12. Научіння як механізм індивідуальних адаптацій

Научіння — це здатність тварини, яка сприймає певні зов­нішні стимули, по-перше, "утримувати" їхню специфічну кон­фігурацію, по-друге, реагуючи на дані стимули, "утримувати" послідовність успішних відповідних дій, і головне, по-третє, це здатність зіставляти перше з другим, підбираючи до пакетів розпізнаних стимулів пакети відповідних реакцій, відрізняючи "правильні" відповіді від будь-яких інших поєднаних дій, що призводять до зовсім інших результатів. Научіння — це вироб­лення у тварини зміненої реакції на попередню ситуацію, коли вона починає поводитися адекватніше (тобто адаптується). При цьому зміни поведінки: а) є наслідком досвіду, б) відтворю­ються, тобто повторюються в однієї тварини чи групи тварин і в) мають адаптивний характер.

• видове научіння — вироблення в ході еволюції виду безумовно-рефлекторних та інстинктивних реакцій;

• дресура (дресирування), тобто виробляння умовних рефлексів під впливом постійно виникаючих ситуативних чинників середовища життєдіяльності тварини;

• научіння через інсайт як трансформація досвіду окремої тварини внаслідок розв'язання наочних проблемних ситуацій із застосуванням найпростіших інтелектуальних операцій.

З метою глибшого з'ясування відмінностей научіння у тварин і людини О. М. Леонтьєв пропонував використову-вати для адекватного розуміння сутності цих процесів такі категорії, як пристосування й привласнення, підкреслюючи тим самим реактивність поведінки тварин і активність, суб'єктність людини в ситуації научіння. Такі відмінності зумовлені, насамперед, потенціалом психічного відображення людини й тварини. Так, у тварин відображання об'єктивного світу відбувається лише з опорою на зовні представлені фізичні властивості предметів оточення, які безпосередньо впливають на їхні органи чуття й пов'язані з задоволенням їхніх життєвих потреб. Разом з тим людині доступні не лише фізичні відношення елементів ситуації, а ще й їхні логічні (окремого до загального, виду — до роду, конкретного — до абстрактного тощо) та функціональні відношення (дії — до результату, причини — до наслідку, засобу — до мети тощо).

Передавання і засвоювання таких неочевидних характеристик здійснюються, як відомо, виключно через поняття, які зафіксовано в окремій системі знаків — мові. Навіть об'єктивні фізичні якості речей людина завжди сприймає не безпосередньо, а через систему категорій суспільного досвіду. У кожному окремому випадку такі поняття виникали в конкретної людини. Та в сукупності, враховуючи чинник наступності, вони відображають досвід і знання, накопичені всім людством. Тому научіння поняттям, що позначаються словами, — це, по суті, опанування людиною тих знань, що накопичені всім людством у ході його історичного розвитку. Окрім опанування знаннями в процесі научіння людина здатна до засвоювання специфічних навичок — свідомо засвоєних і автоматизованих прийомів і способів роботи, які виступають елементами складнішої діяльності, а також до виробляння вмінь як набуття специфічної здатності успішно використовувати набуті знання і навички розумової діяльності в процесі розв'язування практичних завдань.