§ 3. Поняття злочину та його ознаки за кримінальним правом України

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини, і саме тому йому притаманні всі ті об’єктивні й суб’єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властиво-сті - той чи інший рух або відсутність його, використання фізичних, хімічних, бюлогічних^РУта інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості — прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість

Однак на відміну від інших вчинків людини злочин за соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, ,о склалися в суспільстві, ві-дображають його найважливіші інтереси внаслідок чого охороняють-ся законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди супере­чить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об’єктивні закономірності розвитку суспільства,його потреби й інтереси є критерієм, крилом" цінної 'чи антищнності людської поведінки, відповідності чи невідповідності її цим потребам та інтересам, злочин завжди є антисоціальною поведінкою.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина 59

При цьому оскільки інтереси і потреби суспільства перебувають у постійному розвитку, відповідно змінюється на певному етапі суспі-льного розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, зло-чинної. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди має відповідати конкретному етапу розвитк. суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу Це дозволяє зробити два висновки:

1. поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим;

2. визнання законом певної поведінки людини злочином (криміна-лізація діяння) чи вилучення її з кола злочинних (декриміналізація ді-яння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідно-сті цієї поведінки суспільному розвитку.

Поняття злочину в кримінальному праві є універсальною і фунда-ментальною категорією: воно лежить в основі змісту всіх криміналь-но-правових інститутів. Саме тому визначенню цього поняття в кри-мінальному праві надавалося і надається велике значення.

В історії кримінального права поняття злочину визначали по-різному. Залежно від того, чому надавалось більше значення - соціальній чи пра-вовій характеристиці злочину, можна виділити три визначення цього по-няття: формальне, матеріальне і формально-матеріальне.

Формальне визначення — відображає юридичну природу, юридичні ознаки злочину: злочином визнається таке діяння, що передбачається законом як кримінальне каране (злочинне те, що карано, або злочин-ним є те, що передбачено кримінальним законом).

Матеріальне визначення — виділяє лише соціальну сутність зло-чину, суперечність його певним соціальним цінностям (злочин — сус­пільно небезпечне діяння).

Формально-матеріальне визначення поєднує соціальну та юридич-ну характеристику злочину (злочин - суспільне небезпечне і перед-бачене кримінальним законом діяння).

Якщо поставити питання про те, яке з цих визначень є більш об-ґрунтованим, більш цінним, то насамперед необхідно мати на увазі, що будь-яке визначення того чи іншого поняття тільки тоді може ви-конувати свої функції, коли максимально точно і вичерпно відображає істотні, типові ознаки певного діяння, явища. У цьому розумінні фор-мально-матеріальне визначення має перевагу: воно дозволяє відповіс-ти не тільки на питання, які діяння закон визнає злочином, а й чому за-кон визнає їх злочином; що в сукупності відбиває соціальну і правову природу, суть злочину.