38. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини

Знаряддям тварини може бути будь-який предмет, застосову­ваний для вирішення певної проблеми в конкретній ситуації. Знаряддя праці людини спеціально виготовляється для певних трудових операцій, тому передбачає існування знання про його майбутнє застосування. Воно виготовляється про запас ще до того, як виникне можливість або необхідність його застосуван­ня. Сама по собі така діяльність біологічно безглузда і навіть шкідлива (витрата часу й енергії "вхолосту"), її можна виправ­дати лише передбаченням виникнення таких ситуацій, у яких без знарядь праці не обійтися.

Це означає, що виготовлення знарядь праці припускає пе­редбачення можливих причинно-наслідкових результатів у май­бутньому, а разом з тим, як показала Ладигіна-Котс, шимпан­зе нездатний осягнути такі результати навіть при підготовці знаряддя до безпосереднього його застосування в процесі вирі­шення проблеми.

Із цим пов'язана і та важлива обставина, що при діях мавп зі знаряддям зовсім не закріплюється його "робоче" значення. Поза конкретною ситуацією розв'язання задачі, наприклад, до і після експерименту, предмет, який слугував знаряддям, втра­чає для мавпи будь-яке функціональне значення, після чого вона ставиться до нього так само, як і до будь-якого іншого "непотрібного" предмета. Проведена мавпою за допомогою зна­ряддя операція не фіксується як пов'язана саме з ним, і поза його безпосереднього застосування мавпа ставиться до нього байдуже, а тому і не зберігає цей предмет постійно як зна­ряддя. На противагу цього, людина більш ніж просто збері­гає виготовлені нею знаряддя, адже вони є для неї предметами, які зберігають можливості усвідомленого впливу на об'єкти природи.

Більш того, навіть під час індивідуального виготовлення знаряддя відбувається виготовлення суспільного предмета, тому що цей предмет має особливий спосіб застосування, суспільно вироблений у процесі колективної праці і закріплений за ним. Кожне знаряддя людини є матеріальним втіленням певної сус­пільно виробленої трудової операції.

Таким чином, виникнення праці викликає докорінну зміну всієї людської поведінки: із загальної діяльності, спрямованої на безпосереднє задоволення потреби, виділяється спеціальна дія, яка не обмежується лише біологічним мотивом, а отримує свій сенс лише у разі подальшого використання результатів праці. У цьому полягає одна з найважливіших змін загальної структури поведінки, яка знаменує перехід від природної історії світу тварин до суспільної історії людства. У подальшому роз­витку суспільних відношень і форм виробництва такі дії займа­ють у діяльності людини все більше місця і, нарешті, набува­ють вирішального значення для її поведінки.

Виготовлення знарядь праці людиною передбачає вплив на предмет не безпосередньо ефекторними органами (зубами, рука­ми), а іншим предметом, тобто обробка виготовленого знаряд­дя праці має відбуватися іншим знаряддям (наприклад, каме­нем).

39. Зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення

Суспільні відносини зародилися в надрах перших форм тру­дової діяльності. Праця від самого початку була колективною, суспільною. Це випливало вже з того, що люди з моменту своєї появи на Землі завжди жили колективами, а мавпи — предки людини — більш-менш великими чередами (або родинами). Та­ким чином, біологічні передумови суспільного життя людини треба шукати в стадності викопних вищих приматів, точніше, у їхній предметній діяльності, яка відбувалася в умовах стад­ного життя.

З іншого боку, праця визначила із самого початку якісну своєрідність об'єднань перших людей. Ця якісна відмінність коріниться в тому, що навіть найскладніша знарядійна діяльність тварин ніколи не має характеру суспільного проце­су і не визначає відносин між членами співтовариства. Навіть у тварин з найбільш развинутою психікою структура співтова­риства ніколи не формується на основі знарядійної діяльності, не залежить від неї, а тим більше не опосередковується нею.

Про все це необхідно пам'ятати, досліджуючи біологічні пе­редумови зародження людського суспільства. Глибоко хибними є спроби безпосереднього виведення закономірностей суспільно­го життя людей із закономірностей групової поведінки тварин. Людське суспільство є не просто продовженням або ускладнен­ням співтовариства наших тваринних предків, а соціальні зако­номірності не зводяться до етологічних закономірностей життя мавп. Суспільні відносини людей виникли, навпаки, у резуль­таті ламання цих закономірностей та докорінної зміни стадно­го життя завдяки трудовій діяльності.

У пошуках біологічних передумов суспільного життя дослід­ник Войтоніс звернувся до стадного життя нижчих мавп для виявлення тих умов, у яких "індивідуальне користування зна­ряддям, що з'явилося в окремих особин, могло стати суспіль­ним та впливати на перебудову і розвиток взаємин, крім цьо­го, знайти в цих взаєминах могутній чинник, який стимулював застосування знаряддя". Войтоніс і Тіх провели в цьому на­прямку численні дослідження з виявлення особливостей струк­тури череди і стадної поведінки у мавп.

Тіх надає особливого значення виникненню у мавп нової, са­мостійної і могутньої потреби у спілкуванні із подібними.