7. Принципи міжнародних діагностичних професійно–етичних стандартів.

• усвідомлення випробуваним мети дослідження, мети та способів її використання;

• право на відмову від психологічного обстеження;

• інформування обстежуваного про використання отриманих результатів:

• коли обстеження проводиться в інтересах будь-якої установи ,.

• результати обстеження, за особистим проханням, не можуть бути надані будь-якого закладу, якщо людина не дає на це згоди.

• якщо в силу необхідності захисту інтересів суспільства або прав громадян результати обстеження повинні бути повідомлені в офіційні органи, випробовуваний повинен бути поставлений до відома про це.

• при тестуванні дітей до 16 років необхідна згода самої дитини та її батьків;

• батькам повинні бути повідомлені результати тестування;

• доступ до отриманих результатів підлягає суворому контролю;

• обстежуваний має право знати про результати тестування в доступному для нього вигляді відомості про цілі тестування, а також про те, як будуть використані отримані результати;

• при повідомленні результатів враховувати особливості людини, якій вони призначені;

• людині не повинні повідомлятися результати його обстеження без інтерпретації фахівцями.

3. Предмет, структура психодіагностики. Основні поняття у психодіагностиці.

Психодіагностика - це галузь психологічної науки, яка розробляє методи виявлення індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Предметом психодіагностики є методи і методики вивчення психічних властивостей людини, з метою отримання об’єктивних дослідницьких даних, а також прогнозування подальшого психічного розвитку.

7. Класифікація стабільних та нестабільних у часі психічних властивостей.

Одне з найважливіших понять психодіагностики - поняття психічного властивості. Психічні властивості - це відносно стабільні утворення, і їх прийнято відрізняти від нестабільних, динамічних в часі станів.

Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб'єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темпера¬мент, характер, здібності.

Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляються в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені. Ці й подібні риси виявляються настільки виразно й постійно, що являють собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Сукупність таких стійких рис і є характером особистості.

Отже, характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишнього світу та самої себе.

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони виявляються. Люди, які мали розвинені здібності, в усі часи відігравали провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Основні поняття і ключові слова: психічні властивості, види психічних властивостей: темперамент, характер, здібності.