2. Погодинна форма оплати праці

Оплата праці згідно із цією формою здійснюється за відпрацьований час (годину, місяць).

Погодинна форма оплати праці застосовується за умов:

1. коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції;

2. якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісні виражені;

3. коли економічно недоцільно стимулювати зростання прибутку понаднормово, тобто коли перевиконання цих норм досягається через порушення технологічних режимів і погіршення якості робіт. До таких робіт відносять випробування продукції, термічну обробку і металопокриття виробів. Від виробника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, який забезпечує відповідну якість робіт.

Розглянемо системи погодинної оплати праці на підприємстві.

Проста погодинна система оплати праці

Розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника (Т_ст) і кількості відпрацьованого ним часу за визначений період (Т_еф):

,грн.

Погодинно-преміальна система оплати праці

Заробіток працівнику нараховується не тільки за відпрацьований час, але й за досягнення певних кількісних і якісних показників.

Кількісними показниками можуть бути понаднормово відпрацьований час, виконання позапланових і понаднормових завдань, а якісними – економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

, грн.

β_пр – відсоток премії, встановлений керівництвом підприємства за досягнення певних кількісних і якісних показників до тарифного заробітку.

-8-

В умовах ринкової економіки значна кількість підприємств перейшла на безтарифну систему оплати праці, що має багато різних моделей.

Заробітна плата робітника за цією системою визначається за формулою:

де ЗПі – розмір з/пл. і-го робітника, грн.;

n – загальна чисельність працівників підприємства, осіб;

Кі – коефіцієнт, що показує, у скільки разів оплата праці і-го працівника вища за мінімальну заробітну плату.

ΣКі – сума значень коефіцієнтів Кі

ФЗП – фонд заробітної плати, що являє собою обсяг коштів призначених на з/пл. працівникам підприємства, грн.

Однією з основних особливостей цієї моделі є встановлен­ня співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій у вигляді "вилок" з широким діапазоном, які дають змогу скоро­чувати кількість потрібних преміальних положень, що усклад­нюють розрахунки, й, одночасно, забезпечити індивідуальний підхід до стимулювання ефективної праці кожного працівника.

Конкретну величину коефіцієнта для кожного окремого працівника можуть встановлювати трудові колективи або їхні керівники.

У випадку, коли працівник підприємства працював непов­ний місяць або не виконав норму, різниця між нарахованим відповідно до встановленого йому коефіцієнта та фактич­ною величиною його заробітку може спрямовуватись у стра­ховий (резервний) фонд, кошти якого використовуються з ме­тою стимулювання праці колективу в наступні місяці.

Працівники підприємства залежно від функцій, які вони виконують, складності завдань та рівня кваліфікації розподі­ляються за певними кваліфікаційними групами. Відповідно до цих груп працівників розробляються сітки, в яких встановлю­ються співвідношення в оплаті їхньої праці. Приклад такої сіт­ки подано в табл. 6.1.

Розрив між співвідношеннями в оплаті праці кваліфікацій­них груп працівників має бути достатнім для стимулювання праці різної складності, водночас не допускається необгрунто­вана диференціація в оплаті праці.

Застосування такої системи оплати праці дає змогу суттєво скоротити кількість необхідних преміальних положень, не знижуючи стимулюючої функції заробітної плати. Це поясню­ється тим, що показники преміювання можуть бути відобра­жені через використання "вилок" в оплаті праці.

Приклад: колектив і 4 осіб заробив 3300 грн. Співвідношення в оплаті праці їх праці – 1:2:2,5:3. обчислимо з/пл. кожного працівника.

1) з/пл. 1-го робітника:

грн.

2) з/пл. 2-го робітника:

грн.

3) з/пл. 3-го робітника:

грн.

4) з/пл. 4-го робітника:

грн.

-9-

В умовах становлення ринкових відносин організація колективних оплат праці потребує наукового обґрунтування.

Бригадна форма оплати праці застосовується тоді, коли в досягненні ефективних кінцевих результатів праці зацікавлена як бригада в цілому, так і кожен її член.

Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і погодинної форм оплати праці.

Відрядну форму оплати праці застосовують на тих дільницях і при виконанні таких видів робіт, на які працівники істотно впливають.

Преміювання членів бригади здійснюється за виконання (перевиконання) встановлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економію сировини, матеріалів тощо.

Погодинну форму оплати праці найчастіше застосовують, коли працівники безпосередньо не впливають на зростання обсягів продукції, коли відсутні кількісні показники виробітку і за умов чітко регламентованого застосування норм праці.

Преміювання здійснюється за виконання нормованих завдань, норм обслуговування, дотримання встановлених якісних показників тощо.