35. Розвиток свідомості у приматів у антропоїдів

Визначивши свідомість як взаємодію «Я» і світу культури, або як взаємодію «Я» зі світом крізь призму культури, розглянемо питання виникнення свідомості. На думку вчених, «технічне мислення», що є основою перетворення предметів за допомогою знарядь праці, ще не обов´язково передбачає свідомість. Воно не є тим, що принципово відрізняє людину від тварини. Відомо, що знаряддя праці широко застосовувалися перехідними формами антропоїдів, яких не можна віднести до роду людини розумної. «Технічне мислення» не могло звести переживання в одне ціле, надати єдності світу, упорядкувати його як ціле. Не могло воно бути основою і формування «Я».

Я» і світ культури виникли одночасно з виникненням роду. Рід засновується на культурних, а не біологічних регулятивах стосунків між людьми. Він є тим центром, острівцем, з якого розпочалося культурне впорядкування всього навколишнього світу. Рід як щось ціле є творцем і носієм культури. З роду походять ідеї Бога, світу, категоріальні структури, які надають навколишній дійсності єдності, «стягують» її у «світ» як щось єдине та ціле.

У межах родових відносин поступово формується і «Я» як протилежне «ти», «ми», «вони». Ймовірно, спочатку справжнім «Я» був рід, і кожен його представник розглядав себе не зсередини, а з позиції роду. Так, американські індіанці, подібно до малих «дітей», не вживали займенника «Я». Вони говорили: «Орлине Око обіцяє», а не «Я обіцяю». Поступово, з посиленням ролі особи, зі зростанням її свободи формується «Я» як внутрішній центр духовного життя окремої людини. «Я» тому і має здатність бути «поруч» з тілом, що воно не виростає з тіла як його органічна складова, як це властиво психіці тварини. З погляду фізіології (тілесності) людська свідомість пов´язана з діяльністю мозку. Мозок є матеріальним органом свідомості, подібно до того, як рука є органом праці. Ушкодження мозку позначається на діяльності свідомості. Однак мозок не починає мислити сам по собі, аналогічно тому, як автоматично починають функціонувати залози внутрішньої секреції. Мозок стає органом свідомості, мислення під впливом культури. Культура залучає його до цієї діяльності. Мозок має навчитися мислити, засвоюючи мову, форми мислення, інакше він буде «надлишком» природи. У виникненні та розвитку свідомості важливу роль відіграла мова.Мова — спеціалізована, інформаційно-знакова діяльність із вираження думки, мислення, свідомості.

36. Походження трудової діяльності

Від самого свого зародження праця була ручною, таким же за необхідністю було і споконвічне людське мислення. У сучас­них мавп, як уже відзначалося, воно так і залишилося "ручним мисленням". Рука — орган і продукт людської праці, оскільки вона розвилася з лапи мавпи. Як підкреслював Енгельс, людсь­ка рука досягла завдяки праці "того високого ступеня доскона­лості, на якому вона змогла, немов силою якихось чар, викли­кати до життя картини Рафаеля, статуї Торвальдсена, музику Паганіні".

Таким чином, рука (її розвиток і якісні перетворення) по­сідає центральне місце в антропогенезі як у фізичному, так і в психічному аспекті. При цьому основну роль відіграли її винят­кові хапальні (гаптичні) здатності. Отже, біологічні передумо­ви зародження трудової діяльності необхідно шукати, насам­перед, в особливостях хапальної функції передніх кінцівок ссавців.Тут постають дуже цікаві запитання: чому саме мавпи ста­ли предками людини, чому початку розвитку розумних істот не змогла дати інша група ссавців, адже хапальна функція не є привілеєм тільки мавп? У пошуках відповіді на ці запитання Фабрі вивчав у порівняльному аспекті в мавпи та інших ссавців зв'язок між головною (локомоторною) і додатковими (маніпу-ляційними) функціями передніх кінцівок і встановив, що для процесу антропогенезу вирішальне значення мали антагоністичні зв'язки між головною і додатковою функціями передніх кін­цівок. Активна участь одночасно обох передніх кінцівок у ма­ніпулюванні з предметами пов'язана з частим їх звільненням від функцій опори і пересування, що перешкоджає спеціалі­зації до тривалого швидкого бігу.Разом з тим при редукції маніпуляційних функцій страж­дають насамперед хапальні здібності кінцівок, оскільки части­на додаткових функцій передніх кінцівок переходить при цьо­му до ротового апарату. Найменше додаткові, в тому числі хапальні функції пригнічені у ведмедів, єнотів і деяких інших ссавців (переважно хижаків і гризунів), але і тут еволюція ру­хової активності визначалась антагонізмом між головною і до­датковою функціями їхніх передніх кінцівок.

Єдиним винятком серед ссавців, за Фабрі, є примати. Голов­на первинна форма їх пересування становить з лазіння шляхом хапання гілок, і ця форма локомоції складає, таким чином, ос­новну функцію їхніх кінцівок. Але такий спосіб пересування поєднується з посиленням рухливості пальців і збереженням протиставлення першого пальця іншим, що необхідно для ма­ніпулювання предметами. Тому в мавп, і до того ж лише в них, функції передніх кінцівок не перебувають в антагоністичних стосунках, а гармонійно сполучаються одна з одною.

Зазначені глибокі прогресивні перетворення в руховій, особ­ливо у гаптичній сфері, підтверджувані також даними еволю­ційної морфології і палеоприматології, спричиняють глибокі корелятивні зміни всієї поведінки. Насамперед це стосується сенсорних функцій, зокрема шкіряно-м'язової чутливості руки, яка у приматів має провідне значення.