АМПІЦИЛІН

Назва:	АМПІЦИЛІН | Шукати АМПІЦИЛІН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва:	Ampicillin
Виробник:	"Alembic Ltd", Індія
Лікарська форма:	Порошок для ін'єкцій
Форма випуску:	Порошок для приготування розчину для ін`єкцій по 0.5 г у флаконах № 10
Діючі речовини:	1 флакон містить ампiцилiну - 0.5 г
Фармакотерапевтична група:	Препарати групи пеніциліну
Показання:	Гострі та хронічні бактеріальні інфекції різноманітної локалізації та інтенсивності, спричинені чутливими до ампіциліну збудниками: інфекції вуха, горла та носа; інфекції дихальних шляхів; інфекції шкіри; інфекції сечостатевих органів; інфекції ШКТ.
Термін придатності:	3р
Номер реєстраційного посвідчення:	UA/1832/01/01
Термін дії посвідчення:	з 27.08.2004 до 27.08.2009 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату АМПІЦИЛІН
АТ код:	J01CA01
Наказ МОЗ:	428 від 27.08.2004

Інструкція для застосування АМПІЦИЛІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМПІЦИЛІН

(ampicillin)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ампіцилін-натрій, (2S, 5R,6R)-6-[(R)-2-аміно-2-фенмлацетомідо]-3, 3-демитил-7-оксо-4-тіа-1-аза-біциклогептан-2-карбонова кислота, натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: білий дрібнодисперсний порошок;

склад: кожен флакон містить ампіцилін- натрій Брит. Ф, еквівалентний ампіциліну 0,5 г або 1,0 г.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Пеніциліни широкого спектра дії. Код АТС J01С A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ампіцилін – напівсинтетичний пеніцилін, дериват ядра пеніциліну основного, аміно пеніцилінова кислота. Ядро пеніциліну складається зтіазолідинового кільця, з’єднаного з бета-лактамним кільцем, до якого приєднаний боковий ланцюг, який і визначає більшість фармакологічних та антибактеріальних якостей пеніциліну. Ампіцилін вбиває бактерії шляхом дії насинтез стінки бактеріальної клітини. Ампіцилін вважається бактерицидним при низьких концентраціях та клінічно ефективним не тільки проти грам позитивнихорганізмів, що зазвичай чутливі до пеніциіліну G, а й проти ряду грам негативнихорганізмів.

Грам позитивні: альфа- та бета-гемолітичні стрептококи, Streptococcuspneumoniae, staphylococci (штами, що не продукують пеніцилін азу), Bacillusanthracis, Clostridium sp., Corynebacterium xerose та більшість штамів ентерококів. Препарат не протистоїть пеніцилін азі, тому він неефективний проти стафілококів, резистентних до пеніциліну G.

Грам негативні: Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseriameningitides, Proteus mirabillis, Салмонели, Shigella та Esherichia coli. Певні штами стафілококів, резистентні до Пеніціліну G Pseudomonas aeruginosa,P.vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter aerogenes та деякі штамиE.coli. Ампіцилін неактивний проти Rickettsia, Mycoplasma.

Фармакокінетика. Рівні у сироватці крові, отримані після введення внутрішньом’язово, пропорційні введеній дозі. Рівні приблизно 40 мкг/мл після введення 1 г внутрішньом’язової дози утворюються в сироватці крові через півгодини. Вищі концентрації з’являються при внутрішньо венних ін’єкціях, залежно від дози та швидкості введення.

Період напів виведення ампіциліну – 1 – 2 години, зв’язок з протеїнами плазми становить приблизно 20%. Ампіцилін розповсюджується по всьому тілу та утримується у нижчих концентраціях, ніж у сироватці, у всіх ділянках, крім печінки та нирок. Незначною мірою проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Достатні терапевтичні рівні досягаються в асцитичних, плевральних, синовіальних та окулярних рідинах.

Ампіцилін проникає через плаценту, але рівні в амніотичній рідині підчас першого триместру вагітності не досягають терапевтичних концентрацій. Деяка частина препарату потрапляє в молоко при лактації. Нирковий кліренс ампіцилінупомірні ший, ніж у бензилпеніциліну та період напів виведення довший. Після внутрішньо венного застосування 70 – 75% дози можна миттєво визначити у сечі в незмінному стані.

Період напів виведення ампіциліну може бути подовжений у пацієнтів знирковою недостатністю, хоча не потребує корекції, крім випадків гострої ниркової недостатності.

Показання для застосування.

Ампіцилін показаний для лікування інфекцій, викликаних чутливими штамами мікробів, таких як:

інфекції сечостатевої системи, включаючи гонорею, а також викликаніE.coli, P.mirabilis, Еnterococci, Shigella, S.typhosa та інші Salmonellaе, щоне продукують пеніцилін азу N.gonorrhoeae;

інфекції дихальних шляхів, викликані не продукуючими пеніцилін азуH.influenzae та стафілококами, стрептококами, включаючи Streptococcuspneumoniae та Рneumococci, стрептококовий фарингіт, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А, стрептококова пневмонія, викликана Strp.pneumoniae, бронхіт, викликаний Haemophilus influenzae, синусит, викликаний бета-гемолітичними стрептококами групи А та Strp. Pneumoniae;

інфекції шлунково-кишкового тракту, викликані Shigella, S.typhosa,Salmonella, E.coli, P.mirabilis та ентерококами;

отит, викликаний Strp. Pneumoniae, бета-гемолітичними стрептококами групи А та Haemophilus influenzae;

інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані бета-гемолітичними стрептококами групи А або коагулазо-позитивними стафілококами (чутливими до пеніциліну);

санація носіїв тифу, що переносять Salmonella typhi та paratyphi;

менінгіт, викликаний Neisseria meningitidіs.

Спосіб застосування та дози.

Ампіцилін має гнучку систему дозування залежно від тяжкості захворювання, локалізації збудника та шляху введення.

Середня доза: дорослим – від 250 мг до 500 мг кожні 6 годинвнутрішньом’язово або внутрішньо венно. Дітям – залежно від віку, тяжкості татипу інфекцій – від 50 до 100 мг на кг маси тіла на добу в 4-х розподілених рівних дозах внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Від 150 до 200 мг на кгмаси тіла на добу при важких інфекціях.

Від 200 до 300 мг на кг маси тіла на добу при менінгіті. Максимальна добова доза для дітей становить 400 мг на кг маси тіла. Тривалість курсу лікування – 7 – 14 днів. Для приготування розчину для внутрішньом’язовоговведення до порошку у флаконі додають 2 мл води для ін′ єкцій. Длявнутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату (але не більше 2г) розчиняють у 5 – 10 мл води для ін′ єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду та вводять внутрішньо венно повільно.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, стоматит, нудота, блювання, ентероколіт, псевдомембранозний коліт та діарея.

Реакції гіпер чутливості: еритематозна свербляча шкірна висипка, свербіж, кропив’янка, різні види еритеми та іноді дерматит. Анафілаксія вважається найсерйознішою реакцією та, як правило спостерігається при застосуванні парентеральних доз препарату. Кропив’янка, інші типи шкірної висипки та анафілактичні реакції можуть бути проконтрольовані за допомогоюантигістамінних заходів або, у разі необхідності, за допомогою системних кортикостероїдів. Коли спостерігаються такі реакції, слід припинити терапіюампіциліном, за винятком тих випадків, коли є загроза для життя та інфекція піддається лікуванню виключно цим препаратом. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрену, інгаляцій кисню, внутрішньо веннихстероїдів, штучного дихання, включаючи інтубацію.

З боку печінки: можливе збільшення активності трансаміназ крові.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцит опенія, пурпура, зозинофілія, лейкопенія та агрунолоцитоз.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків. Інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. Не слід використовувати ампіцилін, коли відомо, що етіологічний агент є резистентним до ампіциліну.

Передозування.

При передозуванні збільшуються прояви симптомів побічних ефектів та загальна інтоксикація. Лікування – симптоматичне. Гемодіаліз. Перитонеальнийдіаліз неефективний.

Особливості застосування.

Тривале використання антибіотиків може викликати ріст нечутливих до них мікро організмів. Пацієнтам з нирковою недостатністю при парентеральному лікуванні дозу ампіциліну слід знизити, оскільки період напів виведення збільшується. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується половина нормальної дози парентерального ампіциліну. З обережністю застосовують при бронхіальній астмі та полінозі. Застосування високих доз препарату може виявляти токсичну дію на ЦНС.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При сумісному застосуванні наступні препарати можуть взаємодіяти зампіциліном:

алопуринол -велика можливість появи шкірної висипки, особливо у гіперуремічних пацієнтів. Бактеріостатичні антибіотики: хлорамфенікол, еритроміцин, сульфонаміди, тетрацикліни можуть знижувати бактерицидну дію пеніциліні в. При сумісному прийомі з пероральними контрацептивами може бути кровотеча. Пробенецид може знизити реальну та тубулярну секрецію ампіциліну, в результаті чого спостерігаються підвищені рівні та токсична дія ампіциліну. Посилює дію пероральних антикоагулянтів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі невище 25°С.

Термін зберігання – 3 роки.

АМІКСИН®

Назва:	АМІКСИН® | Шукати АМІКСИН® в аптеках →
Міжнародна непатентована назва:	Amixin
Виробник:	ВАТ "Дальхімфарм", м.Хабаровськ, Російська Федерація
Лікарська форма:	Таблетки, вкриті оболонкою
Форма випуску:	Таблетки, вкриті оболонкою, по 0.06 г, 0.125 г № 6, № 10
Діючі речовини:	1 таблетка містить аміксину - 0.06 г або 0.125 г
Фармакотерапевтична група:	Препарати, які стимулюють процеси імунітету
Показання:	Дорослі: лікування вірусних гепатитів А, В, С, герпетичної інфекції, цитомегаловірусної інфекції, в складі комплесної терапії інфекційно- алергічних і вірусних енцефаломієлітів; діти від 7 років: лікування грипу та ГРВІ
Термін придатності:	3р
Номер реєстраційного посвідчення:	Р.01.03/05779
Термін дії посвідчення:	з 14.01.2003 до 14.01.2008 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату АМІКСИН®
АТ код:	L03AX15
Наказ МОЗ:	7 від 14.01.2003

Інструкція для застосування АМІКСИН®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМІКСИН®

(АMIXIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: аміксин; дигідро хлорид 2,7-біс- [2 (діетиламін о)-етокси]-флуорен-9-он.

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою відсвітло-жовтого до жовтого кольору, округлої форми. На поперечному розрізі виднодва шари. Ядро таблетки - оранжевого кольору;

склад: 1 таблетка містить аміксину 0,06 г або 0,125 г;

допоміжні речовини: магнію карбонат основний, полівінілпіролідон, кальцію стеарат, аеросил, віск, масло вазелінове, цукор, тальк, тропеолін О, титану діоксид, желатин, віск бджолиний.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Код АТС: L03A X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аміксин^®стимулює утворення в організмі a-b-g-інтерферонів. Основними продуцентами інтерферону у відповідь на введення Аміксину^® є клітини епітелію кишечнику, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається у послідовності кишечник– печінка – кров через 4-24 години. Аміксин^® має імуномодулюю чий та противірусний ефект. Стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно віддози посилює антитіло утворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресори/Т-хелпери. Ефективний проти широкого кола вірусних інфекцій, в тому числі проти вірусів грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, гепато- і герпес вірусів. Механізм антивірусної діїпов'язаний з інгібуванням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, унаслідок чого пригнічується репродукція вірусів.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо Аміксин^® швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить 60 %. Близько 80 % препарату зв'язується з білками плазми.

Препарат не піддається біо трансформації і ненакопи чується в організмі.

Виводиться препарат практично в незміненому виглядіз фекаліями (70 %) і з сечею (9 %). Період напів виведення (Т_1/2) становить 48 годин.

Показання для застосування.

Дорослі: для лікування вірусних гепатитів А, В, С, герпетичної інфекції, цитомегаловірусної інфекції, в складі комплексної терапії інфекційно - алергічних і

вірусних енцефаломієлітів (розсіяний склероз, лейкоенцефаліти, увеоенцефаліти та ін.), у складі комплексної терапіїурогенітального та респіраторного хламідіозу, для лікування і профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Діти від 7 років: для лікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо, після їди.

Для профілактики вірусного гепатиту А – 0,125 г на тиждень, протягом 6 тижнів.

Для лікування вірусного гепатиту А – в 1-й день по 0,125 г 2 рази, після цього – по 0,125 г через 48 годин. Курс лікування - 1,25г (10 таблеток).

Для лікування гострого гепатиту В – у 1-2-й день по 0,125 г. Після цього – по 0,125 г через 48 годин. Курс лікування - 2 г (16 таблеток), при затяжному перебігу гепатиту В– по 0,125 г, 2 рази на добу в 1-й день, після цього - по 0,125 г через 48годин. Курс лікування - 2,5 г (20 таблеток).

При хронічному гепатиті В - початкова фаза лікування (2,5 г - 20 таблеток) – у перші 2 дні по 0,25 г, після цього – по 0,125 г через 48 годин. Фаза продовження (від 1,25 г - 10 таблеток до 2,5 г - 20 таблеток) -по 0,125 г на тиждень. Курсова доза Аміксину^® від 3,75 г до 5 г. Тривалість терапії 3,5-6 місяців залежно від результатів біохімічних, імунологічних, морфологічних маркерів активності процесу.

При гострому гепатиті С – у 1-й…2-й день 0,125 г –по, після цього - по 0,125 г через 48 годин. Курс лікування - 2,5 г (20таблеток).

При хронічному гепатиті С - початкова фаза лікування (2,5 г - 20 таблеток) – у перші 2 дні по 0,25 г. Після цього – по 0,125 г через 48 годин. Фаза продовження (2,5 г - 20 таблеток) - по 0,125 г на тиждень. Курсова доза Аміксину^® 5 г, тривалість терапії - 6 місяців, залежно від результатів біохімічних, імунологічних, морфологічних маркерів активності процесу.

При лікуванні грипу та інших гострих респіратонихвірусних інфекцій - у перші 2 доби хвороби по 0,125 г, після цього – через 48годин по 0,125 г. На курс лікування - 0,75 г.

Для профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій – 0,125 г 1 раз на тиждень, протягом 6 тижнів.

Для лікування герпетичної, цитомегаловірусноїінфекції – у перші 2 доби по 0,125 г, після цього - через 48 годин по 0,125 г. Курсова доза - 2,5 г.

При урогенітальному та респіраторному хламідіозі – уперші 2 доби по 0,125 г, після цього - через 48 годин по 0,125 г. Курсова доза- 1,25 г.

При комплексній терапії нейровірусних інфекцій дозу встановлюють індивідуально, курс лікування становить 4 тижні.

Діти старше 7 років при неускладнених формах грипуабо інших гострих респіраторних вірусних інфекціях препарат приймають по 0,06 г (1 таблетка), 1 раз на день, після їди в 1-й, 2-й, 4-й день від початку лікування. Курс лікування - 0,18 г (3 таблетки). При виникненні ускладнень грипу або інших гострих респіраторних вірусних захворювань препарат приймають у 1-й, 2-й, 4-й, 6-й день від початку лікування. Курс лікування 0,24 г (4таблетки).

Побічна дія. В окремих хворих можливі диспептичні явища, короткочасний озноб.

Протипоказання. Індивідуальна непереносимість препарату. Період вагітності та лактації. Діти молодше 7 років.

Передозування. Випадки передозування Аміксину^® невідомі.

Особливості застосування. У складі комплексної терапії нейровірусних інфекцій Аміксин^® застосовують під наглядом лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Сумісний з антибіотиками та засобами традиційного лікування вірусних і бактеріальних захворювань.

Клінічно значуща взаємодія Аміксину^® з антибіотиками та засобами традиційного лікування вірусних і бактеріальних інфекцій не виявлена.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін зберігання – 3 роки. Після закінчення терміну придатності таблетки Аміксину^® не повинні застосовуватися.

АЦИКЛОВІР

Назва:	АЦИКЛОВІР | Шукати АЦИКЛОВІР в аптеках →
Міжнародна непатентована назва:	Aciclovir
Виробник:	"Elegant India", Індія
Лікарська форма:	Крем
Форма випуску:	Крем 5% по 5 г у тубах
Діючі речовини:	100 г крему містять ацикловіру - 5.0 г
Фармакотерапевтична група:	Противірусні препарати
Показання:	Інфекції шкіри і слизових оболонок, спричинені вірусом простого герпесу, герпес губ, статевих органів.
Термін придатності:	2р
Номер реєстраційного посвідчення:	П.04.03/06265
Термін дії посвідчення:	з 04.04.2003 до 04.04.2008 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату АЦИКЛОВІР
АТ код:	D06BB03
Наказ МОЗ:	154 від 04.04.2003

Інструкція для застосування АЦИКЛОВІР

Інструкція

для медичного застосування препарату

АЦИКЛОВІР

(ACICLOVIR)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Aciclovirum;

2-аміно-1,9-дигідро-9-(2-гідрокси) етоксиметил-6Н-пурин-6-ОН;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий однорідний крем;

склад: 1 г крему містить ацикловіру 50 мг;

допоміжні речовини: спиртцетостериловий, парафіни, натрію лаурилсульфат, метилпарабен, пропіленгліколь, мікрокристалін, вода очищена.

Форма випуску. Крем.

Фармакотерапевтична група. Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Противірусні препарати. Код АТС D06B B03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат для лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, що спричинені вірусом простого герпесу І та ІІ типу; вірусом вітряної віспи та оперізувального лишаю. Ацикловір є фармакологічно неактивною речовиною, яка трансформується в противірусний засіб тільки після проникнення до клітини, інфікованої вірусами звичайного герпесу (HSV) або вірусамиvericella zoster (VZV). Ця активація ацикловіру зазнає каталітичної дії з бокутимідинкінази вірусів HSV або VZV-ферменту, необхідної для реплікації цих вірусів.

Спрощено можна сказати, що вірус синтезує власний противірусний засіб. При цьому відбуваються такі окремі дії:

Ацикловір посилено проникає до клітин, інфікованих вірусами герпесу.

Вірусна тимідинкіназа, що знаходиться в цих клітинах, фосфорилює ацикловір в ацикловіру моно фосфат.

Ацикловіру трифосфатмає спорідненість до вірусної ДНК-полімер ази, що в 10-30 разів перевищує спорідненість до клітинної ДНК-полімер ази, і, таким чином, селективно інгібуєактивність вірусного ферменту.

Крім того, віруснаДНК-полімер аза вводить ацикловір до складу вірусної ДНК, унаслідок чого відбувається обрив ланцюга при синтезі ДНК. Ці окремі стадії приводять загаломдо дуже ефективної редукції розмноження вірусів.

Фармакокінетика. При нанесенні на шкіруацикловір не виявляється в сироватці крові. Ацикловір проникає крізь плацентарний бар’єр. Невідомо, чи виділяється ацикловір або його метаболіти з материнським молоком при місцевому застосуванні цього препарату. Досліджуючи дію ацикловіру при локальному застосуванні, було виявлено, що у хворих з локальним ураженням оперізувальною вітряною віспою 9,4 % загальної

денної дози ацикловіруабо менше виділялось із сечею у незміненій формі, протягом 24 год.

Показання для застосування. Для зменшення болю і свербежу при частих рецидивах простого герпесу з локалізацією в ділянці кайми губ; для лікування первинного герпесу генітальних органів; герпес новонароджених, оперізувальний лишай, вітряна віспа.

Спосіб застосування та дози. Лікування потрібно призначати при перших проявах ознак і симптомів. Крем за допомогою ватної турунди наносять на уражені і прилеглі до них ділянки шкіри 5 разів надень (кожні 4 год). Кількість крему, який накладають за 1 раз, залежить від загальної площі уражених ділянок. Якщо препарат наносять руками, потрібно ретельно вимити їх до і після процедури, щоб запобігти інфікуванню інших ділянок шкіри або розвитку вторинної (бактеріальної) інфекції. Курс лікування звичайно становить 5 днів, за необхідності його можна продовжити до 10 днів, але небільше.

Побічна дія. При застосуванні крему можуть відмічатися перехідне відчуття печіння або поколювання в місці його нанесення, рідко –гіперемія, сухість і лущення шкіри у місцях нанесення препарату, шкірно-алергічні реакції, контактний дерматит.

Протипоказання.Підвищена чутливість до препарату. Вагітність, період лактації.

Передозування. Про передозування Ацикловіру при місцевому застосуванні повідомлень не має.

Особливості застосування. КремАцикловір не рекомендують викристовувати з метою профілактики рецидивів зараження вірусом герпесу. Для ефективності лікування препарат потрібно застосовувати при перших ознаках захворювання (печіння, свербіж, відчуття напруження та гіперемія шкіри).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Про взаємодію Ацикловіру при місцевому застосуванні з іншими лікарськими засобами повідомлень немає.