- •Реалізм як художній метод та літературний напрям. Основні принципи. Жанри. Своєрідність французького реалізму.
- •Естетичні принципи ф. Стендаля («Расін і Шекспір»). Італійська тема в творі «Ваніна Ваніні».
- •Проблематика й образна система роману Стендаля «Червоне і чорне». Смисл назви.
- •Філософський роман о. Де Бальзака «Шагренєва шкіра». Образ Рафаеля де Валантена. Символіка роману.
- •Художня своєрідність повісті о. Де Бальзака «Гобсек». Влада золота й уособлення її філософії в образі лихваря Гобсека.
- •Зображення занепаду родини та людської особистості в світі власників в романі о. Де Бальзака «Батько Горіо».
- •Конфлікт між ілюзією та реальністю в романі г. Флобера «Пані Боварі».
- •«Об’єктивний метод» г. Флобера. Художня своєрідність повісті «Проста душа».
- •9.Новелістика п. Меріме. Основні тематичні групи новел.
- •Історія створення, смисл назви та основні мотиви поетичної збірки ш. Бодлера «Квіти зла».
- •11. Французька поезія 50-70-х рр. Літературна група «Парнас». Теза «мистецтво заради мистецтва». Теми, ідеї, образи.
- •12. Французький натуралізм. Еміль Золя як теоретик натуралізму. Цикл «Ругон-Маккари». Роман «Жерміналь»: проблематика, образи і смисл назви.
- •13. Образ дитини і тема дитинства, романтизм і реалізм в романі ч. Діккенса «Олівер Твіст».
- •14. Роман ч. Діккенса «Домбі і син». Смисл назви, система образів. Соціальні контрасти і моральні конфлікти у висвітленні ч. Діккенса.
- •16. Ідейно-художня своєрідність роману ш. Бронте «Джен Ейр». Готичні традиції у творі.
- •25. Тема «маленької людини» в російській літературі хіх ст.: о. Пушкін «Станционный смотритель», м. Гоголь «Шинель».
- •26. Соціально-філософська проблематика і психологізм роману ф. М. Достоєвського «Преступление и наказание». Християнські алюзії у творі.
- •27. Роман-епопея л. М. Толстого «Война и мир». Історія створення, проблематика твору, система образів та смисл назви.
- •28. Історична тема у творчості о. С. Пушкіна. Трагедія «Борис Годунов», ідейно-художня своєрідність твору.
- •29. Своєрідність художньої інтерпретації історії в повісті «Капитанская дочка» о. С. Пушкіна. Історична правда і художній вимисел у творі.
- •30. Поезія «чистого мистецтва» в російській літературі другої половини хіх ст. Творчість а. Фета та ф. Тютчева.
- •31. Творчий шлях Гі де Мопассана. Основні теми та образи новелістики письменника.
- •Франція часів ііі Республіки в романі Гі де Мопассана «Милий друг». Образ Жоржа Дюруа.
- •Французький символізм. «Прокляті поети». «Музика вірша» у ліриці п. Верлена. «Поетичне мистецтво» як маніфест символізму.
- •Основні мотиви лірики а. Рембо. Символіка та основний смисл поезії «п’яний корабель».
- •Символістський театр м. Метерлінка. «Синій птах», «Сліпі».
- •Теорія естетизму о. Уайльда та її інтерпретація в романі «Портрет Доріана Грея».
- •Поняття про акмеїзм, його естетичні засади та художні здобутки представників цієї течії (м. Гумільов, г. Ахматова).
- •Поняття про футуризм, його естетичні засади та експериментаторство у царині поезії (в. Маяковський, Вел. Хлєбніков).
- •Художні відкриття Гійома Аполлінера у царині поезії.
- •Основні мотиви й філософська насиченість лірики б. Пастернака.
- •Своєрідність російського символізму, його естетичних засад та художніх досягнень найвизначніших поетів-символістів. Старші символісти та младосимволісти. Основні мотиви лірики о. Блока.
- •Художня самобутність лірики е. Верхарна.
- •Жанр детективу у творчості а. Конан Дойла. Неоромантичне світосприйняття письменника. Шерлок Холмс як тип ніцшеанської особистості.
- •44. Неоромантизм в західноєвропейській літературі. Риси неоромантизму в романі р. Л. Стівенсона «Острів скарбів».
- •46. Риси неоромантизму у романі Дж. Конрада «Лорд Джим».
- •47. Новаторські відкриття б. Шоу-драматурга («Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця»). Система персонажів, символіка.
- •48. Творчість Дж. Лондона. Автобіографічний характер роману «Мартін Іден».
- •49. Новаторські відкриття а. Чехова в драматургії. «Вишневий сад»: функції підтексту, особливості жанру.
- •51. Творчість т. Гарді. «Тесс з роду д’Ербервілів». Образ головної героїні. Проблематика роману.
- •Америка в зображенні Марка Твена. Роман «Пригоди Гекльберрі Фінна».
- •Жанр сімейної епопеї в творчості т. Манна. «Будденброки». Проблематика твору.
- •Новаторські відкриття г. Ібсена в драматургії. Смисл назви драми «Ляльковий дім».
- •Драматургія г. Гауптмана. Проблематика п’єси «Перед сходом сонця». Символіка твору.
- •Художня своєрідність роману т. Драйзера «Сестра Керрі». Образ головної героїні. Особливості художнього методу письменника.
Зображення занепаду родини та людської особистості в світі власників в романі о. Де Бальзака «Батько Горіо».
“Батько Горіо” – твір французького письменника Оноре де Бальзака, написаний у 1832 році, частина збірки “Людська комедія”. У романі показана безмежна, жертовна любов батька до своїх дітей, котра виявилася невзаємною і, у кінці кінців, вбила Горіо. Розповідь починається у пансіонаті Вока, де проживає Горіо. Там його усі знають, відносяться дуже недоброзичливо. Разом з тим, у пансіонаті проживає молодий Растіньяк, котрий дізнається про трагічну долю Горіо. Виявляється, він був дрібним продавцем, який заробив величезний статок, але потратив його на улюблених доньок. Ті, в свою чергу, витиснувши з батька усе, що тільки можна, кинули його. І справа була не у знатних та багатих зятях, а у самих доньках, котрі, потрапивши до вищого світу, почали соромитися свого батька. Навіть коли Горіо помирав, доньки не прийшли на допомогу батькові. Пізніше не прийшли і на похорон до батька. Ця історія стала для молодого Растіньяка поштовхом для того, щоб у будь-який спосіб підкорити Париж та його мешканців. Чеснота і порок - взаємопов'язані. Батько Горіо - люблячий батько-буржуа, здатний виражати свою прихильність до дочкок тільки за допомогою грошей і дорогих подарунків. Розбестивши їх надмірної прихильністю і всепрощенням, він сам стає винуватцем їх егоїзму і власної смерті в самоті.
Конфлікт між ілюзією та реальністю в романі г. Флобера «Пані Боварі».
Эмма воспитывалась в монастыре, где обычно воспитывались в то время девушки среднего состояния. Она пристрастилась к чтению романов. Начитавшись подобной литературы, Эмма вообразила себя героиней одного из таких романов. Она представляла свою счастливую жизнь с прекрасным человеком, представителем какого-то чудесного мира. Одно из мечтаний ее осуществилось: уже будучи замужем, она поехала на бал к маркизу в замок. На всю жизнь у нее осталось яркое впечатление, о котором она постоянно вспоминала с наслаждением. Настоящая же жизнь Эммы совсем далека от ее мечтаний. Уже в первый день после своей свадьбы она видит, что все то, о чем она мечтала, не происходит – перед ней жалкая жизнь. И все равно первое время она продолжала мечтать, что Шарль любит ее, что он чуткий и нежный, что что-то должно измениться. Но ее муж был скучен и неинтересен, ему неинтересен был театр, он не вызывал страсть у своей жены. Медленно он начинал вызывать раздражение у Эммы. Она полюбила менять обстановку. Когда они приехали в Ионвиль, ей стало легче, она искала что-то новое, но так же быстро все превратилось в скучную обыденность. Леон (любовник)уехал в Париж получать дальнейшее образование и Эмма снова впала в отчаяние. Единственной ее усладой были покупки у Лере тканей. Последняя капля терпения к мужу у Эммы пропадает, когда он решает оперировать больного конюха (на ступне), доказывая, что он отличный врач, но потом у конюха развивается гангрена и он умирает. Эмма понимает, что Шарль ни на что не годен. Стремление бежать от этой скучной жизни приводит к тому, что она все больше ее затягивает. Эмма поверила в то, что мечта о прекрасной любви может стать реальностью, может воплотиться в жизнь, но жизнь жестоко ее разочаровала. В этом – ее трагедия. Кризис романтической мечты: ничтожность мечтаний героини (мечта ее пошлая: о блестящих паркетах, зеркальных салонах, красивых платьях). Трагика романа в том, что Флобер не находит в действительности ничего, что могло бы противостоять разоблаченной им мечте. Он показывает, как эта мечта в современных условиях смешна, несостоятельна и пуста.
