- •Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.
- •Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.
- •Моделі ринкової поведінки підприємства.
- •Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин.
- •Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.
- •Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.
- •Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
- •Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні.
- •Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції.
- •Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби.
- •Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.
- •Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі.
- •Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.
- •1) Тип споживачів і товарів, що їм пропонуют.
- •2) Характер впливу діяльності конкурента на підприємство (за м. Портером):
- •3) Цілі аналізу конкурентів
- •4) Характер реакції (за ф. Котлером):
- •Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку.
- •Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп.
- •Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.
- •Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”.
- •Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі.
- •Конкурентна перевага. Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги.
- •Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг.
- •Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг.
- •Види та джерела формування конкурентних переваг.
- •Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
- •Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
- •Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
- •Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю підприємства”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Система управління конкурентоспроможністю підприємства: основні елементи та їх взаємозв’язок, організаційна побудова.
- •Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспроможності підприємства.
- •Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару.
- •Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •Складові конкурентної стратегії підприємства.
- •Стратегія надбання конкурентної переваги (загальна стратегія конкуренції).
- •Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.
- •Стратегія конкурентної поведінки підприємства.
- •Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності. Індикатори
- •Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу.
Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару.
Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність. При цьому конкурентоспроможність продукції створюється в рамках функціонування певних процесів: дослідження, розробки, виготовлення і споживання. Отже, управління конкурентоспроможністю продукції на різних стадіях здійснюється опосередковано через управління процесами її створення і просування.
Узагальнено конкурентоспроможність товару може бути представлена наступним рівнянням: Конкурентоспроможність товару = Якість + Ціна + Обслуговування
По нових видах продукції доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.
Основною метою управління конкурентоспроможністю товару виступає оптимізація співвідношення його ціни та якості. Численні маркетингові дослідження показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій „ціна - якість”. Розуміння “гарної якості” у різних людей суттєво відрізняється: для одних – надійність, для інших – краса, для третіх – екстравагантність і т.п. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий. Людина зважує, чи “досить якості” йому запропонували за дану ціну.
При виборі товару, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов'язаними з експлуатацією виробу.
Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, щоб ціна продукції відповідала її якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача. Згідно традиційного уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений, як правило, витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.
Згідно традиційного уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений, як правило, витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.
Отже, зі зростанням вимог споживачів до якості продукції, неминуче зростає її ціна та собівартість.
Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
Сутність комплексного підходу полягає в одночасному врахуванні різних аспектів управління конкурентоспроможністю продукції: технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, демографічних тощо
Сутність функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після виявлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, що вимагає мінімуму сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту. Підхід знаходить своє втілення у функціонально-вартісному аналізі.
Відтворювальний підхід акцентує увагу на постійному відтворенні виробництва товарів для задоволення потреб конкретного ринку з найменшими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту у порівнянні з найкращим аналогічним товаром на цьому ринку. Відтворювальний підхід включає:
застосування випереджальної бази порівняння при плануванні оновлення товару, що забезпечує його конкурентоспроможність саме на момент продажу, а не на момент виробництва;
трактування закону економії часу як економії суми затрат минулої, поточної та майбутньої праці за весь життєвий цикл товару на одиницю його корисного ефекту;
моніторинг параметрів зовнішнього середовища з метою розробки пропозицій по забезпеченню пропорційності їх розвитку і відтворення.
Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію на споживача при вирішенні будь-яких завдань щодо підвищення конкурентоспроможності товару. Відповідно до цього підходу необхідно відносити маркетинг до основоположної функції управління, а в його задачі включати розробку стратегій розвитку товарів та послуг, нормативів конкурентоспроможності товарів, порядку використання на всіх стадіях життєвого циклу товару концепції маркетингу, реклами, різних форм збуту товарів.
Інтеграційний підхід зорієнтований на використання і підсилення взаємозв’язків між: окремими підсистемами і елементами системи управління конкурентоспроможністю продукції; стадіями життєвого циклу об’єкта управління; рівнями управління по вертикалі; суб’єктами управління по горизонталі.
Системний підхід у сучасній інтерпретації поряд з методами дослідження операцій, функціонально-вартісним аналізом й іншими є винаходом ХХ століття, що дозволяє підвищити рівень організованості, якості й ефективності керованих об’єктів. Системний підхід – це філософія керування, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, сходження від абстрактного до конкретного.