Тема 7: основні виробничі фонди

1. Економічна суть і роль виробничих фондів.

2. Основні виробничі фонди. Їх економічна суть.

3. Класифікація та структура основних фондів.

4. Особливості обліку і оцінка основних фондів.

5. Переоцінка основних виробничих фондів

6. Фізичний і моральний знос , методи його розрахунку;

7. Поняття амортизації, методи нарахування;

8. Ремонт основних фондів;

9. Розширене відтворення основних фондів

10. Показники ефективності використання основних фондів

11. Напрямки підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

-1-

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідні засоби і предмети праці, а також робоча сила. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства.

Матеріально-технічне відтворення праці людей та певних засобів праці виробництва в процесі їх взаємодії утворює виробничі фонди підприємства.

Засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.)

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних.

Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.

Поняття «виробничі фонди» є вужчим за поняття «Засоби виробництва» і ототожнювати їх не можна.

Елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. Виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті, що мають вартість.

Основні фонди – засоби праці, що беруть участь у виробничому процесі тривалий час (понад один рік), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами, по мірі їх зносу.

Оборотні фонди – це предмети праці які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію.

-2-

Основні фонди являються майном підприємства.

Їх економічна суть: вони визначають виробничу потужність підприємства, об’єм виробництва і продуктивність праці.

!!!! До основних фондів не відносять МШП (малоцінні та швидкозношувані предмети)

Основні фонди підприємства по призначенню поділяються на дві групи:

• виробничі;

• невиробничого призначення

По характеру виконання:

• діючі;

• недіючі.

По належності:

• власні;

• орендовані

Оскільки елементи основних виробничих фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини:

• До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар тощо)

• До пасивної частини належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

-3-

Згідно з діючою видовою класифікацією основні виробничі фонди будівельних організацій поділяються на такі групи:

Будинки. До цієї групи належать будинки виробничого призначення, підсобних і допоміжних служб, призначених для виготовлення окремих видів будівельних виробів, конструкцій; гаражі, майстерні, склади, складові тощо

Споруди. До них належать інженерно-технічні споруди: тунелі, мости, залізничні під’їзди, автомобільні дороги та рн..

Устаткування силове і виробниче. До групи силового устаткування відносяться двигуни – парові і внутрішнього згорання, пересувні електростанції, компресори, трансформатори тощо. До виробничого устаткування належить устаткування підсобних і допоміжних виробництв (металорізальні верстати, зварювальне обладнання, верстати тощо).

Будівельні машини та механізми. Сюди входить увесь парк будівельних машин і механізмів – екскаватори, бульдозери, баштові, пневмоколісні, автомобільні, гусеничні крани, трактори, розчино- та бетономішалки тощо.

Транспортні засоби. Це всі види транспорту, які числяться на будівельному балансі (автомашини, тепловози, вагони, бетоновози, цементовози тощо).

Інструмент, виробничий і господарський інвентар. Належать до основних виробничих фондів, якщо строк служби понад один рік або вони мають вартість не меншу 100 грн. (механізований і немеханізований інструмент, вимірювальні прилади, комп’ютери, обчислювальна техніка тощо).

-4-

Облік і планування ОВФ здійснюються у будівельних організаціях у натуральній і вартісній формах.

У натуральних показниках облік ОВФ необхідний для визначення речового складу ОВФ: кількості машин, механізмів, устаткування, їх продуктивності, потужності, розміру виробничих площ та інших кількісних величин. Він здійснюється на основі даних їх паспортів та інвентаризацій.

Вартісна форма оцінки ОВФ необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів (ОФ), визначення розмірів амортизаційних відрахувань, розрахунків економічних пок4азників ефективності господарської діяльності підприємства.

Розрізняють такі види оцінки ОФ:

• первісна;

• відновлювана;

• залишкова;

• ліквідаційна;

• справедлива.

Первісна вартість - фактична вартість ОФ у момент їх придбання чи введення в експлуатацію.

,

Фп – Первісна балансова вартість, грн..;

Ц – ціна обладнання, грн..;

З – збори, мито, непрямі податки, грн..;

С – витрати на страхування ризиків, грн..;

Т – витрати на транспортування, грн..;

М – витрати на установку, монтаж, грн...

Первісна вартість будинків і споруд відповідає вартості їх будівництва. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

!!!!! Оскільки придбання будівельних машин і механізмів, устаткування та виконання будівельно-монтажних робіт здійснюються у різний час, то ОВФ виражаються в змішаних цінах, що не дає можливості зіставити їх. Крім того, у первісній вартості не враховуються ремонт і модернізація. Щоб усунути цю розбіжність, періодично проводиться їх масова переоцінка, при якій визначається відновна вартість.

Відновна вартість – це вартість відтворення засобів праці в сучасних умовах.

,

k – коефіцієнт зміни ціни.

У даний час вартість ОВФ індексується згідно з обліком коефіцієнтів інфляції.

Отже, якщо первісна вартість ОВФ показує рівень інвестиційних вкладень на спорудження або придбання засобів праці у момент введення їх в експлуатацію, то відновна вартість характеризує інвестиційні вкладення, потрібні для відтворення даної маси засобів праці у даний момент.

Первісна і відновна вартості за вирахуванням зносу (амортизації)- це залишкова вартість ОФ.

,

, - сума амортизації по первісній і відновній вартості за роки експлуатації;

t – строк експлуатації ОВФ.

Ліквідаційна вартість ОФ – вартість можливої реалізації основних фондів після закінчення терміну їхньої служби.

Визначення ліквідаційної вартості є винятково самостійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об’єкт ОФ з урахуванням його працездатності по закінченню терміну експлуатації.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними зацікавленими і незалежними сторонами. Справедлива вартість ОФ визначається також при переоцінці. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість.

Для аналітичних розрахунків використовується показник середньорічної вартості ОВФ.

Середньорічна вартість ОВФ передбачає оцінку об’єктів ОВФ з урахуванням строку їх введення або вилучення з виробництва. Її розраховують за формулою:

,

Фпоч.року – вартість ОФ на початок року, рн..;

Фввед – вартість введених у виробництво протягом року ОФ, рн..;

Фвивед – вартість виведених з виробництва протягом року ОФ, рн..;

t – кількість повних місяців використання введених ОФ;

t׳ – кількість повних місяців невикористання виведених ОФ.

!!!!! Слід враховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи вилучення) ОФ. Адже на практиці вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко першого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об’єкт ОФ був залучений (вилучений) до 15 числа місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) на початок поточного місяця (тобто як на перше число).

-5-

Підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від справедливої на дату балансу.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Вона розраховується як добуток первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки.

,

.

Переоцінка ОФВ може здійснюватись у 2-х формах:

• дооцінка – збільшення залишкової вартості ОФ внаслідок збільшення його корисності.

• уцінка – зменшення залишкової вартості ОФ.

-6-

Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос – це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють фізичний та моральний, а також вартісний знос.

Фізичний знос (З_ф) - це втрата основними фондами первісної споживчої вартості, через яку вони поступово втрачають свою дієздатність.

Розрізняють:

• Частковий фізичний знос – можна усунути за рахунок ремонту.

• Повний фізичний знос – не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.

Фізичний знос визначають:

, %

- фактичний строк служби ОВФ;

- нормативний (паспортний ) строк служби ОВФ;

Фактори, які впливають на швидкість фізичного зносу:

• вплив структури ОВФ (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;

• якість фондів;

• інтенсивність використання ОВФ (режим роботи, ступінь завантаження);

• специфіка технологічного процесу;

• якість обслуговування ОВФ (здійснення капітальних та поточних ремонтів)

Моральний знос (Зм) – передчасне знецінювання фондів (до закінчення строку їх фізичної служби).

Існує 2 форми морального зносу. Перша полягає в обезціненні старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга – як наслідок появи обезцінення старих ОФ через створення нових,,,,,, більш ефективних.

• Моральний знос першої форми (Зм1) передбачає знецінювання вже існуючих серійно виготовлених ОВФ в результаті зниження витрат на їх виробництво в сучасних умовах:

, %

Фв – відновлювана вартість ОВФ;

Вп – первісна вартість ОВФ.

• Моральний знос другої групи (Зм2) пов’язаний з втратою доцільності використання застарілих ОВФ через появу більш удосконалених предметів і засобів праці:

, %

Пст – продуктивність застарілого об’єкта ОВФ;

Пнов – продуктивність нового об’єкта ОВФ.

Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим розрахувати загальний моральний знос (Зм):

, %

Фактори, які впливають на швидкість морального зносу:

• темпи розвитку науки;

• швидкість НТП;

• швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;

-7-

Характерною особливістю застосовуваних ОФ у процесі виробництва є їх відтворення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це процес перенесення вартості основних фондів н вартість виготовленої продукції з метою їх повного відновлення.

Об’єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі).

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу, які включають до собівартості створеної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними.

Амортизаційні відрахування – це грошова сума перенесеної вартості основного виробничого фонду на вироблену продукцію

Амортизація – грошовий вираз фізичного та морального зносу ОВФ.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість ОФ називається нормою амортизації. (На) – це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини ОФ.

% = % , %

Тсл – термін корисної служби основних фондів, років.

Амортизована вартість - (АВ) – первісна вартість необоротних активів чи переоцінена вартість, зменшена на ліквідаційну вартість, тобто вона враховує реальні витрати, пов’язані з придбанням об’єкта основних засобів.

Ухвалення рішення про вибір методу нарахування амортизації основних засобів належить засновникам, інвесторам, акціонерам. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів (ОЗ) став придатним для корисного використання. Припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

Амортизація нараховується із застосуванням таких методів: