Особливості аналізу байки

Байка - невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір, у якому людське життя відтворюється в образі тварин, рослин і речей. Окрім того, байка завжди має алегоричний смисл та повчання. Свій початок вона бере в народній творчості, у казках. Пишуться байки так званим вольним віршем.

Байки у підручниках для початкових класів представлені кількома творами Л. Глібова, І. Крилова, Езопа, О. Пчілки. Уперше з цим жанром діти знайомляться в 3 класі. Наймолодші школярі байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі; наприклад, безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, що представлені в байці Л. Глібова «Лебідь, Щука і Рак»).

Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням дійових, осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе ставлення до них: вони їх люблять у житті, а тому з цікавістю слухають розповіді про них. Цією закоханістю у птахів, звіряток учитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусь тваринку, згадати, які повадки тварин відомі дітям. Мета таких бесід – відповідно настроїти дітей на слухання тексту з участю звірят, пташок, риб. Інтерес до теми може підвищуватися повідомленням про те, що, крім казок про звірів і птахів, існують й інші твори, у яких теж діють звірі й птиці - байки. Від казок байки відрізняються тим, що вони переважно віршовані.

Етапи роботи над читанням байки майже повністю співпадають з вивченням оповідань і казок.

При підготовці до сприймання доцільно практикувати коротеньку розповідь учителя про автора, вікторини за матеріалами вивчених байок, бесіду про тварин, які є дійовими особами. У підготовчій роботі до читання і аналізу байки необхідно підвести дітей до розуміння характерів персонажів, але ні в якому разі не розповідати зміст байки. Треба пригадати, як оцінює ту чи іншу тварину народ, як він її сприймає: вовк – хижий звір; лисичка – хитра, шкідлива; півень – довірливий; коник-стрибунець – веселий, безтурботний. Під час підготовчої роботи варто використовувати малюнки із зображенням тварин і птахів, про яких йтиме мова у байці. Це сприятиме кращому усвідомленню ідейного змісту, допоможе дітям краще зрозуміти образи байки їхні характерні риси, вчинки.

Словникова робота проводиться перед першим читанням учителя, щоб сприймання було свідомим.

Читання байки вчителем Вперше читає байку вчитель, краще напам'ять, намагаючись інтонаційно передати характер героїв.

Самостійне читання байки учнями. Для ознайомлення з тестом необхідно запропонувати дітям мовчазне читання з виконанням певного завдання: поділити текст на дві частини (байка «Чиж та Голуб») або виділити місце в тексті, де автор змальовує, як діють персонажі твору (байка «Лебідь, Щука і Рак»).

Бесіда емоційно-оцінного плану (Що особливо вас вразило? Як ви ставитеся до описаних подій?).

У початковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але без пояснення окремих з них обійтись не можна. Так, у вступній бесіді вчитель назве одну з характерних рис байок - їх переважно віршований характер. Говорити ж в ознайомчій бесіді про алегоричність байки не варто. Немає потреби взагалі вживати цей термін. Повести розмову про цю істотну рису байки доцільно по завершенні аналізу описаних у ній подій.

Як і в роботі над казкою, у процесі вивчення байки методика не радить наголошувати на тому, що описані в ній події умовні, оскільки діють звірі. Навпаки, зображене в байці слід розглядати як реальне життя тварин, птахів, риб. Треба піддавати аналізу вчинки персонажів байки, особливості їхньої поведінки, ставлення одне до одного. Умовність зображуваного стає зрозумілою, коли учні читають мораль. У початкових класах зайве інформувати дітей про те, що в байках можуть діяти також люди і речі.

Існують методичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: зображенням подій і повчанням (мораллю). Є два погляди на те, чи треба читати байку всю, чи спочатку необхідно ознайомитись із викладом подій, а вже на завершення аналізу прочитати мораль. Один з них пропонує незалежно від розташування повчання, мораль читається на завершення розмови про події і після характеристики персонажів. Інша думка зводиться до того, що треба читати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст. Слушність останнього твердження безперечна. Справді, прочитавши мораль, можна прослідкувати, як вона розкривається, на прикладі яких образів це робиться, на якому словесному матеріалі. Тому є всі підстави рекомендувати другий підхід до вивчення байки.

Наступні етапи, як і під час опрацювання оповідань і казок, такі:

Аналіз фактичного і образного змісту байки.

1. Усвідомлення композиції байки, опрацювання плану (вчитель дає зразок плану або складають його колективно).

2. Аналіз частин тексту (різні форми читання, смисловий, «тлумачний» аналізи).

3. З'ясування мотивів поведінки дійових осіб, їхніх характерних рис (вибіркове читання, словесне і графічне малювання, відповіді на запитання).

4. Робота за ілюстрацією.

5. Визначення головної думки байки.

6. Розкриття алегорії (добір аналогій із життя).

7. Аналіз моралі. Визначення головної думки.

8. Виразне читання байки.

9. Складання партитури виразного читання разом з учнями (або вчитель дає зразок).

10. Читання в особах чи інші види творчої роботи.

Аналізуючи образи байки, необхідно глибоко осмислити мову, художні засоби, використання фразеологізмів, влучних виразів.

З метою композиційного аналізу учні ділять байку відповідно до плану, записаного на дошці заздалегідь.

1. Основна подія.

2. Мораль.

Читання основної частини байки: учитель (голосно) і діти (пошепки), хорове, індивідуальне читання. Мораль (читають хором).

Розкриття ідеї байки повинно бути результатом усієї роботи над байкою в заключній бесіді. Тут же розкривається алегорія за допомогою запитань:

- Чи буває подібне серед людей?

- Які недоліки людей засуджуються у цій байці?

- Як назвемо людину, яка весь час працює?

- Кому ви співчуваєте? Кого засуджуєте? (Засудження самовпевненості, самохвальства, зазнайства, недружелюбності. Як багато ще є серед нас людей байдужих і зарозумілих, хвалькуватих і чванливих, зловтішних і бездушних).

У заключній бесіді учитель домагається того, щоб учні усвідомили мораль байки. В цьому її велике виховне значення.

Складання разом з дітьми партитури (розбивки) для виразного читання проводиться у такій послідовності:

1. З'ясування головної думки (засудження самовпевненості, самохвальства, зазнайства, недружелюбності). Залежно від цього

- логічний центр (два останні рядочки, підкреслено в тексті двома рисками).

2. Паузи: граматичні (на розділових знаках – |, у кінці речення – ||, синтагматичні – | ).

3. Логічні наголоси (можуть співпадати з логічним центром) – найголовніші слова для частин, виділених паузами.

4. Інтонування: слова автора – співчутливо, слова Голуба – глузливо, мораль – повчально.

5. Партитурне читання (заучування партитури): учитель – голосно і учні – напівголосно.

Після роботи над змістом та образністю проводиться читання байки в особах.

Заучування байки напам'ять проводиться після того, як учні навчилися виразно читати її. Рекомендуються різні варіанти заучування напам'ять байки, і вірша. Один з них - кількаразове причитування кожної з частин (строфи чи куплета). Коли засвоєна перша частина, пропонується подібне зробити з іншими частинами. А на завершення демонструється знання всього тексту напам'ять. Другий варіант заучування полягає в тому, що після запам'ятання однієї з частин перехід до нової іде після повторення попередньої, далі - і всіх попередніх. У результаті – учні не забувають того, що стало надбанням їхньої пам'яті.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

У 3-4 класах учень/учениця:

- має початкове уявлення про жанрові особливості байки як невеликого, здебільшого віршованого твору, де в алегоричній формі висміюється негативні риси характеру, вчинки людей; правильно називає героїв байок.

У 3 класі учні ознайомлюються з байками Леоніда Глібова «Лебідь, Щука і Рак», «Коник-стрибунець», «Чиж та Голуб». У 4 класі учні ознайомлюються з байками Леоніда Глібова «Зозуля й Півень», Івана Крилова «Зозуля і Півень», Олени Пчілки «Котова наука».