- •«Профілактика і корекція відхилень поведінки».
- •Поняття про поведінку, що відхиляється від норми.
- •Критерії нормальної поведінки. Поняття про адаптацію і дезадаптацію.
- •Види девіантної поведінки. Стадії і рівні прояву девіантної поведінки.
- •Психологічні основи профілактики та корекції девіантної поведінки особистості.
- •Основні підходи до надання психологічної допомоги особистості, поведінка якої відхиляється від норми.
- •Особливості профілактики девіантної поведінки в дитячому віці.
- •Поняття про психологічну превенцію та психологічну інтервенцію.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації: відновлення життєвих функцій особистості, дезадаптованої через залежну поведінку.
- •Особливості роботи «телефону довіри» як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації осіб із девіантною поведінкою.
- •Профілактика і корекція девіантної поведінки неповнолітніх.
- •Часткові й загальні порушення психічного розвитку.
- •Динаміка порушень психічного розвитку у неповнолітніх.
- •Роль первинного та вторинного дефектів у виникненні поведінки, що відхиляється від норми.
- •Поняття про ммд (мінімальну мозкову дисфункцію), алалію, дислексію, дисграфію, дискалькулію. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •19. Акцентуації характеру, психопатії, невротичні розлади, їх подібність і відмінність
- •20. Початкові прояви психічних захворювань та аутичні розлади. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •21. Особливості консультативно-корекційної роботи з особами, поведінка яких відхиляється від норми.
- •22. Соціально-психологічні фактори ресоціалізації. Соціальний контроль та його функції
- •23. Техніки і прийоми психокорекційних впливів у процесі виховання. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини відповідно до типу соціальної дезадаптації
- •24. Поняття про адиктивну поведінку. Мотивація поведінки адиктів. Ставлення адиктів до норм, прийнятих в суспільстві.
- •25. Форми та методи корекційної роботи з особами, які мають адиктивну поведінку
- •Гіперздібності
- •36.Трудоголізм
- •37.Гемблінг
- •38. Параноя здоров’я
- •39.Фанатизм
- •42. Філософська інтоксикація
- •43. Сутяжництво,кверулянство
- •44.Клептоманія,піроманія,дромоманія
- •47. Гіперкомунікабельність
- •48.Комунікативні девіації. Конформістська поведінка.
- •49. Комунікативні девіації. Фобічна поведінка.
- •50. Комунікативні девіації. Іпохондрична девіантна поведінка.
- •51. Комунікативні девіації. Поведінка, заснована на ревнощах, патологічні ревнивці.
- •52. Профілактика та корекція аморальної поведінки.
42. Філософська інтоксикація
На відміну від психологічних, при психопатологічних надцінних захопленнях джерелом підвищеного інтересу і упередженого відношення стають нетрадиційні для більшості людей предмети, явища чи сфери діяльності. Наприклад, це може бути колекціонування соб-дарських «комашок» або обстриженими нігтів, виділень з юнацьких уг-рей, захоплення у вигляді записування номерів проїжджаючих машин або під-зчитування кількості вікон у будинках.
Синдром «філософського інтоксикації» зустрічається, як правило при шизофренії. Як своєрідний захоплення виступає підвищений інтерес до філософської, теософській та психологічної літератур-ратури з нагальною потребою аналізувати відбуваються навколо індивіда події, а також власний внутрішній світ. Пацієнт починає аналізувати механізми автоматизованих дій, мотиви вчинків оточуючих людей, власні реакції, використовуючи філософсько-психоло-гическую термінологію, неологізми. Він перестає адекватно сприймати світ і реальність, намагаючись все втиснути в схему, схильний обговорювати влас-ні «відкриття» з друзями, однолітками і дорослими, записувати свої думки, читати величезний обсяг відповідної літератури. Поведінка людино з синдромом «філософського інтоксикації» носить нав'язливий для оточуючих характер. Близькі люди відзначають чудакуватість в поведінці підлітка, небажання і невміння вирішувати звичайні життєві проблеми у зв'язку з їх постійним філософським осмисленням і схильністю теорети-зировать з приводу.
Надцінні психопатологічні захоплення можуть носити характер доминирующих (надцінних) або маячних ідей, таких, наприклад, як ідеї ви-сокого походження, чужих батьків, еротичного відносини, реформаторства і винахідництва, які здатні істотно змінювати поведінку людини. При ідеях високого походження індивід, будучи переконаним в тому, що фактично він походить із знатного роду, багатіїв, політич-ких діячів, прагне довести це на практиці. Він веде себе гордовито, переповнений гордістю за себе і хизується високим походженням. Ідеї чужих батьків висуваються на підставі спотвореного хворобливого вос-ємства та інтерпретації подій («Я не схожий на батьків», «Ніколи не бачила фотографій матері у стані вагітності»). При ідеях еротичного змісту людина переконана, що один з навколишніх (найчастіше началь-ник, відомий політик, артист або людина, якій симпатизують мно-Гії) таємно закоханий в нього і іноді дає про це знати у вигляді особливих форм поведінки, рухів, жестів. Ідеї реформаторства і винахідництва про-є в переконаності зроблених індивідом великих відкриттів, спосіб-них змінити суспільний розвиток або долю окремої людини і при-нести користь багатьом.
43. Сутяжництво,кверулянство
Характерним виявляється непереборне бажання скаржитися в різні інстанції і з приводу. Кверулянт - це людина з підвищеним чув-ством справедливості, що бажає домогтися правди навіть у дрібницях, однак не прирівнює реальні негативні факти і способи боротьби з ними. Так, наприклад, кверулянт здатний довгі роки «закидати» листами міні-стерства або президента з повідомленням про поганому освітленні в його під'їзді або смітті, яке не прибирається з проїжджої частини дороги, що проходить під його вікнами. Кверулянт схильний звертати будь-які скарги в письмову фор-му, намагатися «всіх вивести на чисту воду», спрямовуючи свої претензії в ви-сокіе інстанції.
До даної групи девіантної поведінки відносять розлади потягів, які здатні привести до внутрішньої дезорганізації особистості, а також до суттєвих зовнішніх проявів дисгармонії. Описується слідую-щая угруповання розладів потягів (В. А. Гур'єва, В. Я. Семке, В. Я. Гін-Дікін):
Різниця між поняттями «захоплення» і «потяг» полягає в тому, що захоплення характеризується усвідомленістю мети і мотиву, Інтелектуал-лизировать емоціями, їх динаміка неперервна, а не приступообразном, вони виникають не імпульсивно, а лише після важкої боротьби мотивів. Вле-чення ж мають протилежними характеристиками, однак при усі-лении патологічності захоплень можуть з'являтися ознаки, які зближують захоплення з потягами.
