2.3. Принципи формулювання тестових завдань

Конструювання тестових завдань має відповідати поставленій меті і виокремлюватися відповідно завдання, зокрема:

Тестові завдання на протиріччя: використання частки “не”, а також коли перша відповідь заперечує другу.

Наприклад:

1. При збільшенні маси м’яза кількість м’язових волокон:

а) збільшується; б) не збільшується.

2. Який тип кровоносної системи у кільчастих червів?

а) замкнена; б) незамкнена.

Тестові завдання на протилежність. Коли надаються дві альтернативні відповіді.

Наприклад:

3. При підвищенні артеріального тиску просвіт судин:

а) збільшується; б) зменшується.

4. Основна особливість, яка відрізняє деревину хвойних від деревини квіткових рослин – це:

а) відсутність судин; б) наявність судин;

Тестові завдання на однорідність. Ефективність даних завдань підсилюється завдяки спорідненим за звучанням словам.

Наприклад:

5. Тип живлення у ціанобактерій:

а) хемотрофний; б) гетеротрофний;

в) фототрофний; г) сапротрофний.

Тестові завдання акумуляційного типу. Зміст другої відповіді включає в себе першу відповідь, третьої другу і т.д.

Наприклад:

6. Грудну клітку ссавців утворюють:

а) ребра;

б) ребра і грудина;

в) ребра, грудина і грудні хребці;

г) ребра, грудина, грудні хребці і ключиці;

д) ребра, грудина, грудні хребці, ключиці і лопатки.

Учні вважатимуть, що вірна і найбільш повна відповідь – це остання. Тому бажано найбільш правильною відповіддю не завершувати завдання.

Тестові завдання на поєднання. Використання поєднання двох або трьох понять у відповіді ускладнює вибір учня.

Наприклад:

7. Які хімічні речовини входять до складу ядерця?:

а) РНК, вуглеводи; б) РНК, ліпіди;

в) вуглеводи і ліпіди; г) білки, РНК;

д) білки, вуглеводи.

8. До зернистих лейкоцитів належать:

а) нейтрофіли, еозинофіли, базофіли;

б) нейтрофіли, еозинофіли, лімфоцити;

в) нейтрофіли, еозинофіли, моноцити.

Тестові завдання на знаходження неправильної відповіді.

Наприклад:

9. Який нуклеотид не входить до складу ДНК?

а) А; б) Г; в) У; г) Т; д) Ц.

2.4. Завдання з вибором однієї правильної відповіді

У залежності від кількості правильних відповідей тестові завдання можна розділити на:

Завдання з вибором однієї правильної відповіді найбіль поширені в тестовій практиці, що пояснюється їх порівняльною простотою, традицією і зручністю для автоматизованого контролю знань. До недоліків таких завдань відносять можливість запам’ятовування неправильних відповідей.

Вірогідність вгадування правильної відповіді залежить від загального числа відповідей до кожного завдання і від ступеня привабливості кожної неправильної відповіді. Можна припустити, що зовсім непідготовлені відповідатимуть навмання, а тому тут можлива корекція числа одержаних балів залежно від вірогідності вгадування. Не випадково такі завдання стали самими критикованими. Можливість вгадування – це дійсний недолік завдань з вибором однієї правильної відповіді.

Але, у добре, якісно розроблених тестових завданнях неправильні відповіді нерідко здаються більш правдоподібніші за правильних. Їх називають дистракторами (від англійського дієслова to distract – відволікати).

Добре підібрані неправильні відповіді істотно знижують вірогідність вгадування правильної відповіді. Таким чином, можливість вгадування правильної відповіді незнаючими випробовуваними компенсується майстерністю автора тестових завдань.

При одній правильній відповіді загальне число інших, неправильних відповідей в цьому варіанті коливається звично від однієї до п’яти. Для зниження вірогідності вгадування правильної відповіді корисно додати число дистракторов – відповідей неправильних, але правдоподібних.

Проте збільшенню числа неправильних відповідей перешкоджають дві причини. Перша – це утруднення в підборі педагогічно коректних і привабливих дистракторов, і друга – зростаюча при цьому громіздкість завдань. От чому загальне число відповідей в завданнях з вибором однієї правильної відповіді звично не перевищує шести. Помітно більше число відповідей рекомендується мати в завданнях з вибором декількох правильних відповідей.

Наприклад, обвести кружком номер найбільш правильної відповіді.

Правильною є друга відповідь (б), перша і третя (а, в) – частково правильні, а четверта (г) неправильна.

Наприклад:

9. Які нуклеотиди входять до складу ДНК?

а) А, Г, Т; б) А, Г, Т, Ц; в) Г, Т, Ц; г) А, Г, У, Ц.

Обвести кружком номер правильної відповіді із кардинальною зміною дистракторов.

Наприклад:

10. До соковитих плодів належать:

а) сім’янка; б) яблуко; в) зернівка;

г) біб; д) стручок; е) горіх.

Тут є висока вірогідність вгадування правильної відповіді, тому кількість відповідей має бути максимально велика. Спроба вгадати правильну відповідь таким, що вчиться, що не уміє вирішувати такі рівняння, доведеться перебирати дуже багато відповідей. В умовах обмеження часу на тестування тактика перебору варіантів приведе до значних втрат часу і балів. Тести без обмеження часу в масових процесах контролю підготовленості практично не застосовуються.

При розробці тестових завдань нерідко зустрічаються завдання, де випробовуваним пропонується вибрати номер неправильної відповіді. Завдання за такою інструкцією є достатньо складними, адже навчання зосереджене переважно на вивчення правильних знань. Світ неправильних знань і світ незнання набагато ширші; а тому вони не є звично предметом вивчення. Учневі складно виокремити неправильні відповіді, вони викликають у них не впевненість у власних знаннях, сумнів, що може унеможливити правильний вибір та призвести до невірного розв’язання завдання тесту.

Крім цього, постійна спрямованість на застосування правильних знань часто вводить учнів в оману і призводить до того, що вони шукають їх застосування при розвязку тестів і часто автоматично вибирають відповідь, що підтверджується їхніми правильними знаннями, а не відповідь на поставлене питання тестового завдання.