадках при розгляді справи професійні судді можуть бути менш об'єктивними, ніж суд присяжних, оскільки в останніх відсутнє упереджене ставлення до обвинуваченого [7].

Так, відповідно до ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Спроба реалізації даних конституційних положень від­булась при розробці та впровадженні нового КПК України. Проблема постає в тому, що ні термін «народні засідателі», ні «присяжні» не роз'яснено статтею 127, і незрозуміло чи Конституція передбачає існування «народних засідателів» і «присяжних» окремо, чи в якості взаємозамінюваних суб'єктів [3].

Згідно статті 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотан­ням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних судців та трьох присяжних. Ця норма порушує принципу рівності прав потерпілого та підсудного, бо клопотати про розгляд судом при­сяжних вправі лише підсудний.

Стаття 391 КПК зазначає, що нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені статтею 368 цього Кодексу, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останні [1].

Ніякого самостійного рішення (вердикту) присяжні, за такої концепції, не приймають, а отже - практично не відповідають ні за долю справи, ні за свої рішення. Пропонуючи ж їм спільно з суддями вирішувати всі питання судочинства законодавець готує шлях до ко­лективної безвідповідальності як самих присяжних, так і суддів - непрофесіоналів, котрі, за таких умов, свої помилки і зловживання мо­жуть «списувати» на недосвідчених присяжних [5].

Таким чином, спотворено саму ідею суду присяжних. Тому впровадження такої моделі суду присяжних є не доцільним і краще схилятися до англо-американської моделі, за якої представники народу самостійно, без участі професійного судді, вирішують питання факту винуватості та виносить відповідний вердикт щодо підсудного, професійний суддя у такому процесі вирішує виключно правові питання і встановлює кваліфікаційну міру покарання.

Обмеження юрисдикції суду присяжних лише справами, котрі передбачають можливість довічного позбавлення волі, не тільки позбавляє сенсу створення такого інституту, а й не узгоджується з конституційними приписами щодо права особи бути судимою судом присяжних [2]. Залучення суду присяжних було б доречним не лише у справах про особливо тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді довічного ув'язнення, а й у справах про тяжкі злочи­ни, оскільки наявність присяжних ставить значно вищі вимоги до якості захисту підсудного, досудового розслідування, наявності неприпустимих доказів, порушень прав людини та законодавства України.

Хоч запровадження інституту присяжних засідателів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України, має як переваги так і недоліки, я вважаю, що подальший розвиток інституту суду присяж­них можливий і необхідний в Україні. Але при цьому, необхідно звер­нути особливу увагу на розмежування понять «народні засідателі» та «присяжні», популяризацію значимості ролі народних засідателів, на­лежного їх фінансування та перегляд юрисдикції суду за участю на­родних засідателів у зв'язку з запровадженням суду присяжних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України № 4651-VI від 13.04.2012 р.; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процессуального кодексу України» № 4652-VI від 13.04.2012 р. : станом на 1 вересня 2012 року.- Х.: Право, 2012.- 392 с.

2. Оніщук М. Проект нового КПК України - рух у правильному напрямку / М. Онищук // Дзеркало тижня. Україна. 2011. - 12 серпня. - № 28.- С. 12-12.

3. Футей Б. Роль суду присяжних в Україні // Наша Україна – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttp://www.razom.org.ua/opinions/12295/

4. Тернавська В.М. Суд присяжних як складова частина демократичної судової влади В. М. Тернавська // Адвокат. – 2006. - № 8. – С. 19-22.

5. Тертишник В. Суд присяжних: суть ідеї, історичний досвід, перспективи становлення та актуальні проблеми сьогодення / В. Тертишник // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №11. - С. 3-4.

6. Русанова І. Суд присяжних як форма захисту громадян /1. Русанова // Університетські наукові записки. - 2007. - № 4. - С. 425 431.

7. Пилипенко В. Суд присяжних: рго і соntra для України / В. Пилипенко // Українська правда. - 2012. - березень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1355056940