Суспільне дошкільне виховання в україні в 1991-2010 роках
Стан суспільного дошкільного виховання за часів державної незалежності України.
Підготовка педагогів дошкільної освіти
Актуальні питання дошкільної освіти Література:
1. Про освіту: Закон України // Освіта. – 1996. – 21 серпня. – С. 6-11.
2. Про дошкільну освіту: Закон України. - К.: Освіта, 2001. – 12 с.
4. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI ст.). К.: Освіта, 1993. – 36 с.
5. Концепція дошкільного виховання в Україні. – К.: Освіта, 1993. – 16 с.
6. Концепція розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 рр. // Дошкільне виховання. – 2010. – №2. – С.2-7.
7. Улюкаєва І. Історія суспільного дошкільного виховання в Україні / І. Улюкаєва. – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. – С.183-198.
Стан суспільного дошкільного виховання за часів державної незалежності України
На початку 90-х років в соціально-економічному житті України відбулися значні зміни, які суттєво вплинули на подальший розвиток суспільного дошкільного виховання.
У 1992 році в Україні функціонувало 24500 дитячих садків.
Кількість дітей, охоплених системою суспільного дошкільного виховання, досягла 2,2 млн., що складало 57 відсотків від загальної кількості дітей дошкільного віку. Виховний процес у дошкільних закладах здійснювали 268000 педагогічних працівників, 97 відсотків з них мали відповідну освіту.
Але вже в 1992 році далися взнаки ті негативні явища, що стали характерними для системи суспільного дошкільного виховання впродовж 90-х років XX століття. Уперше за весь повоєнний час припинилося розширення мережі дитячих садків. Були зірвані плани будівництва нових дошкільних закладів. Із запланованих на перше півріччя 1992 року 386 дошкільних закладів було здано лише 21, тобто всього відсотків.
Надалі ситуація поступово погіршувалася. Першими почали "здавати позиції" відомчі дитячі садки, які складали 67 відсотків від загальної кількості дошкільних закладів країни.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову (№143 від 23 березня 1993 року), якою намагався призупинити цей процес, але ситуація все більше виходила з-під контролю державних органів влади, не допомогли й Розпорядження Президента України від 29 грудня 1994 року; рекомендації, вироблені на нарадах з питань дитині, які відбулися 29 травня та 6 грудня 1996 року за участю Президента України.
У 2002 році мережа дошкільних навчальних закладів становила 15700 одиниць, тобто у період з 1992 по 2002 роки зменшилася на .
Якщо в 1992 році кількість дітей, які відвідували дошкільні заклади, складала 57 відсотків від загальної кількості дошкільнят, то в 2002 році – 40 відсотків. У відсотковому порівнянні показник відносно не значний (17 відсотків). Але порівняння за відсотковим показником повною мірою не відображає ситуацію. Загальна кількість дітей за цей період значно зменшилася, тому співвідношення їх з "дитсадківцями" не було таким разючим. Більш вражаючим є кількісне порівняння: в 1992 році дошкільні заклад відвідувало 2,2 млн. дітей, а в 2002 році – близько 1 млн. Тобто за десять років кількість вихованців зменшилася більш ніж удвічі.
Повного руйнування системи суспільного дошкільного виховання значною мірою вдалося уникнути завдяки передачі відомчих дитячих садків до комунальної власності. Уряд відповідною Постановою (№222 від 19 лютого 1996 року) рекомендував місцевим органам влади брати у своє підпорядкування відомчі дитячі садки, яких підприємства бажали позбутися. Але цей процес відбувався досить повільно. У 1996 році по Україні було передано до комунальної власності лише 471 дошкільний заклад, що значно менше запланованого. Невиконання графіків передачі було пов'язано з обмеженістю коштів у місцевих бюджетах.
Ще одне явище, характерне для 90-х років, – переведення постійно діючих дитячих садків у сезонні. Так, лише 1996 року в сезонні були переведені у Волинській області – 169 дошкільних складів, Запорізькій – 73 дошкільні заклади, Київській – 71 дошкільний заклад, Одеській – 49 дошкільних закладів. За відсутністю коштів тимчасово, на осінньо-зимовий період, закривалося 2200 дошкільних закладів, більшість із них були сільськими. Також в 90-х роках простежувалася тенденція до передачі приміщень дитячих садків в оренду комерційним структурам.
На 2002 рік найвищі показники охоплення дітей дошкільними навчальними закладами були в містах Києві і Севастополі (62 відсотки), у Донецькій (53 відсотки), Київській (48 відсотків), Дніпропетровській, Запорізькій, Сумській та Черкаській (47 відсотків) областях; найнижчий - в Івано-Франківській області (19 відсотків). Низькі показники були і в більшості західних областей України: Рівненській, Львівській, Тернопільській.
Початок XXI ст. характеризувався продовженням досить динамічних процесів кількісних і якісних змін у системі суспільного дошкільного виховання.
Кількість дошкільних навчальних закладів у 2001, 2005-2007,2010
роках
Особлива увага приділяється дітям п’ятирічного віку. Охоплення відповідною освітою дітей старшого дошкільного віку у 2009 році складало 90,1% відсотків. Найкращі показники у Хмельницькій, Чернігівській, Черкаській, Київській областях (99%), найгірші – Львівській (68%), Закарпатській (75%), Житомирській (76%) областях, м. Севастополі (75%).
Однією з найбільш гострих соціальних проблем був стан здоров'я дітей. Спостерігалась тенденція до збільшення захворюваності дітей дошкільного віку.
Тому для задоволення освітніх потреб такої категорії дітей збільшувалася і вдосконалювалась мережа дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу, тобто санаторних і спеціальних закладів.
Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах компенсуючого типу в 2001, 2006, 2009 роках
Попри всі труднощі кінця XX – початку XXI століття, система суспільного дошкільного виховання збереглася, більш того, цей складний час ознаменувався й певними надбаннями та досягненнями.
Протягом 90-х років тривав активний процес перегляду загальних підходів до виховання дітей дошкільного віку, визначення нових концептуальних засад. Це повною мірою знаходило відображення в концепціях, нормативно-правових і програмно-методичних документах.
Реформування дошкільної ланки відбувалося в межах реформування всієї освітньої системи України, й на неї поширювалася дія таких важливих документів, як Закон України "Про освіту" (1991), Державна національна програма "Освіта" (Україна XX століття) (1992), "Концепція національного виховання" (1994), "Національна доктрина розвитку освіти" (2002).
Цими документами дошкільне виховання визнавалося "вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості". Вказувалося, що воно здійснюється в сім'ї, дитячих дошкільних виховних закладах і має на меті забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, їх повноцінного розвитку, готовності до школи, набуття життєвого досвіду. Підкреслювалася органічна єдність ("інтеграція") родинного та суспільного дошкільного виховання.
Велике значення для подальшого розвитку суспільного дошкільного виховання мало прийняття Закону України "Про дошкільну освіту" (2001). У ньому була визначена державна політика у сфері дошкільної освіти. Наголошувалося, що держана визнає важливу роль дошкільної освіти для подальшого становлення особистості і створює належні умови щодо її реалізації, забезпечує обов'язкову дошкільну освіту дітям старшого дошкільної віку. Визначалися принципи, на яких базується державна політика, а саме:
- гуманізація дошкільної освіти –
– - підтримка та захист пріоритету виховної функції сім'ї;
- загальнодоступність та варіативність дошкільної освіти;
- всебічний розвиток особистості на засадах національних і загальнолюдських цінностей;
- відповідність системи дошкільної освіти особливостям розвитку дитини дошкільного віку.
У Законі розкрита сутність дошкільної освіти, вказується, що це виховна та навчальна діяльність, яка забезпечує всебічний розвиток дитини від народження до семи років, відповідно до її здібностей, нахилів, індивідуальних особливостей, національно-культурних потреб держави і суспільства; формує відповідно до віку основні норми загальнолюдської моралі, дає знання про природу, людину, суспільство, започатковує набуття життєвого досвіду, основи трудового виховання, екологічної культури.
Основними завданнями дошкільної освіти визначено:
забезпечення права дитини на щасливе дитинство;
реалізація державної політики в галузі освіти;
задоволення потреб та інтересів громадян у дошкільній освіті;
становлення особистості дитини;
забезпечення її фізичного та психічного здоров'я;
розвиток розумових та творчих здібностей, пізнавальної активності;
національно-культурний розвиток;
виховання любові та поваги до батьків, родини, батьківщини, морально-етичного ставлення до себе самого, людей, навколишнього світу, явищ живої і неживої природи;
здійснення необхідної корекції вад психофізичного розвитку дитини.
У Законі були сформульовані основні принципи дошкільної освіти:
органічне поєднання родинного й суспільного виховання,
максимальне пристосування до природних особливостей дитини,
диференціація освітньо-виховного процесу відповідно до індивідуальних здібностей, інтересів, потреб дитини;
гуманізація та демократизація педагогічного процесу;
забезпечення активної позиції дитини у самовираженні та співробітництві з дорослими;
введення дитини у світ національної культури;
формування інтересу і поваги до неї, активного використання в житті.
Закон України "Про дошкільну освіту" став тим правовим документом, що регламентує практично всі аспекти функціонування системи дошкільної освіти. На його основі у 2003 році було розроблено й затверджено нове "Положення про дошкільний навчальний заклад". У ньому було визначено типи дошкільних навчальних закладів:
- ясла;
- дитячий садок;
- ясла-садок;
- ясла-садок компенсуючого типу (спеціальні і санаторні);
- ясла-садок комбінованого типу;
- центр розвитку дитини;
- ясла-садок сімейного типу.
Ще на початку 90-х років як один з напрямів реформування дошкільної освіти було визначено оновлення змісту освітньо-виховної роботи в дошкільних закладах. Науковці розробили цілу низку програм. Найбільш відомі з них: "Малятко" (Інститут педагогіки, Інститут психології Академії педагогічних наук України – 1991 р.), "Дитина" (Київський міжрегіональний інститут вдосконалення вчителів ім. Б.Грінченка – 1992 р.), "Дитина в дошкільні роки" (Запорізький обласний інститут вдосконалення вчителів – 1991 р.). Дошкільні заклади мали можливість самостійно обирати програму.
У 1999 році було розроблено Базовий компонент дошкільної освіти – основний нормативний документ, який
До нього розроблено методичний супровід – Коментар та Програму розвитку дітей дошкільного віку, яка протягом 2004-2006 рр. проходила апробацію в дошкільних закладах України. У 2010 році Програма була затверджена Міністерством освіти і науки України і набула статусу державної.
Знаковим для дошкільної освіти став 2010 рік. Питання дошкільної освіти обговорювалися на найвищих рівнях державної влади: засіданнях Гуманітарної Ради при Президенті України, Верховній Раді та Кабінеті Міністрів України.
5 листопада 2010 року у м. Києві відбувся Перший Всеукраїнський з'їзд педагогічних працівників дошкільної освіти. У його роботі взяли участь представники всіх областей країни. На з'їзді була схвалена Державна цільова програма розвитку дошкільної освіти на 2011-2017 рр. Цим документом були визначені мета, завдання і засади розвитку дошкільної освіти на середньострокову перспективу, а також теоретичні основи модернізації її змісту.
Згідно з даними Управління освіти і науки Чернігівської обласної держадміністрації станом на 30 квітня 2015 року в регіоні функціонують 425 дошкільних навчальних закладів. Починаючи з 2011 року в області відкрито 68 дитячих садків та 68 додаткових груп на базі діючих дошкільних навчальних закладів.
Показник охоплення дошкільною освітою дітей віком від 3 до 6 років становить 92,7%. Зберігається розрив між охопленням дошкільними навчальними закладами міських і сільських дітей (відповідно 100 % і 74,5 %).
Одним з позитивних прикладів збільшення охоплення дітей дошкільною освітою є функціонування приватних груп.
У 2014 році отримали ліцензію на надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти приватні групи «Дочки синочки» (з ліцензованим обсягом 100 дітей, район Масани), "Discovery" (з ліцензованим обсягом 400 дітей). Загалом у місті Чернігові діє 70 приватних груп, які отримали відповідні ліцензії.
У 2015 році відповідно до Програми економічного та соціального розвитку області заплановано відкриття 10 дошкільних навчальних закладів та 8 додаткових груп. У поточному році вже розпочали функціонувати дошкільний навчальний заклад у с. Кархівка Чернігівського району та 2 типові групи при дошкільному навчальному закладі "Лісовичок" м. Семенівки та Линовицькому ДНЗ "Веселка" Прилуцького району.