Тема 3.3. Родина Соснові. Рід Модрина і рід Кедр. Рід Сосна.

1. Рід Модрина:європейська, сибірська, японська.

2. Рід Кедр. Кедр атласький. Рід Кедр. Кедр атласький.

3. Рід Сосна. Двошпилькові сосни. Сосна звичайна, Кримська, Банкса. Три шпилькові сосни. Сосна жовта. П′ятишпилькові сосни. Сосна Веймутова. Кедрові сосни. Сосна сибірська.

С.О.

4. Модрина даурська, (польська, американська). Кедр ліванський , гімалайський. Сосна чорна (австрійська), гірська (жереп), (смолиста, румелійська (балканська), гімалайська, кедрова, європейська, корейська).

1. Модрина обпадаюча, європейська — Laгіх decidua. Дерево до 40м заввишки і до 1м в діаметрі з широкопірамідальною кроною, повислими, на кінцях припіднятими гілками. Кора обпадаючого стовбура бура, в молодих дерев луската, у старих — з глибо­кими тріщинами. Хвоя світло-зелена, із сизуватим нальотом, м'яка, до 3 см завдовжки, перед обпаданням жовтіє. Чоловічі колоски округло-циліндричні, жовті. Жіночі шишки видовжено-яйцеподібні, спочатку темно-червоні, згодом світло-ко­ричневі.

Природно поширена в Альпах і Карпатах переважно на відкритих сонячних місцях або у рідколіссях. Росте швидко, не вибаглива до родючості грунту, однак не росте на сухих, піщаних та заболочених із застійною водою грунтах, чутлива до пізніх весняних приморозків. Досить стійка проти забруднення повітря димом і газами. Живе 500 і більше років.

Декоративні форми: за формою крони та ростом — колоноподібна, повисла, багатостовбурова, компактна, карликова, кущоподібна (Келлермана), сланка. У межах ареалу виді­лені екотипи модрини обпадаючої — модрина альпійська, кар­патська, богемська. Дехто вважає екотипом цього виду і мод­рину польську.

Рекомендується для створення легких, прозорих груп, напівтінистих алей, поодиноких посадок і масивів у І, II, III районах.

Модри́на тонколуска́та або японська – Larix kaempferi — хвойне дерево роду Модрина (Larix).

Модрина тонколуската — це дерево заввишки до 35 м.

Довгі, товсті, майже горизонтальні гілки утворюють своєрідну, широкопірамідальную крону. Молоді пагони червонуваті з сизим нальотом. Кора гілок сіра. Хвоя довга, завдовжки 5 см, синьо-зелена. Хвоя забарвлюється восени в яскраво-жовті тони значно пізніше за інші види, створюючи протягом місяця яскраві плями в посадках.

Шишки в молодості — жовтувато-зелені, кулясті (2-3 см), зберігаються на гілках до 3 років.

Дерево швидкоросле — за рік приріст складає прибл. 25 см заввишки і 10-15 см завширшки. Модрина тонколуската зазвичай не страждає від морозу, але світлолюбна. Також невибаглива до ґрунту і вологості, рідко уражується шкідниками і захворюваннями.

Батьківщиною модрини тонколускатоє є Японія, де має назву карамацу. Широко поширена у Східній Азії. У Японії традиційно культивується як мініатюрна хвойная порода; в Європі зустрічається в груповых посадках.

Деревині цього дерева, як і решті порід модрин, притаманна міцність та стійкість до гниття, вона легко піддається обробці, що визначило її широке застосування у будівництві і меблевій промисловості.

Модрина тонколуската добре розвивається в умовах міста. У декоративному відношенні цей вид перевершує всі інші як своєю незвичайною кроною, так і довгою хвоєю оригінального забарвлення, формою шишок. Добре поєднується з ялинами, соснами, ялівцями, липами, дубами, ясенами, рододендронами і іншими декоративними чагарниками. Швидкість росту, невибагливість до ґрунтових умов і морозостійкість дозволяють широко використовувати цей вид в зеленому будівництві в групових і одиночних посадках і пейзажних композиціях.

Модрина сибірська – Larix sibirica. Цвіте в кінці квітня - травні. Окремими острівцями і групами зустрічається в багатті. і успішно розводиться в садах. Голки по 2 в пучку - 2. + Голки розташовуються в пучках частіше по 5 - 3. 2. Голки жорсткі, гладкі, колючі, молоді пб. жовтувато-коричневі або сірувато-бурі. мікростробілів сірчано-жовті, макростробіли по 1-3 на верхівках пб., Конічні, зелені. зріліш., Що звисають на вигнутому чрш., Довго утримуються на д. і розкриваються поступово, з кінця зими до початку літа. Насіннєві чш. дерев'янисті, на верхівці з ромбічним потовщенням і виступом на середині. С. злегка сплюснуті, темно-бурі, іноді майже чорні, з крилом, яке в 3 - 4 рази перевищує с. Д. до 30 - 40 м вис, в молодості з конусоподібною, пізніше округленої насквозної, високо піднятою кроною.