Передумови, причини та привід до конфлікту
Як вже згадувалось раніше геополітичне положення Афганістану відіграє дуже важливе значення на міжнародній арені як регіон боротьби міжнаціональних інтересів за становлення своїх сфер впливу, зокрема воєнно- політичної та економічної. З історії видно, що ці території неодноразово ставали яблуком розбрату між багатьма провідними державами тих часів, боротьба за яке триває і до нині. Таким чином ще до початку революції, а згодом і громадянської війни політико- ідеологічна атмосфера на території Афганістану була дуже неспокійною і власне вразливою. Ще з часів англо- афганських війн 19 ст. країна намагалася здобути власну незалежність і позбутися впливу Британської імперії. Але усі спроби були невдалими. Єдина країна, що визнала суверенітет Афганістану була СРСР ще у 1920-х роках, надававши на той момент значну економічну й військову допомогу. Тобто з початку 20 ст. починає окреслюватися зацікавленість країн у здобутті важелів впливу на державу, яка ще за тих часів була проголошена як Королівство Афганістан. Важелі впливу мали різний характер. Можемо припустити що у випадку СРСР мала місце зокрема імперіалістична складова. Окрім зовнішніх факторів, країна мала низку своїх проблем, зокрема соціально-економічних і політико-ідеологічних. На початку 20 століття Афганістан був відсталою аграрною країною з повною відсутністю промисловості, вкрай бідним населенням, понад половина якого була неграмотною. У продовж багатьох років в країні точилася боротьба за владу, зумовлена знову ж таки ідеологічним протистоянням поглядів на способи здійснення державної влади. У результаті державного перевороту 1973 року до влади прийшов представник лівих партій, республіканець Мухаммед Дауд. Дотримуючись соціалістичних канонів ведення політики Дауд встановив у країні авторитарну диктатуру з явно вираженою політикою дирижизму. Усі спроби здійснити радикальні економічні й соціальні реформи були невдалими. У результаті Мухаммед Дауд наткнувся на сильний опір ісламістів який йому вдавалось придушувати. Проте в ході Саурської революції 1978 року був скинутий з влади і вбитий представниками своєї ж лівої народно-демократичної партії Афганістану, які так само були вкрай незадоволені політикою, яку проводив Дауд. Революція здійснювалася у рамках секретної операції, організованої НДПА, про яку навіть не здогадувались представники СРСР в Афганістані. Тому події квітня 1978 року ще більше привернули увагу радянського керівництва. Як результат до влади прийшла нова політична сила в обличчі НДПА, яка мала чітко-виражену прорадянську орієнтацію щодо принципів управління країною.
Спроби керівництва країни провести нові реформи, які дозволили б подолати відставання Афганістану, наштовхнулися на опір ісламської опозиції. У 1978 році в Афганістані почалася громадянська війна. Саме це було причиною і приводом до подальших дій, в ході яких протистояння влади і опозиції вилилося в довготривалу війну. Але ці причини розглядаються в контексті внутрішньому. Більш цікавими і складнішими постають причини зовнішнього характеру. Про що далі й піде мова.
Однією з причин війни для СРСР стало прагнення підтримати прихильників концепції соціалізму в Афганістані, які прийшли до влади в результаті Квітневої революції, що зіткнулися з потужною опозицією своєї соціальної, економічної та політичної стратегії.
Частково введення радянських військ переслідував мету запобігти можливе зміцнення в регіоні ісламського фундаменталізму, викликане ісламською революцією в Ірані 1979.
Само по собі падіння про-радянського уряду означало б сильний удар по самій теорії марксизму-ленінізму, яка стверджувала, що громадські формації завжди змінюються від простих до досконалих і від феодалізму до комунізму. Це був би також сильний удар по зовнішньополітичних позиціях СРСР, оскільки, якщо таке б сталося, це був би перший в післявоєнній історії випадок скинення про-радянського уряду. Теоретично, окрім прямих наслідків, поширення фундаменталізму через афганських таджиків могло б істотно дестабілізувати радянську Середню Азію. На міжнародному рівні було заявлено про те, що СРСР керується принципами «пролетарського інтернаціоналізму». В якості формальної підстави Політбюро ЦК КПРС використовувало неодноразові прохання керівництва Афганістану й особисто Хафізулли Аміна про надання країні військової допомоги для боротьби з антиурядовими силами.
Отже, однією з головних причин затяжної війни, що зокрема надала їй статусу міжнародної стало іноземне втручання в афганську внутрішньополітичну кризу як зі сторони СРСР так і зі сторони США хоча і опосередковано.