Методика аналізу віршів

Лірична поезія - одна з найдавніших форм словесної художньої творчості. Свій початок лірика бере у первісному суспільстві, де окрім розповіді про події й драматичного дійства, був і вияв почуттів. Лірична поезія виступає переважно у віршований формі. У найширшому розумінні лірикою називають зображення внутрішніх душевних переживань, думок, емоцій. Ліриці властивий особливий лад мови, де має свій вираз принцип музичності. Це значною мірою безпосередній відгомін наспівності, мелодійності первісної поезії. Мова лірики зберігає багато виразних категорій музичності. Ліричні твори відрізняються від епічних та драматичних способом відображення дійсності.

Типовою формою пейзажної лірики є опис - тут ліричне я часто виражається зображенням картин навколишнього світу. Переживання людини можуть також міститися в окремому образі, який накреслює поет.

Особливу складність у роботі над художнім творами відчуває вчитель під час вивчення віршованих текстів.

Вміщені у підручнику вірші різні за своїм змістом: одні з них - ліро-епічні розповідні у віршовій формі, інші - ліричні (пейзажні, суспільно-політичного змісту).

У віршованих текстах ліро-епічного характеру, як і в оповіданнях, є елементи сюжету. Тому і робота над ними близька до тієї, яка проводиться над оповіданнями: тобто встановлюється послідовність подій, характеризуються дійові особи. Ліро-епічні вірші мають свою специфіку, що відрізняє їх від прозових творів: своєрідна композиція, синтаксичний лад, ритмічність емоційність, лаконізм. Тому читання вірша буде відрізнятися від оповідання.

Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

а) активного збагачення словника учнів, розвитку їхньої спостережливості;

б) наявності в них настроєності на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

г) розвиток уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

д) розвиток уміння давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;

ж) активізації творчої думки учнів;

з) відчуття образності мови.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них повноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики.

Перед читанням вірша спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: підготувати дітей до сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.

Для повноцінного сприймання пейзажних поезій важливо емоційно налаштувати учнів безпосередньо перед читанням і слуханням твору. Наприклад, до віршів Я. Щоголіва «Зимовий ранок» і М. Рильського «Зима» підготовчу роботу можна провести так:

1. Вступна бесіда.

- Яка зараз пора року?

- Якими б словами ви описали зиму?

- Які кольори переважали б у вашому описі?

- Як висловити своє ставлення до цієї пори року?

- Чи можна описати зиму іншими словами дізнаємося з віршів Я. Щоголіва та М. Рильського.

2. Первинне сприймання вірша(пост. завд.).

Після цього учитель читає ліричний вірш. Всі вірші, особливо ліричні перший раз читає учитель. Слід читати так, щоб у дітей з'явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

3. Наступний етап роботи - бесіда про враження, первинне сприймання, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

3. Повторне читання.

Самостійна робота учнів із текстом вірша (самостійне читання). Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

4. Аналіз прочитаного.

Мета аналізу образного змісту ліричного вірша - поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

Головне - не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює...? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює...? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та ін.

4. Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює...? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб...?

5. Творча робота на основі тексту.

Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало дібраного автором слова, сприймати зображення як витвір мистецтва.

Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розгляд готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад:

1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін.

2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

6. Робота над засобами мовної виразності або основними компонентами інтонації.

Для того, щоб учні зрозуміли основний зміст твору, необхідно пояснити значення кожного слова, виразу. Учні повинні уяснити усвідомлену роль епітетів, зрозуміти, що слова вжиті в переносному значенні, допомагають розкрити ідейний зміст твору.

Щоб діти зуміли виразно прочитати вірш, необхідна спеціальна робота над засобами виразності, за допомогою яких учні зможуть передати своє розуміння і свою оцінку прочитаного. Слід попрацювати над тембром, темпом мовлення. Для роботи над тембром використовуємо музичне ілюстрування, яке допомагає дітям відчути настрій тексту, зміни і відтінки настрою, почуттів. А також бесіду, спрямовану на обговорення емоційної забарвленості під час читання. Далі учні разом з учителем визначають головну думку вірша. Діти, як правило мають усвідомити те, що хотів зобразити поет у даному вірші, що допоміг нам побачити, усвідомити.

7. Відповіді на такі запитання: що допоміг тобі побачити поет? Що допоміг усвідомити? Що нового відкрив? - може бути визначенням головної думки вірша.

8. Виразне читання вірша - своєрідний підсумок аналізу вірша.

9. Заучування напам 'ять.

Не слід рекомендувати дітям вивчати вірш напам'ять, поки вони не навчаться читати його виразно. Протягом тривалого часу треба практично ознайомлювати дітей з основними правилами вивчення тексту напам'ять.

Ось деякі з них:

- спочатку прочитай весь вірш від початку до кінця;

- потім читай за частинами вголос;

- кожну частину читай повільно, намагаючись уявити, про що читаєш;

- читай виразно;

- якщо забув, пригадай, як читав учитель;

- повтори напам'ять першу частину повільно, виразно;

- якщо забудеш слово або цілий рядок, заглянь у книжку;

- кожного разу приєднуй до попередньої частини наступну;

- розкажи вірш напам'ять 2-3 рази.

Таке навчання проводиться спочатку на самих уроках. Лише коли учні засвоять ці правила, учитель дає завдання додому самостійно вивчити вірш.

Дума - це цикл патріотичної громадянської лірики на історичні теми. Це такий ліричний вірш, у якому виражено не захоплення, а тиху задумливу мрію про давно минулу подію. Дума - це своєрідне прищеплення елегії на слов'янському ґрунті. Дума є благодатним матеріалом, на основі вивчення якого можна виховувати патріотичні почуття молодших школярів, любов і повагу до історичного минулого нашої країни. На жаль, у підручниках з читання немає жодної думи.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

У 2 класі учень/учениця:

- виявляє практично ознаки віршованого тексту: графічну форму, наявність рими, ритму; на елементарному рівні розрізняє вірші за емоційним забарвленням (веселі, сумні);

- виділяє в тексті слова, словосполучення, розділові знаки, що вказують на відповідний темп, силу голосу, тон звучання(з допомогою вчителя). Після попередньої підготовки учень читає виразно вірш; користується найпростішими прийомами заучування віршів напам’ять (за опорними словами, опорними малюнками, строфами); на кінець навчального року знає напам’ять 6-7 віршів.

У 3 класі учень/учениця:

- вміє самостійно називати основні ознаки вірша (наявність рими, ритму, поділ на строфи – без вживання терміну); наводить кілька прикладів віршів, різних за емоційним забарвленням; пояснює, які почуття висловлює поет у творі; називає основні теми дитячих віршів, які опрацьовувалися на уроках;

- практично розрізняє акровірш, називає йогу основну відмінність від інших творів.

У 4 класі учень/учениця:

- називає ознаки вірша, як жанру; теми опрацьованих віршів;

- розрізняє вірші за емоційною тональністю; пояснює, як змінюються почуття

поетів у ліричному вірші ( на конкретному прикладі).