- •Історія психодіагностики.
- •Психодіагностика в системі інших галузей психологічного знання (диференційна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальнапсихологія).
- •Класифікації методів дослідження у психодіагностиці.
- •Вимоги до методів діагностування.
- •Принципи міжнародних діагностичних професійно–етичних стандартів.
- •Предмет, структура психодіагностики. Основні поняття у психодіагностиці.
- •Класифікація стабільних та нестабільних у часі психічних властивостей.
- •1. Етап цілепокладання.
- •2. Підготовчий етап (специфікація).
- •3. Етап складання плану тесту.
- •5. Етап проведення тесту.
- •6. Етап аналізу отриманих результатів.
- •Метод аналітичного спостереження. Способи узгодження експертних оцінок.
- •Основні етапи конструювання тесту.
- •Структура опитувальників.
- •12. Особистісні опитувальники. Проблема їх достовірності.
- •Метод шкалювання у діагностиці.
- •14. Проективна гіпотеза і проективні методики, їх види.
- •15. Принципи побудови трр.
- •16. Метод анамнезу.
- •17. Діагностика темпераменту.
- •18. Діагностика характеру.
- •19. Діагностика акцентуацій характеру.
- •20. Методичні підходи до діагностування інтелекту.
- •21. Діагностика креативних здібностей.
- •22. Діагностика пам’яті та мислення.
- •23. Діагностика уваги та уважності.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •30 Основні та змінні детермінанти актуальних переживань та спрямованості
- •31. Рівні емоційної регуляції як об’єкт діагностування.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •33. Аналіз структурних компонентів волі. Діагностичні підходи у вивченні волі.
- •34. Показники психологічної готовності дитини до навчання в школі. Основніметодичні підходи до діагностики психологічної готовності.
- •35. Шкільна адаптація та дезадаптація як об’єкти діагностування.
- •36. Діагностика шкільної неуспішності та відхилень у поведінці.
- •37. Діагностика порушень розвитку.
- •42. Методика діагностики психологічної готовності до навчання у школі (ю.Гільбух).
- •43. Анкета оцінки психоемоційного стану (супос – 8).
- •44. Аналіз тесту структури інтелекту (тсі) (р. Амтхауер).
- •45. Прогресивні матриці Равена.
- •46. Варіанти проведення діагностичної процедури методики т. Лірі. Правила
- •47. Процедура проведення дитячого варіанту методики Шмішека.
- •48. Діагностична спрямованість методик ”Диференціально-діагностичний
- •49. Структурна побудова методик ”Карта інтересів“ та ”Структура інтересів“.
- •50. Коректурні проби.
- •55. Тест гумористичних фраз (а. Шмельов, в. Бабіна).
- •56. Методика оцінки рівня домагань (ф. Хоппе).
- •57. Тест ”Чарівний світ“ (н. Ігнатієвої).
- •58. Етапи проведення референтометрії.
- •59. Процедура проведення методики раrі.
- •60. Структура та спрямованість карти спостережень Скотта.
Класифікації методів дослідження у психодіагностиці.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ:
Зовнішнє (спосіб збору даних шляхом прямого спостереження збоку);
Внутрішнє (самоспостереження, застосовується тоді, колипсихолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище в тому вигляді, в якому вонобезпосередньо представлене в його свідомості);
Вільне(не має заздалегідь встановленихпрограм, процедури його проведення);
Стандартизоване (заздалегідь визначене і чітко обмежене в плані того, що спостерігається);
Включене (дослідник виступає в якості безпосереднього учасника того процесу, за ходом якого він веде спостереження);
Стороннє (не передбачає особистої участі спостерігача в тому процесі, який він вивчає).
ОПИТУВАННЯ:
(являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд поставлених йому питань.)
Усне(застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, що відповідає на питання)
Письмове(дозволяє охопити більшу кількість людей)
Вільне(різновид усного або письмового опитування, при якій перелік поширених питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений певними рамками)
Стандартизоване(питання і характер можливих відповідей на них визначені заздалегідь і звичайно обмежені досить вузькими рамками).
ТЕСТИ
(є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які можна отримати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища.)
Тест-опитувальник (заснований на системі заздалегідь продуманих, ретельно відібраних і перевірених з точки зору їх валідності і надійності питань, по відповідях на які можна судити про психологічні якості піддослідних)
Тест-завдання (передбачає оцінку поведінки людини на базі того, що він робить)
Проективний тест (згідно якому неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям)
ЕКСПЕРИМЕНТ
Природний (проводиться в звичайних умовах, де експериментатор не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх в тому вигляді, як вони розгортаються самі по собі)
Лабораторний (передбачає створення штучних умов)
МОДЕЛЮВАННЯ
Математичне (являє собою вираз або формулу, включає змінні і відносини між ними, які відтворюють елементи і відносини в досліджуваному явищі)
Логічне ( грунтується на ідеях і символіці, яка застосовується в математичній
логіці)
Технічне (передбачає створення приладу або пристрою, за своєю дією нагадує те, що підлягає вивченню)
Кібернетичне (грунтується на використанні як елементів моделі понять з області інформатики і кібернетики)
Вимоги до методів діагностування.
Перш ніж психодіагностичні методики можуть бути використані для практичних цілей, вони повинні пройти перевірку по ряду формальних критеріїв, які доводять їх якість і ефективність. Створення будь-якого психологічного інструменту виміру вимагає дотримання певних вимог. Вони стосуються точності, достовірності та адекватності методики вимірювання, порівнянності одержуваних з її допомогою результатів.
До числа основних критеріїв оцінки якості психодіагностичних методик відносяться надійність і валідність.
Істотним якістю психодіагностичних методик є їх надійність (reliability) - характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх випадкових факторів. Результат психодіагностичного дослідження зазвичай схильний до впливу великої кількості невраховуваних факторів, таких як емоційний стан або стомлення, освітленість, рівень умотивованості випробовуваних на обстеженні та ін. Будь-яка зміна ситуації дослідження посилює вплив одних і послаблює вплив інших факторів на результат обстеження.
Надійним ми називаємо те, що не підводить нас, проявляє сталість і передбачуваність. Найбільш очевидна вона відносно різних фізичних об'єктів або технічних пристроїв. Надійний стілець, на який скільки б я не сідав, його ніжки не зламаються під вагою мого тіла. Надійна електрична лампочка, яку не треба замінювати раз на місяць. Також ми оцінюємо і психічні властивості. Наприклад, пам'ять ми вважаємо надійною, якщо вона не підводить нас, коли треба називати по імені знайомої людини, набрати номер телефону або знайти необхідну річ.
Ми маємо право говорити про ненадійність психодіагностичної методики, якщо й ні узгодженості показників, отриманих у тих же самих випробовуваних при повторному дослідженні тієї ж самою методикою або еквівалентної їй.
Не менш, а може бути і більш значущим показником якості діагностичної методики поряд з надійністю є його валідність (англ, validity "дійсний", "придатний", "має силу") визначають як ступінь, в якій тест справді вимірює те, для чого він призначений.
Валідність тесту - поняття, яке вказує нам, що тест вимірює і наскільки добре він це робить. У психологічній діагностиці валідність - обов'язкова і найбільш важлива частина відомостей про методику, що включає дані про ступінь узгодженості результатів тесту з іншими відомостями про досліджувану особистості, отримані з різних джерел (теоретичні очікування, спостереження, експертні оцінки, результати інших методик, достовірність яких встановлена і т .буд.), судження про обгрунтованість прогнозу розвитку досліджуваного якості. Зв'язок досліджуваної області поведінки або особливості особистості з певними психологічними конструктами. Валідність визначає також конкретну спрямованість методики (контингент випробовуваних за віком, рівнем освіти, соціально-культурної приналежності і т.д.) і ступінь обгрунтованості висновків в конкретних умовах використання тесту.
Подібним же чином встановлюється валідність тестів, призначених, наприклад, для оцінки навченості дітей із загальним порушенням мови або інших психічних характеристик. Іноді наводиться заперечення проти застосування психодіагностичних процедур на тій підставі, що їх все одно треба зіставляти з реальними результатами діяльності випробуваного.
