4. Філософський роман о. Де Бальзака «Шагренєва шкіра». Образ Рафаеля де Валантена. Символіка роману.

Філософський роман О. де Бальзака «Шагренєва шкіра».

Роман "Шагреневая кожа" (1831 г.) основан на том же конфликте, что "Красное и черное" Стендаля: столкновение молодого человека со своим временем. Главный герой "Шагреневой кожи" — Рафаэль де Валантен. Рафаэль де Валантен по происхождению и воспитанию — утонченный аристократ, но его род лишился всего в ходе революции, а действие в романе разворачивается в 1829 году, в конце эпохи Реставрации. Бальзак подчеркивает, что в послереволюционном французском обществе честолюбивые желания естественно возникают у молодого человека, и Рафаэля обуревают желания славы, богатства, любви прекрасных женщин. Проблема карьеры поставлена в "Шагреневой коже" в самом общем виде — кипение самолюбия, вера в собственное предназначение, в свою гениальность заставляют Рафаэля испытать два пути к славе. Первый заключается в упорном труде при полной нищете: Рафаэль с гордостью рассказывает, как в течение трех лет жил на триста шестьдесят пять франков в год, работая над сочинениями, которые должны были его прославить. В романе появляются сугубо реалистические подробности, когда Рафаэль описывает свою жизнь в бедной мансарде "на три су — хлеба, на два — молока, на три — колбасы; с голоду не умрешь, а дух находится в состоянии особой ясности". Но страсти увлекают его с ясного пути ученого в пучину: любовь к "женщине без сердца", графине Феодоре, воплощающей в романе светское общество, толкает Рафаэля к игорному столу, к безумным тратам, и логика "каторги наслаждений" оставляет ему последний выход — самоубийство. Символика. Бальзак писал: "Шагреневая кожа" изображает те жестокие житейские положения, через которые должен пройти талантливый человек, добивающийся славы". Судьба Рафаэля это подтверждает. Он с горечью скажет антиквару, беря магический талисман – шагреневую кожу, символ продажи человеческой души: "Я отдал свою жизнь науке и мысли, но они были не в силах даже прокормить меня". Шагреневая кожа символизирует собой прообраз палача: она требует жизни. Но человек не хочет ее отдавать низа что, не согласен поступиться ни мгновением за возможность осуществить самое смелое желание. Обнаружились бездонные глубины инстинкта самосохранения, эгоизма, как основной черты социального типа. В раскрытии двустороннего смысла темы шагреневой кожи сказалась могучая диалектика великого реалиста.

5. Художня своєрідність повісті о. Де Бальзака «Гобсек». Влада золота й уособлення її філософії в образі лихваря Гобсека.

Головна фігура повісті -- лихвар Гобсек, його прізвище в перекладі з голландської означає «живоглот», це відповідає функції персонажа: герой справді, як удав, душить свої жертви страхітливими процентами й поглинає їх маєтки. Бальзак пише, що обличчя Гобсек мав схоже на місяць, бо жовтувата блідість його нагадувала колір срібла, з якого сповзла позолота: в його зовнішності відбито колір грошей -- золота та срібла. Очі його були маленькими, жовтими. Довгий ніс був схожий на буравчик -- герой за його допомогою мовби проникав у всі, приховані від інших таємниці. Дервіль, який добре знав його, відзначав, що вік Гобсека був загадкою. Ця людина без віку і без статі була схожа на автомат; Дервіль порівнює його з векселем. Зловісний вигляд Гобсека відбився на його предметному оточенні: він живе в сирій і похмурій домівці; цей будинок і його мешканець були до пари. Гобсек живе за принципом «знати все». всі людські пристрасті проходять перед ним, він переглядає їх і при цьому живе у спокої; його наукова допитливість -- це проникнення в спонукальні причини, тих чи інших дій людей. Таким чином, за його словами, він володіє світом, не стомлюючи себе, а світ не має над ним влади. У своєму дослідженні Гобсек виходить з того, що всім керують гроші. У світі він бачить постійну боротьбу багатих і бідних, але віддає перевагу тому, щоб «самому давити», ніж щоб «інші давили тобі». Він знає силу тих, хто володіє грошима. Бальзак показує, що лихварі, мов павуки, обплітають своєю павутиною все суспільство, але письменник наголошує, що й суспільство не краще за лихварів. Хто потрапляє в тенета Гобсека? Це передусім Максим де Трай -- світський пройдисвіт. Серед жертв Гобсека опиняється графиня де Ресто, яку обманює де Трай, а вона, у свою чергу, обманює чоловіка, розорила й залишила свого батька -- вона є дочкою Горіо. Хижаки і жертви міняються місцями. Гобсек розумна людина, але його пристрасть виявляється сильнiшою за розум. Влада золота, про яку вiн стiльки торочив, робить своєю жертвою самого Гобсека, вiн сам собi створює пастку.