- •«Профілактика і корекція відхилень поведінки».
- •Поняття про поведінку, що відхиляється від норми.
- •Критерії нормальної поведінки. Поняття про адаптацію і дезадаптацію.
- •Види девіантної поведінки. Стадії і рівні прояву девіантної поведінки.
- •Психологічні основи профілактики та корекції девіантної поведінки особистості.
- •Основні підходи до надання психологічної допомоги особистості, поведінка якої відхиляється від норми.
- •Особливості профілактики девіантної поведінки в дитячому віці.
- •Поняття про психологічну превенцію та психологічну інтервенцію.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації: відновлення життєвих функцій особистості, дезадаптованої через залежну поведінку.
- •Особливості роботи «телефону довіри» як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації осіб із девіантною поведінкою.
- •Профілактика і корекція девіантної поведінки неповнолітніх.
- •Часткові й загальні порушення психічного розвитку.
- •Динаміка порушень психічного розвитку у неповнолітніх.
- •Роль первинного та вторинного дефектів у виникненні поведінки, що відхиляється від норми.
- •Поняття про ммд (мінімальну мозкову дисфункцію), алалію, дислексію, дисграфію, дискалькулію. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •19. Акцентуації характеру, психопатії, невротичні розлади, їх подібність і відмінність
- •20. Початкові прояви психічних захворювань та аутичні розлади. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •21. Особливості консультативно-корекційної роботи з особами, поведінка яких відхиляється від норми.
- •22. Соціально-психологічні фактори ресоціалізації. Соціальний контроль та його функції
- •23. Техніки і прийоми психокорекційних впливів у процесі виховання. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини відповідно до типу соціальної дезадаптації
- •24. Поняття про адиктивну поведінку. Мотивація поведінки адиктів. Ставлення адиктів до норм, прийнятих в суспільстві.
- •25. Форми та методи корекційної роботи з особами, які мають адиктивну поведінку
- •Гіперздібності
- •36.Трудоголізм
- •37.Гемблінг
- •38. Параноя здоров’я
- •39.Фанатизм
- •42. Філософська інтоксикація
- •43. Сутяжництво,кверулянство
- •44.Клептоманія,піроманія,дромоманія
- •47. Гіперкомунікабельність
- •48.Комунікативні девіації. Конформістська поведінка.
- •49. Комунікативні девіації. Фобічна поведінка.
- •50. Комунікативні девіації. Іпохондрична девіантна поведінка.
- •51. Комунікативні девіації. Поведінка, заснована на ревнощах, патологічні ревнивці.
- •52. Профілактика та корекція аморальної поведінки.
Особливості роботи «телефону довіри» як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки.
Одним із методів надання соціально-психологічної підтримки є так званий "телефон довіри", що дозволяє провести анонімне консультування особистості, схильної до девіантної поведінки. При цьому виокремлюють такі кроки психологічної допомоги особистості:
початковий етап, на якому людині надається впевненість у тому, що вона звернулася туди, де її зрозуміють і підтримають;
уточнюючий етап, на якому відбувається уточнення запиту на основі безумовного прийняття особистості людини, котрій надається допомога, її внутрішніх переживань (зрозуміло, що прийняття не обов'язково означає позитивну оцінку, це просто визнання того, що є); безоцінного ставлення (відсутність оцінок поведінки і особистості клієнта); емпатії(розуміння внутрішнього світу людини, співпереживання їй);
діагностичний етап, що полягає у допомозі клієнту оволодіти проблемою, сформувати об'єктивну і ясну картину подій;
власне психотерапевтична робота, спрямована на мобілізацію всіх ресурсів клієнта, встановлення і підтримку всіх здорових, позитивних якостей особистості з тим, щоби сприяти підвищенню самооцінки, впевненості у собі; водночас встановлюється коло близьких і друзів, які могли б допомогти;
прийняття рішення, що передбачає спільне відпрацювання варіантів розв'язання проблеми; усвідомлення і прийняття клієнтом оптимального варіанта її вирішення; спільне складання плану дій, спрямованого на подолання критичної ситуації;
заключний етап, спрямований на підтримку і максимальне схвалення рішення клієнта.
Проблема соціально-психологічної реабілітації осіб із девіантною поведінкою.
Психологічна підтримка дітей та підлітків з відхиленнями в поведінці спрямована насамперед на відновлення їх нормального психолого-соціального статусу, підвищення адекватної самореалізації за рахунок опрацювання психологічних труднощів і проблем: інформаційних, поведінкових, мотиваційних, емоційних, характерологічних.
Психологічна підтримка дітям і підліткам може бути надана не тільки професійними психологами, а й педагогами, батьками, соціальними працівниками. Для того щоб така робота була ефективною, необхідно дотримання деяких загальних правил.
Що необхідно враховувати при наданні психолого-педагогічної допомоги важким дітям?
Надаючи психолого-педагогічну допомогу важким дітям, необхідно враховувати ряд вимог.
Вимога вікової доцільності, що виявляється в тому, що в даний час вся профілактична та корекційна робота починається головним чином в підлітковому віці, коли девіантна поведінка вже стійко сформований. Але не можна заперечувати очевидність того факту, що причина цього явища закладається значно раніше, в дитячому віці, тому доцільно зрушити вікові межі цієї роботи в сторону молодшого шкільного віку.
Вимога диференційованості та індивідуалізації роботи, яке полягає в диференційованому в плані
_ Статі і віку підході та облік індивідуальних особливостей кожної конкретної дитини в процесі виховно-профілактичної роботи з ним.
Варіативність роботи. Залежно від ситуації, що складається, наявних умов та ймовірних можливих наслідків використовуються ті чи інші форми, методи і засоби роботи.
Гуманний підхід. Прояв уважного і доброго ставлення до всіх категорій дітей, незалежно від їх національної приналежності, світогляду, віросповідання, довіра до дитини і дотримання його інтересів у будь-якій ситуації.