1.3. Надійність вимірювання

Перевірка надійності методу відбувається при співставленні результатів при проведенні повторних вимірів.

При цьому, надійність методу залежить від:

• об’єктивності методу (об’єктивність процедури тестування);

• параметрів інструменту вимірювання (якості тесту);

• стабільності характеристики, що вимірюється.

Ступінь надійності методу визначається за допомогою коефіцієнта надійності. Коефіцієнт надійності (R) дорівнює коефіцієнту кореляції між результатами, отриманими одноковим методом за однакових умов, і показує, наскільки збігаються результати вимірів.

Коефіцієнт надійності змінюється від 0 до 1 і розраховується з використанням певних методик. Найчастіше для його розрахунку використовують рівняння Спірмена-Брауна, або коефіцієнт -Кронбаха.

При проведенні широкомасштабних тестувань розрахунок коефіцієнта надійності є обов’язковим. Під час тестувань, за результатами яких приймаються адміністративні висновки для екзаменованих, цей коефіцієнт має бути більшим ніж 0,9.

Щоб розуміти й використовувати стандартну похибку вимірювання, необхідно розуміти базові поняття надійності тестів, такі як істинний бал та похибка вимірювання. Вихідний бал, або отриманий бал за тест – це кількість очок, отриманих учасником за виконання тесту. Істинний бал представляє ту частину отриманих балів, яка не зазнала впливу випадкових подій.

Похибка вимірювання або бал похибки є різницею між отриманим балом та відповідним теоретичним істинним балом. Бал похибки є тією частиною отриманого балу, яка є несистемною та залежить від випадкових обставин. І саме ця сукупність наслідків всіх неконтрольованих на невизначених чинників включена до тестового балу.

Отриманий бал можна виразити через дві складові – істинну складову, яка представляє істинний рівень знань учасника, і помилкова складова, яка представляє випадкові коливання,

Х = Т + Е ,

де Х – видимий бал, Т – істинний бал, та Е – бал похибки. Отриманий бал може бути вищим або нижчим за істинний бал.

Точно так, як отриманий бал дорівнює сумі істинного бала та бала похибки, варіативність отриманих балів для цікавої для нас групи учасників тестування дорівнює сумі варіативності істинних балів та варіативності похибки. Ця залежність зберігається, якщо похибки випадкові (за припущенням) і не співвідносяться з істинними балами або між собою. Така залежність може бути виражена як

S = S + S ,

де

S = варіативність видимого бала;

S = варіативність істинного бала;

S = варіативність похибки.

Надійність тесту не є постійною величиною. Вона буде варіювати при застосуванні різних методик визначення надійності з однією групою учасників і з різними групами учасників при єдиній методиці визначення. Підручник для стандартизованого тесту може наводити велику кількість коефіцієнтів надійності, отриманих для цього тесту з використанням різних методик визначення і для різних контрольних груп.

Коефіцієнт надійності тесту може надати ефективну оцінку ступеня присутності або відсутності похибок вимірювання для групи, проте його не можна переносити на інтерпретацію індивідуальних тестових балів. Ми не можемо використовувати його для визначення впливу похибки вимірювання на результати, отримані конкретним учасником. Проте, для цього може використовуватися стандартна похибка вимірювання.

Стандартна похибка вимірювання (СПВ) є стандартним відхиленням похибок вимірювання, які пов’язані з тестовими балами конкретної групи учасників тестування. При обчисленні довірчої області для отриманих тестових балів корисно виражати ненадійність індивідуальних тестових балів якимсь зрозумілим чином. Рекомендується при обчисленні областей балів використовувати не одне, а певну кількість значень стандартної похибки на різних рівнях балів. СПВ – це кількісно виражене визначення варіативності або діапазону похибки вимірювання у тесті. Похибка вимірювання – це різниця між отриманим учасником тестування балом та відповідним до нього теоретично істинним балом.