МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Р. В. Вереша

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

2-ге видання, перероблене та доповнене

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

для студентів вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури»

2012

УДК 343(1-87)(075.8) ББК 67.9(4УКР)408я73 В 31

Гриф надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (Лист № 1.4/18-Г-412.1 від 21.02.2007 р.)

Рецензенти:

Гончаренко В. Г. - доктор юридичних наук, професор, академік АПрН

України, академік АН Вищої школи України, Заслужений юрист України,

Заслужений діяч науки і техніки України;

Нікітін Ю. В. - професор, декан юридичного факультету Національної

академії управління;

Фесенко Є. В. - доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри

кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України.

Вереша Р. В.

Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. В 31 перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.

Isbn 978-611-01-0312-1

У навчальному посібнику висвітлюються питання Загальної частини кри­мінального права України, з урахуванням змін Кримінального кодексу Украї­ни станом на вересень 2011 року. Зміст навчального посібника узгоджується з навчальною програмою з Загальної частини кримінального права України.

Видання розраховане на студентів, аспірантів, викладачів, наукових працівників, а також на всіх, хто цікавиться питаннями кримінального права.

УДК 343(1-87)(075.8) ББК 67.9(4УКР)408я73

Isbn 978-611-01-0312-1

© Вереша Р. В., 2012.

© Центр учбової літератури, 2012.

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни.

У навчальному посібнику розкрито зміст і сутність таких загальних кримінально-правових норм і понять, як завдання, принципи і чин-ність кримінального закони поняття злочину, його види та стадії; вина та її фо^Ррми; співучасть уточині; множинність злочинів; загальні за-сади призначення кримінального покарання; звільнення від криміна-льної відповідальності та покарання; особливості кримінальної відпо-відальності та покарання неповнолітніх тощо. У порівняльному аспекті розглянуто окремі положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн.

Із сучасних наукових позицій розглядаються питання про джерела кримінального права, суб’єкт та суб’єктивну сторону складу злочину, розкривається співвідношення і визначаються основні риси кримшІ льного права країн романо-германської, англо-американської, Ііусуль-манської сімей правових систем, а також основні питання криміналь-ного права країн Далекого Сходу.

У ході підготовки навчального посібника збережено певну спад-коємність стосовно положень кримінального законодавства і науки кримінального права, які п.ойшли випробування часом; використано п.аді таких учених, як, П С. Матишевського, В. О. Нав.о.ького, В В Сташиса, В. Я. Тацїя, Є. В. Фесенка, С. Д. іІіапченка, С С Яцрн-ка, а також своєрідний «золотий фонд» кримінально-правової науки — праці таких відомих юристів кінця XIX — початку XX ст., як Л. Бело-фиць-Котляревського О. Кістяківського, В Спасовича, М Таганцева, І Фойницького та інших.

У сучасній науці кримінального права багато питань залишаються спірними. Певна дискусійність позицій учених з окремих питань кри-мінального п.ава знайшла відображення у пропонованому навчально­му посібнику

Вживані скорочення

КВК — Кримінально-виконавчий кодекс України КпАП — Кодекс України про адміністративні право­порушення

_{Розділ I}

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА. НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

§ 1. Поняття та предмет кримінального права

Поняття «кримінальне право» прийнято розглядати у двох значеннях: 1) позитивне (об’єктивне) кримінальне п^аво як галузь за-конодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодав-чому акті — Кримінальному кодексі України; 2) кримінальне право як галузь юридичної науки, що знаходить свій вияв у механізмі регулю­вання крїгмінально-правових відносин; вивченні вітчизняного кримі-нального закону і судової практики; теорії та історії кримінального права, науковому аналізі кримінально-правових норм, судових преце-

_{*т=—іетгак. таи _ Риси:}

1)його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України; 2) воно знаходить свій вияв у за-конах, які зведено (кодифіковано) до єдиного джерела Кримінального кодексу України; 3) метод реалізації кримінального закону специфіч­ний, притаманний лише цьому законові, - це головним чином загроза покарання і його застосування за порушення кримінально-правової за-борони.

Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України — це сукуп-ність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспі-льно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовува-ти до осіб, що їх вчинили.

Кримінальне право України поділяється на дві відносно самостійні частини - Загальну та Особливу.

Характерною особливістю правових норм та інституцій Загальної частини кримінального законодавства є те, що вони мають широку ца-рину дій — вони поширюються на всі приписи Особливої частини ко­дексу. Це норми загального значення. Вони визначають: завдання Кримінального кодексу України; підстави кримінальної відповідаль­ності; чинність КК щодо злочинів, вчинених на території України або

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Загальна частина

5

за її межами; чинність кримінального закону у часі; поняття злочину; класифікацію злочинів; види та стадії вчинення злочину; вину та її фі-рми; співучасть у злочині;загальні засади призначення покарання; ви-ди покарань тощо. Сутність і призначення норм Загальної частини Кримінального кодексу виявляються лише в органічній єдності з по-ложеннями його Особливої частини.

Особлива частина Кримінального кодексу відбиває ієрархію цінно­стей у сучасному українському громадянському суспільстві, захист яких гарантує держава. Особлива частина кодексу містить конкретні норми, які забороняють вчиняти те або інше суспільно небезпечне ді-яння. Порушення такої заборони передбачає відповідне покарання. При цьому майже всі диспозиції статей Особливої частини кодексу ви-значають діяння з боку однієї особи — виконавця злочину. Умови кримінальної відповідальності за навмисне вчинення одного й того самого злочину спільними діями кількох осіб (співучасниками) описа-но в Загальній частині КК (ст. 29).

Загальна та Особлива частини Кримінального кодексу нерозривно пов’язані між собою і становлять єдину галузь права — кримінальне право.

Застосування норм Особливої частини можливе лише на основі положень, що містяться у нормах Загальної частини Кодексу. Напри-клад, вирішення питання про кримінальну відповідальність за готу-вання до злочину і замах на вчинення злочину дано в ст. 16 КК. У ній міститься загальне положення, відповідно до якого кримінальна відпо-відальність за готування до злочину і замах на «чинення злочину на-стає за ст. 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Це означає, що у разі, скажімо, замаху особи на крадіжк. чужого майна дії такої особи мають кваліфікуватися за ст. 15 іч. 1 ст 185 КК.

Якщо ж, наприклад, злочин було вчинено за участю співучасників (організатора, підбурювача чи пособника), то кримінальна відповіда-льність їх буде визначатися за відповідною частиною ст. 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Такі співучасники, скажімо, крадіжки чужого майна, яку вчинив виконавець, відповідатимуть: організатор — за ч. 3 ст. 27 і ч 1 ст. 185, підбурювач — за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 185, пособник — за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 185, а виконавець крадіжки — за ч. 1 ст. 185 КК.

Кримінальне право вивчає не лише норми кримінального закону, а й застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. Внаслідок дії кримшально-ігравової норми виникають кримша-

6

Р. В. ВЕРЕША

льно-правові відносини між державою і особою, яка вчинила злочин, що і породжує кримінальну відповідальність.

Кримшальна відповідальність є правовим наслідком небезпечного діянні, за яке діюча особа має відповідати з моменту вчинення самого діяння. З цього моменту стає можливим застосування до такої особи заходів правового впливу.

Інакше кажучи, з моменту вчинення злочину держава вст’пає у кримінально-правові відносини з конкретною особою - субєктом злочину. Суб’єктами кримінально-правових відносин є, з одного боку, держава, а з другого — особа, яка вчинила злочин.

Отже, предметом кримінального права є відносини, які виникають внаслідок вчинення злочину і застосування відповідного за формою та змістом покарання за його вчинення.