- •«Профілактика і корекція відхилень поведінки».
- •Поняття про поведінку, що відхиляється від норми.
- •Критерії нормальної поведінки. Поняття про адаптацію і дезадаптацію.
- •Види девіантної поведінки. Стадії і рівні прояву девіантної поведінки.
- •Психологічні основи профілактики та корекції девіантної поведінки особистості.
- •Основні підходи до надання психологічної допомоги особистості, поведінка якої відхиляється від норми.
- •Особливості профілактики девіантної поведінки в дитячому віці.
- •Поняття про психологічну превенцію та психологічну інтервенцію.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації: відновлення життєвих функцій особистості, дезадаптованої через залежну поведінку.
- •Особливості роботи «телефону довіри» як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації осіб із девіантною поведінкою.
- •Профілактика і корекція девіантної поведінки неповнолітніх.
- •Часткові й загальні порушення психічного розвитку.
- •Динаміка порушень психічного розвитку у неповнолітніх.
- •Роль первинного та вторинного дефектів у виникненні поведінки, що відхиляється від норми.
- •Поняття про ммд (мінімальну мозкову дисфункцію), алалію, дислексію, дисграфію, дискалькулію. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •19. Акцентуації характеру, психопатії, невротичні розлади, їх подібність і відмінність
- •20. Початкові прояви психічних захворювань та аутичні розлади. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •21. Особливості консультативно-корекційної роботи з особами, поведінка яких відхиляється від норми.
- •22. Соціально-психологічні фактори ресоціалізації. Соціальний контроль та його функції
- •23. Техніки і прийоми психокорекційних впливів у процесі виховання. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини відповідно до типу соціальної дезадаптації
- •24. Поняття про адиктивну поведінку. Мотивація поведінки адиктів. Ставлення адиктів до норм, прийнятих в суспільстві.
- •25. Форми та методи корекційної роботи з особами, які мають адиктивну поведінку
- •Гіперздібності
- •36.Трудоголізм
- •37.Гемблінг
- •38. Параноя здоров’я
- •39.Фанатизм
- •42. Філософська інтоксикація
- •43. Сутяжництво,кверулянство
- •44.Клептоманія,піроманія,дромоманія
- •47. Гіперкомунікабельність
- •48.Комунікативні девіації. Конформістська поведінка.
- •49. Комунікативні девіації. Фобічна поведінка.
- •50. Комунікативні девіації. Іпохондрична девіантна поведінка.
- •51. Комунікативні девіації. Поведінка, заснована на ревнощах, патологічні ревнивці.
- •52. Профілактика та корекція аморальної поведінки.
«Профілактика і корекція відхилень поведінки».
Поняття про поведінку, що відхиляється від норми.
Далеко не завжди поведінка людей відповідає соціальним нормам. Навпаки, в багатьох випадках відбувається їхнє недотримання, порушення. Поведінка, яка не узгоджується з нормами, не відповідає тому, чого чекає від людини суспільство, називається поведінкою, що відхиляється.
Негативні відхилення від соціальних норм на рівні особистості виявляються насамперед у злочинах і інших правопорушеннях, в аморальних учинках.
Дослідники мають різні точки зору з цього питання. Наприкінці XIX ст. було висунуто біологічне пояснення причини відхилень: наявність у деяких людей природженої схильності до порушень соціальних норм, яка пов'язана з фізичними особливостями індивіда, злочинним темпераментом тощо. Ці теорії згодом були піддані переконливій критиці.
Інші вчені шукали психологічне пояснення причини відхилень. Вони прийшли до висновку, що велику роль відіграють ціннісно-нормативні уявлення особистості: розуміння навколишнього світу, ставлення до соціальних норм, а головне - загальна спрямованість інтересів особистості. Дослідники прийшли до висновку, що в основі поведінки, яка порушує встановлені норми, лежить інша система цінностей і правил, ніж та, котра закріплена в праві. Наприклад, психологічне дослідження таких мотивів протиправних дій, як жорстокість, жадібність і облудність, показало, що в злочинців названі якості найбільш виражені, причому їхня допустимість або необхідність виправдується ними.
Учені прийшли до висновку, що названі деформації особистості є наслідком її неправильного розвитку. Наприклад, жорстокість може бути наслідком холодного, байдужного ставлення до дитини з боку батьків, а нерідко і жорстокості дорослих.
Дослідження показали, що низька самоповага, самоприниження в підлітковому віці компенсується надалі поведінкою, що відхиляється, за допомогою якої вдається привернути увагу до себе, домогтися схвалення з боку тих, хто оцінить порушення норм як ознаки "сильної" особистості.
Широке визнання одержало соціологічне пояснення причин відхилень від соціальних норм. Відомий соціолог Е. Дюркгейм показав залежність поведінки, що відхиляється, від кризових явищ у суспільному розвитку. Під час криз, радикальних соціальних змін, в умовах дезорганізації соціального життя (несподівані економічні спади і підйоми, падіння ділової активності, інфляція) життєвий досвід людини перестає відповідати ідеалам, втіленим у соціальних нормах. Соціальні норми руйнуються, люди втрачають орієнтацію, і це сприяє виникненню поведінки, що відхиляється.
Критерії нормальної поведінки. Поняття про адаптацію і дезадаптацію.
У строгому сенсі "нормальним" вважається все, що відповідає прийнятій в даній науці в даний час нормі-еталону. Способи отримання норми називають критеріями. Одним з найпоширеніших і загальних є статистичний критерій (метод), який дозволяє визначити норму для будь-якого явища за допомогою підрахунку частоти, з якою воно зустрічається в популяції. З точки зору математичної статистики нормально все те, що зустрічається в 50% випадків.
Психопатологічний критерій використовується в медицині. З погляду психопатологічного критерію всі поведінкові прояви можна розділити на дві групи: нормальні і патологічні в значенні "здоров'я - хвороба".
Наступний, соціально-нормативний, критерій має надзвичайно важливе значення в різних галузях суспільного життя. Поведінка кожної людини щодня оцінюється і регулюється за допомогою різноманітних соціальних норм. Відповідно до соціально-нормативним критерієм поведінка, що відповідає вимогам суспільства в даний час, сприймається як нормальне і схвалюється. Відхиляється поведінка, навпаки, суперечить основним громадським установкам і цінностям.
Поняття адаптації - одне з основних у науковому дослідженні організму, оскількисаме механізми адаптації, вироблені в процесі еволюції, забезпечують можливість існуванняорганізму в постійно мінливих умовах зовнішнього середовища.
Дезадаптація – це формування неадекватних механізмів пристосування людини до умов навколишнього середовища, порушень в поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, негармонійний розвиток особистості.