2.2. Класифікація педагогічних тестів

Педагогічні тести можна класифікувати за:

• рівнем уніфікації (тести стандартизовані і нестандартизовані);

• рівнем впровадження (національні, навчального закладу, вчительські);

• статутом використання (обов’язкові,пілотні, дослідницькі);

• співвідношенням з нормами або критеріями (тести досягнень, порівняння, вибору);

• видом тестових завдань (тести із відкритими чи закритими завданнями).

За рівнем уніфікації тести поділяються на стандартизовані і не стандартизовані. Стандартизація стосовно тестування означає уніфікацію, тобто приведення до єдиних норм процедури вимірювання та показників якості тесту. Завдяки стандартизації методики вимірювання забезпечується можливість зіставлення результатів тестування, визначення тестовиж оцінок у відповідних стандартизованих показниках, а також зіставлення тестових оцінок, одержаних за різними тестовими методиками.

У даному випадку враховується стандартизація процесу вимірювання та оцінювання, а саме:

• регламентація процедури проведення тестування;

• уніфікація інструкцій, бланків тестування;

• уніфікація засобів реєстрації результатів, їх обробки та збереження;

• характеристика контингенту, який тестується;

• термін і привалість тестування.

У другому випадку стандартизація використовується у більш вузькому значенні, визначається лише процес конвертації результатів тестування у шкалі оцінок.

Стандартизованим називається тест, що має комплесну характеристику, яка визначається його властивостями, процедурою вимірювання і процедурою шкалювання, а також регламентацією процедури та логістики (організації) процесу тестування. Порушення будь-якого з елементів зводить нанівець усю роботу зі створення стандартизованого тесту, що значно обмежує сферу його застосування та скасовує наслідки за одержаними результатами.

Стандартизації тесту передує пілотне тестування. Воно здійснюється на репрезентативній вибірці з метою визначення параметрів тесту та уточнення процедур тестування і є обов’язковим етапом процесу стандартизації тесту. Тривалість цього процесу для відомих тестів коливається від 5 до 10 років, а вдосконалення та оновлення тесту здійснюється постійно.

За рівнем впровадження та статусом використання тести поділяються на загальнодержавні (національні), відомчі (міністерські), тести навчального закладу (шкільні, університетські), кафедральні, неформальні (особисті).

У залежності від того хто тестується і з якою метою визначається рівень складності та об’єм тесту. Дані тести можуть визначати рівень навчальних досягнень учнів при завершенні навчання у класі (перевідні тести) або випускні тести (ДПА) чи вступні (ЗНО).

У залежності від статусу використання тести є обов’язковими, пілотними і дослідницькими.

Тестування за загальнонаціональними тестами має передувати ретельне, неодноразове пілотне тестування (різні вимоги до тестувань, які супроводжують стандартизацію тестів) на репрезентативній “національній” вибірці, оскільки результати цих тестувань здебільшого мають адміністративні наслідки.

За співвідношенням із критеріями або нормами виокремлюють два типи вимірювань:

• вимірювання орієнтовані на норму;

• вимірювання орієнтовані на критерії.

Тести, орієнтовані на норму, мають тестову стратегію типу “мету досягнуто – мету недосягнуто”. Порівнюючи результати з деякою нормою, їх можна застосовувати на іспитах та при інших випробуваннях, коли приймаються рішення альтернативного характеру “прийнятий – не прийнятий”.

Тести, орієнтовані на співвідносну групу, передбачають співставлення індивідуальних результатів тестування з результатами, отриманими на репрезентативній вибірці. Тести, орієнтовані на критерії, що визначають індивідуальні результати, передбачають оцінювання взаємозв’язку цих результатів з попередньо встановленими критеріями.

Тести, класифіковані за цією ознакою, репрезентують два напрями у теорії вимірювання якісних ознак: методи, орієнтовані на критерії та нормативно-групові методи.

За видом тестового завдання тести є відкритими та закритими.

Тестові завдання відкритої форми мають завдання з вільною формою відповіді, тобто, відповіді на дані завдання не надаються. Їх поділяють на завдання із пропусками, завдання на доповнення, завдання з короткою відповіддю та завдання у структурованого есе.

Завдання із короткою відповіддю можуть бути сформульованими у різній формі подання знань, кожне запитання потребує короткої відповіді.

У тестах з напіввідкритими тестовими завданнями відповідь надається лише особі, яка їх перевіряє.

У тестах з закритими тестовими завданнями надаються готові відповіді особі, що тестується. Такі тести за формою відповіді розділяються на альтернативні, вибіркові тестові завдання, які передбачають вибір із кількох запропонованих відповідей вибір однієї або декількох правильних відповідей.

За методом тестування розрізняють тестування бланкове, компютерне та комп’ютерне адаптоване тестування.

Бланкове тестування передбачає, що екзаменовані відповідають на тестові завдання шляхом внесення олівцем або ручкою відповідей у спеціальні бланки відповідей.

Під час масштабних тестувань зчитування даних з бланків відповідей здійснюється а допомогою комп’ютера. Існує два типа сканерів: спеціалізовані й універсальні. Спеціалізовані mark reader створено спеціально для зчитування бланків відповідей.