16. Поняття мислення тварин. (Дарвін, Крушлинський,Павлов)

Таким чином, внесок Ч. Дарвіна проблему мислення тварин полягає у следующем:

впервые було запроваджено уявлення про три складових поведінки й психіки тварин (інстинкт, навчання, розумова деятельность);учение Ч. Дарвіна сприяло застосуванню порівняльного і еволюційного підходу в психологии.Одним із перших до проблеми подібності психіки тварин і звинувачують людини звернувся друг і однодумець Дарвіна Джон Ромені (1848— 1894). Найбільшої популярності набула його книжка «Розум тварин» (1888), де він виступив як натураліст, який прагнув довести єдність і безперервність розвитку психіки всіх рівнях еволюційного процесу. Матеріалом при цьому послужили численні спостереження складних проявів поведінки у тварин різного філогенетичного рівня (як хребетних, і безхребетних). Серед безлічі наведених прикладів поведінки хребетних Роменс виділяв «розумні». На його думку, характерною рисою «розумних» дій був їхній вплив на пристосування тваринного до нових умов существования. Гипотеза про наявність в тварин елементів розуму завжди існувала масовій свідомості в емпіричному, побутовому цього терміна.

Павлов В базі вчення І. П. Павлова лежав рефлекторний принцип, а «елементарної одиницею» всіх проявів вищої нервової діяльності визнано умовний рефлекс (див. 3.2).

Первоначально Павлов вважав умовний рефлекс аналогом психологічного терміна «асоціація» і розглядав його як універсальний пристосувальний механизм.

В подальшому метод умовних рефлексів справді послужив однією з основних способів об'єктивного вивчення фізіологічних механізмів поведінки й психіки тварин. Ця сторона наукової діяльності І. П. Павлова відома, проте вона вичерпує і його реальних інтересів, ні тих різнобічних робіт, які проводились його лабораторіях. Так, поруч із заглибленими дослідженнями особливостей формування умовних рефлексів тварин і людини гаразд і патології, до лабораторій І. П. Павлова як із його життя, і згодом проводився аналіз стану та «безус-ловнорефлекторной діяльності» (тобто. інстинктів, хоча це термін фізіологи павлівської школи майже використовували). У тому чи іншою мірою були порушено також проблеми онтогенезу поведінки (досліди З. М. Выржиковского і Ф. П. Майорова, 1933) й почалися роботи з генетиці вищої нервової діяльності (докладніше див. гол. 9). Проте найменше відомі експерименти співробітників павлівської лабораторії, які зробили певний внесок у дослідження проблеми мислення тварин (докладніше звідси див. в 2.7).

Леонид Вікторович Крушинський був ерудований біолог із широкою колом наукових інтересів, включавших проблеми біології розвитку, патофізіології, генетики поведінки, етології, теорії еволюції (Лексин, 1995; Полєтаєва, 1999). Дослідження онтогенезу поведінки дозволили Л. У. Крушинскому сформулювати оригінальну концепцію співвідношення вродженого і набутого у формуванні цілісного поведінкового акта (концепція про «унітарних реакцій»). Найбільшу славу отримали дослідження мислення тварин. Наприкінці 1950-х років Л. У. Крушинський разом із працівниками своєї лабораторії розпочав многоплановому физио-лого-генетическому дослідженню зачатків мислення в широкого діапазону видів звірів із різних загонів і класів хребетних. Ніде у світі ці роботи у період мало проводились.

Суммуючи основний внесок Л. У. Крушинского у розвиток вчення з приводу елементарного мисленні, варто виокремити такі положения:он дав робоче визначення розумової діяльності (див. 4.6);предложил оригінальні методики її лабораторного вивчення, придатні тестування представників найрізноманітніших таксонов (див. гол. 4);

дал порівняльну характеристику розвитку розумової діяльність у ряду хребетних.