10.Основні властивості права.

У праві як складній категорії можна виділити юридичну та соціальну сторону. У суто юридичному сенсі слова право — це система Загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених і забезпечуваних державою правил поведінки. Право як соціальне явище є регулятором суспільних відносин. Через формальне закріплення міри свободи, рівності і справедливості право виражає єдність загально-соціальних і групових інтересів,

Право — це система загальнообов'язкових, формально-визначених правил поведінки що встановлюється, охороняється та гарантується державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Сутність і цінність права як явища соціального порядку виявляється через його ознаки:

1)загальнообов'язковість. На відміну від інших соціальних норм правові приписи адресовані всім учасникам правових відносин і є обов'язковими для них;

2)нормативність. Право складається із правил загального характеру, розрахованих на неодноразове застосування. Право виступає як рівний масштаб і модель поведінки людей;

3)формальна визначеність. Правові норми, як правило, фіксуються письмово, вони мають певну логічну структуру. Право встановлює певні рамки поведінки суб'єкта,чітко формулюючи його права і обов'язки;

4)системність. Право є цілісною системою взаємопов'язаних норм;

5)зв'язок з державою. Право пов'язане з державою перш за все тим, що правові норми встановлюються або офіційно визнаються державою. Право охороняється державним примусом;

6)регулятивна. Право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його головна соціальна цінність;

7)вираз міри свободи і справедливості. Право нерідко називають математикою свободи. Дійсно, право втілює основні права і свободи людини, надає людині легальну можливість реалізувати свої інтереси. Крім того, воно встановлює баланс між поведінкою людини та її соціальним становищем (справедливість);

8)процедурність. Процедура, тобто встановлений порядок і послідовність дій, передбачена як для видання, так і для реалізації юридичних норм;

9)компромісний характер. Право за своєю природою є інструментом соціального компромісу, своєрідного договору в масштабі суспільства.

11.Аксіоматичні засади(постулати) права

У сучасному філософському слов¬нику постулат (лат.— ви¬мога) визначається як твердження, що слугує основою для здійснення зміс¬товних розмірковувань і висновків. При цьому зазначається, що навряд чи можна ототожнювати постулат з аксіомою, оскільки постулат пропонує меншу строгість і лінійність виснов¬ків, відсутність жорсткого дотримання правил логічної функції, що якраз дає змогу розмежувати сфери застосуван¬ня аксіом (природно-наукове знання) і постулатів (соціогуманітарне знан¬ня). Показово, що наявність у системі знання постулатів характеризує її як достатньо розвинену з точки зору рефлексії над своєю логічною струк¬турою та еволюцією.

Помітно, що сучасна юриспру¬денція як система знань виробила свої аксіоматичні начала, котрі можуть бу¬ти представлені як постулати права. Думається, що постулати права не варто ототожнювати з принципами права, які як основоположні ідеї про¬низують усю правову сферу.

Високий рівень формалізації пра¬вової сфери призвів до того, що визна¬чальним постулатом є праворозумін¬ня, а побудова правової теорії (юрис¬пруденції) часто здійснюється за до¬помогою аксіоматичного методу як робота з формалізованою системою (системою права чи правовою систе¬мою).

Серед найважливіших постулатів права, що забезпечують аксіоматич¬ний характер правової сфери — посту¬лат правового дуалізму, що вира¬жається в поділі права на природне та позитивне, об´єктивне і суб´єктивне, приватне та публічне, матеріальне і процесуальне. Отримав визнання по¬стулат, що часто називають правовим плюралізмом, і виражається він у на¬явності у правовому житті різно¬манітних джерел права. Ще один зна¬чущий постулат пов´язаний із ціліс¬ністю правової системи і постає як по¬стулат правової цілісності. Нарешті, аксіоматичне значення для права має належність його до певної правової сім´ї, що виражається за допомогою постулату правової належності.

Таким чином, аксіоматичні начала права становлять постулати: праворозуміння, правового дуалізму, правово¬го плюралізму, правової цілісності, правової належності.