Строк корисного використання активу визначається підприємством на основі даних щодо аналогічних активів із залученням інженерно-технічних спеціалістів.
Остання ознака фінансової оренди пов’язана з порівнянням теперішньої вартості мінімальних орендних платежів та справедливої вартості об’єкта оренди. Якщо теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або незначно перевищує справедливу вартість об’єкта оренди на початку строку оренди, то таку операцію можна розглядати як вигідне придбання об’єкта оренди.
Слід підкреслити, що останні дві ознаки фінансової оренди не передбачають переходу права власності до орендаря наприкінці строку оренди.
Мінімальні орендні платежі розраховуються за формулою:
Супутні витрати орендодавця – супутні витрати, пов’язані з орендованим активом, які сплачуються орендодавцем і підлягають відшкодуванню орендарем (витрати на технічне обслуговування, поточний ремонт, податок на нерухомість, страхові платежі тощо).
Гарантована ліквідаційна вартість – частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендодавцю орендарем чи третьою стороною (гарантом).
Теперішня вартість мінімальних орендних платежів розраховується з застосуванням орендної ставки відсотка.
Орендна ставка відсотка – це ставка відсотка, за якої теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початку строку оренди.
4.2 Операційна оренда: відображення у фінансових звітах орендаря
П(С)БО 14 “Оренда” передбачено, що орендований актив та витрати, пов’язані з орендою в обліку орендаря, відображаються таким чином:
вартість активу, отриманого на умовах операційної оренди, обліковується поза балансом (на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”) за вартістю, вказаною в угоді про оренду;
орендні платежі, які підлягають сплаті, відображаються у складі витрат періоду. Сума витрат визначається на систематичній основі з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних з використанням орендованого активу;
витрати на підтримання орендованого активу в робочому стані обліковуються у складі витрат звітного періоду;
затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.
Узагальнення вимог до обліку та подання у звітності операційної оренди активів орендарем наведено у таблиці 4.1.
Для організації позабалансового обліку об’єктів операційної оренди можна використати їх класифікацію за групами, які застосовуються для обліку на балансових рахунках 10, 11, 12. Вартістю, за якою об’єкти необоротних активів відображаються на рахунку 01, є вартість, зазначена в договорі оренди.
Суму орендної плати за орендовані активи, яка має бути сплачена згідно з договором операційної оренди, орендар щомісяця відображає за дебетом рахунків класу 8 “Витрати за елементами” або класу 9 “Витрати діяльності” та кредиту рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.
Продовження таблиці 4.2
Продовження таблиці 4.2
