8. Видатні представники зарубної музичної педагогіки

• Методична система Еміля Жак-Далькроза (1865-1950) в основі музичного навчання передбачає триєдність музики, слова і руху як засобу формування особистості. В основі його системи був метод евритміки (зв’язок музики з рухом), що давало змогу виконати основне завдання – навчити дітей рухатися у характері музики, відображуючи її темпові, динамічні та метро-ритмічні особливості. Іншими складовими системи Жак-Далькроза є сольфеджіо та імпровізація, які реалізовувалися на більш високому (професійному) рівні музичного навчання.

• Методична система Карла Орфа (1895-1952)– викладена у відомому методичному посібнику „Шульверк” („Schulwerk”). Назва походить від двох німецьких слів – „[шулен]” – навчати та „[веркен]” – діяти. В основі його системи принцип елементарного музикування з використанням різних відів музично-сценічної діяльності Сконструйований ним спеціальний інструментарій, що використовувався на уроках музики став основним методичним засобом реалізації його музично-педагогічної системи.

• Методична система Золтана Кодая (1882-1967) полягає у застосуванні хорового співу як головного виду діяльності в музичному вихованні. „Метод Кодая” передбачає виховання в учнів почуття ладу, ладового мислення за допомогою різних вправ розвитку звуковисотного слуху. Для цього в його системі широко пропонується використання відносної (ладової) сольмізації.

• Методична система Марії Монтессорі (1870-1952). Масове дошкільне музичне виховання, базоване на сенситивних(сензитивних) періодах розвитку дитини. Процес музичного виховання дошкільника поділяється на три етапи: перший - розвиток уваги до звуків, що оточують дитину; другий - виявлення та закріплення метроритмічного сприймання музики; третій - формування мелодичного і гармонічного слуху.

• Методична система Бориса Трічкова (1881-1944) - "Східці", в основі якої лежить концепція "свідомого нотного співу": досягнення музичної координації між слухом і голосом, розвиток тонального чуття, почуття ритму, любові до музики та бажання співати.

• Методична система Дмитра Кабалевського (1904-1987) започаткована у 1970-х роках у колишньому СРСР і втілена в навчальну програму „Музика” для загальноосвітніх шкіл колишнього Радянського союзу та деяких соціалістичних країн Європи. Основна (генеральна) тема програми – „Музика і життя”. Заняття музики були підпорядковані основним морально-естетичним принципам, спонукаючим дитину до почуття прекрасного. Основним методом програми є обговорення, роздуми про музику та музичні явища. Основним видом діяльності – слухання музики.

9. Музично-педагогічна концепція д.Кабалевського.

Д. Кабалевський стверджував: “Нехай вчитель буде вільним від влади схеми, яка потребує від нього стандартного графіку проведення уроку”.В 70-х роках Д.Б. Кабалевський створив принципово нову систему музичних занять. Яка знайшла своє відображення в програмі з музики для ЗОШ. В основі програми лежить тематична єдність – тематизм програми. Відповідно тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики:Урок введення в тему;

Урок поглиблення теми;

Урок узагальнення;

Заключний урок-концерт.

Створена ним музично-педагогічна концепція розглядається в декількох аспектах. Її моральна спрямованість особливо затребувана в сучасному суспільстві в ситуації розмивання духовних цінностей особистості. Універсальний підхід Кабалевського до побудови змісту музичної освіти і виховання на основі надзавдання - зв'язку музики з життям. Автор виділяє значимість для художньої педагогіки та викладання музики проблеми інтересу, захопленості мистецтвом. 

У концепції Д.Б. Кабалевського сприйняття музики розглядається як основа музичної діяльності учнів. Процес розвитку емоційного, активного, осмисленого сприйняття музики дитиною є невід'ємною частиною становлення його музичної культури. Значною педагогічною ідеєю Кабалевського є введення дитини у світ музики через знайомство з «трьома китами» - піснею, танцем і маршем, які відкривають двері в такі великі жанри як опера, балет, симфонія і ін Зміст програми побудовано Кабалевским в опорі на закономірності музики, на принцип тематизму,який композитор образно визначає як процес сходження до вершин музичного мистецтва. 

Вперше в історії музичної освіти основу навчальних тем програми склали суто музичні та естетичні категорії мистецтва: інтонаційна природа музики, її мову і мова, жанри, форми, стиль, музичний образ і музична драматургія, перетворююча сила музики та ін У рамках програми вперше розкриті можливостіінтеграції мистецтв. Взаємозв'язку між музикою, літературою, образотворчим мистецтвом, театром, кіно розглядаються в опорі на їх життєву основу.  Заслуговує на увагу підхід композитора до розширення функцій різних видів дитячого музикування на уроці. Заявлений в програмі девіз «Кожен клас - хор!" Переконливо доводить прагнення Кабалевського до зміцнення основ хорового виконавства в загальноосвітній школі. В той же час в навчально-виховному процесі головним стає не відносна самостійність різних граней музичної діяльності, а їх внутрішній зв'язок, їх єдність, коли будь-яка форма спілкування з музикою сприяє розвитку музичної культури школяра. 

Д.Б. Кабалевський у своїй концепції інтерпретував вже відомі методи і прийоми навчання, з точки зору їх адекватності природі музичного мистецтва:«подібності та відмінності», «забігання вперед і повернення до пройденого» (ретроспективи і перспективи), проблемності. Ці методи композитор розглядав як шлях пізнання дитиною музики.  Важливим аспектом концепції Д.Б. Кабалевського є постановка проблеми спільного творчості вчителя і учнів, успіх вирішення якої залежить від підготовленості до цієї роботи самого вчителя музики.  Вперше в концепції Д.Б. Кабалевського та його програмі були сформульовані вимоги до професійної компетентності вчителя музики: крім загальнопедагогічної підготовки, кваліфікований учитель повинен бути музично освіченою педагогом - володіти музичним інструментом, вокальної та диригентсько-хорової технікою, знаннями в галузі історії та теорії музики. І головне - вчитель музики повинен любити музику як живе інтонаційно-образне мистецтво, емоційно її сприймати і виконувати. Кабалевський вважав важливими складовими майстерності педагога-музиканта слово вчителя, здатність викладача об'єднувати в єдине ціле всі елементи уроку, варіативно застосовувати матеріал програми, уникаючи жорсткої схеми, штампа в викладанні мистецтва.  Осмислення змісту музично-педагогічної концепції Д.Б. Кабалевського та багаторічний досвід її застосування в практиці роботи освітніх установ Росії дозволив нам сформулювати її основоположні принципи: універсальність, інтегративність. варіативність, діалогічність. Універсальність концепції полягає в тому, що закономірності музичного мистецтва є домінуючими властивостями музично-педагогічної діяльності. Вони можуть бути використані в процесі розробки змісту музичної освіти і виховання, при виявленні ефективності діяльності вчителя на уроці музики, а також в процесі його позаурочної роботи, в системі додаткової освіти. Інтегративність розглядається в контексті широких зв'язків музики з життям, взаємодії з іншими видами мистецтва у змісті музичної освіти, а також як принцип відбору ключових професійних компетенцій в діяльності педагога-музиканта.  Діалогічність концепції полягає в осмисленні її як системи відкритої до вдосконалення, сумісної творчості вчителя і учнів, до застосування діалогових інтерактивних форм підвищення кваліфікації, в яких учитель виступає посередником між музикою і дітьми.