Міністерство освіти та науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет міжнародних відносин
Кафедра міжнародних відносин та
дипломатичної служби
Підсумкова робота з конфліктології на тему:
Війна в Афганістані (1979-1980)
Виконав : студент групи МВБ-31
Медвідь Ігор Іванович
Перевірено:
доц. Мацях М. М.
_______________
Львів-2015
Зміст
Вступ
Хронологія подій
Передумови, причини та привід (casus beli) до виникнення конфлікту
Класифікація конфлікту
Графік динаміки конфлікту
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Війна в Афганістані (1979-1989) - військовий конфлікт на території Демократичної Республіки Афганістан, перший та один з найбільш масштабних етапів громадянської війни на території сучасного Афганістану між правлячими силами Афганістану та обмеженого контингенту радянських військ, з одної сторони, та опозиційними силами, що були представлені багаточисельними озброєними партизанськими формуваннями афганських моджахедів, які користувалися політичною, фінансовою, матеріальною і військовою підтримкою країн НАТО (США, Великобританія) а також країн ісламського світу, з іншої сторони.
На протязі 10 років велася ця кровопролитна боротьба у результаті якої обидві сторони конфлікту зазнали великих матеріальних і людських втрат. Цей конфлікт заклав фундамент на якому й по сьогоднішній день відбуваються воєнні дії. Безсумнівно вирішальним моментом цього конфлікту стало введення радянських військ на територію Афганістану, що власне переводить цей конфлікт з розряду внутрішнього до розряду міжнародного. Пік конфлікту припадає на 1984-1986 роки у продовж яких сторони несли найбільші втрати. Згідно з офіційною версією СРСР щодо інтервенції своїх військ, то в основному причиною тому була допомога дружньому народу Афганістану у боротьбі з радикальними опозиціонерами. Окрім цього мали місце і національні інтереси СРСР. Зважаючи на близькість кордонів вище керівництво висловлювало занепокоєння стосовно просування войовничо налаштованих ісламістів далі на захід і північ тим самим ставлячи під загрозу безпеку радянсько-афганських кордонів. Однак як і в будь-якій політичній грі, в цьому випадку Афганістан не є виключенням, існує багато підводних каменів, багато з яких і досі покриті таємницею. Однак безпомилково можна вважати, що сумну долю в цій історії зіграв той факт, що загострення внутрішнього конфлікту в Афганістані відбулося саме у період «Холодної війни». Для США і СРСР необхідна була тільки іскра, яку вони і отримали в 1979 році.
Участь США у цьому конфлікті була доведена у результаті розслідувань КГБ а згодом і самі очільники країни відкрито і офіційно заявили про пряму і відкриту допомогу афганський опозиції в рамках секретної операції ЦРУ під кодовою назвою «Циклон». Так, у своєму інтерв’ю 1998 року французькому журналу Le Nouvel Observateur тогочасний радник президента США Картера з питань національної безпеки Збігнєв Бжезінський заявив, що ця операція була нічим іншим як навмисною дією з боку США змусити інтервенцію військ СРСР до Афганістану. «According to the official version of history, CIA aid to the Mujahiddin began during 1980, that is to say, after the Soviet army invaded Afghanistan on December 24, 1979. But the reality, closely guarded until now, is completely otherwise: Indeed, it was July 3, 1979 that President Carter signed the first directive for secret aid to the opponents of the pro-Soviet regime in Kabul. And that very day, I wrote a note to the president in which I explained to him that in my opinion this aid was going to induce a Soviet military intervention... We didn’t push the Russians to intervene, but we knowingly increased the probability that they would…That secret operation was an excellent idea. It had the effect of drawing the Russians into the Afghan trap and you want me to regret it? The day that the Soviets officially crossed the border, I wrote to President Carter, essentially: “We now have the opportunity of giving to the USSR its Vietnam war"- згадував у своєму інтерв’ю Бжезінський.
Ще перед тим Джиммі Картер у своїй доктрині офіційно визнав свою неприязнь до СРСР зумовлюючи це своїми занепокоєннями щодо вірогідного захоплення контролю СРСР над Персидською затокою як наслідок вторгнення до Афганістану. Можливо і це було б «офіційною» причиною надання комплексної допомоги США силам опозиції, однак в умовах тогочасного протистояння двох наддержав переростання внутрішнього конфлікту у міжнародне хоча і «приховане» з’ясування стосунків було б його логічним завершенням. Адже саме геополітичне положення Афганістану, на стику Південної та Центральної Азії ставить його в розряд ключових регіонів у забезпеченні воєнно-політичної стабільності у всьому центрально-азійському регіоні. А це, як відомо, те місце, де на протязі сторічь пересікаються національні інтереси усіх провідних країн світу. Афганістан - частина великого яблука розбрату, відомого в історії як «Велика Гра»(«Турініри Тіней») – геополітичного суперництва між Британською імперією а згодом і США та Російською Імперією(згодом СРСР) за панування в Центрально-східній Азії.
Саме це на мою думку змушує нас дивитись на громадянську війну в Афганістані не тільки з позиції внутрішнього протистояння за владу між правлячою верхівкою та опозицією, а зокрема розглядати конфлікт через призму міжнародних відносин між двома ворогуючими блоками.