- •Історія психодіагностики.
- •Психодіагностика в системі інших галузей психологічного знання (диференційна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальнапсихологія).
- •Класифікації методів дослідження у психодіагностиці.
- •Вимоги до методів діагностування.
- •Принципи міжнародних діагностичних професійно–етичних стандартів.
- •Предмет, структура психодіагностики. Основні поняття у психодіагностиці.
- •Класифікація стабільних та нестабільних у часі психічних властивостей.
- •Метод аналітичного спостереження. Способи узгодження експертних оцінок.
- •Основні етапи конструювання тесту.
- •1. Етап цілепокладання.
- •2. Підготовчий етап (специфікація).
- •3. Етап складання плану тесту.
- •5. Етап проведення тесту.
- •6. Етап аналізу отриманих результатів.
- •Структура опитувальників.
- •12. Особистісні опитувальники. Проблема їх достовірності.
- •Метод шкалювання у діагностиці.
- •14. Проективна гіпотеза і проективні методики, їх види.
- •15. Принципи побудови трр.
- •16. Метод анамнезу.
- •17. Діагностика темпераменту.
- •18. Діагностика характеру.
- •19. Діагностика акцентуацій характеру.
- •20. Методичні підходи до діагностування інтелекту.
- •21. Діагностика креативних здібностей.
- •22. Діагностика пам’яті та мислення.
- •23. Діагностика уваги та уважності.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •30 Основні та змінні детермінанти актуальних переживань та спрямованості
- •31. Рівні емоційної регуляції як об’єкт діагностування.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •33. Аналіз структурних компонентів волі. Діагностичні підходи у вивченні волі.
- •34. Показники психологічної готовності дитини до навчання в школі. Основніметодичні підходи до діагностики психологічної готовності.
- •35. Шкільна адаптація та дезадаптація як об’єкти діагностування.
- •36. Діагностика шкільної неуспішності та відхилень у поведінці.
- •37. Діагностика порушень розвитку.
- •42. Методика діагностики психологічної готовності до навчання у школі (ю.Гільбух).
- •43. Анкета оцінки психоемоційного стану (супос – 8).
- •44. Аналіз тесту структури інтелекту (тсі) (р. Амтхауер).
- •45. Прогресивні матриці Равена.
- •46. Варіанти проведення діагностичної процедури методики т. Лірі. Правила
- •47. Процедура проведення дитячого варіанту методики Шмішека.
- •48. Діагностична спрямованість методик ”Диференціально-діагностичний
- •49. Структурна побудова методик ”Карта інтересів“ та ”Структура інтересів“.
- •50. Коректурні проби.
- •55. Тест гумористичних фраз (а. Шмельов, в. Бабіна).
- •56. Методика оцінки рівня домагань (ф. Хоппе).
- •57. Тест ”Чарівний світ“ (н. Ігнатієвої).
- •58. Етапи проведення референтометрії.
- •59. Процедура проведення методики раrі.
- •60. Структура та спрямованість карти спостережень Скотта.
37. Діагностика порушень розвитку.
Насамперед охарактеризуємо в найзагальнішому вигляді складну категорію дітей, яка визначається як діти з порушеннями (або з вадами) розвитку. Це діти, у яких внаслідок вродженої недостатності або придбаного (під час пологів або в результаті травми або захворювання в перші роки життя) органічні ушкодження сенсорних органів, рухового апарату або центральної нервової системи порушується розвиток відповідних психічних функцій. Так, при пошкодженні ока порушується розвиток зорового сприйняття, при пошкодженні внутрішнього вуха або слухового нерва страждає слухове сприйняття. Пошкодження мовних зон кори мозку і аномалії органів мови порушує мовленнєвий розвиток. При ураженні рухових зон кори мозку страждає моторний розвиток. Дифузне ураження кори головного мозку веде до більш-менш грубим недоліків аналітико-синтетичної діяльності мозку в цілому, що проявляється насамперед у порушеннях розумового розвитку.
Порушення формування слухових сенсорно-перцептивних процесів при глухоті і приглухуватості, відсутність або дефекти розвитку зорових відчуттів і сприймань у незрячих та слабозорих, порушення аналітико-синтетичної діяльності мозку при розумової відсталості визначаються як основні або ПЕРВИННІ ПОРУШЕННЯ психічного розвитку. Первинні порушення викликають у свою чергу недоліки другого, третього і т. Д. Порядку - вторинна і третинна ДЕФЕКТИ. Всі недоліки психічного розвитку, що спостерігаються, наприклад, у нечуючих, слабозорих, розумово відсталих та ін. Взаємопов'язані і взаємозумовлені.
Системна обумовленість порушень розвитку психічних процесів вперше у вітчизняній психології розглядалася ще в 20-х рр. Л. С. Виготським на матеріалі вивчення психічної діяльності при глухоті, сліпоті і розумової відсталості.
При глухоті, наприклад, основним, первинним дефектом є відсутність або груба недостатність слухового сприйняття. В якості вторинного дефекту виступає порушення мовного розвитку, так як словесна мова при відсутності слуховий зворотного зв'язку спонтанно (як це має місце у чує дитини) не розвивається. Порушення мовного розвитку, в свою чергу, викликає в якості недоліків третього порядку дефекти формування розумової діяльності (особливо це стосується абстрактного вербально-логічного мислення). Недоліки мислення певним чином позначаються на розвитку
38. Детермінанти міжособистісних відносин. Критерії міжособистісних відносин.
39. Методи прямої та непрямої діагностики міжособистісних відносин.
40. Діагностика структури та динаміки розвитку шкільного класу.
41 .Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) (Лічко).
Опитувальником (ПДС), призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру і типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей (психологічної схильності до алкоголізації, делінквентності та ін.), Перерахованих у попередньому розділі. ПДО може бути використаний психіатрами, медичними психологами, лікарями інших спеціальностей і педагогами, які отримали спеціальну підготовку з медичної психології.
ПДО включає 25 таблиць - наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» та ін.) У кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей. З випробуваним проводиться два дослідження.
У першому дослідженні йому пропонується в кожній таблиці вибрати найбільш підходящий для нього відповідь і відповідний номер поставити в реєстраційному листі № 1 (зразки реєстраційних листів наведені у Додатку). Якщо в якому-небудь наборі підходить не один, а кілька відповідей, допускається зробити два-три вибори. Більше трьох виборів в одній таблиці робити не дозволяється. У різних таблицях можна зробити неоднакове число виборів.
У другому дослідженні пропонується вибрати в тих же таблицях найбільш непод-ходять, відкидаємо відповіді (при бажанні можна вибрати в кожній таблиці два-три невідповідних відповіді, але не більше) і поставити відповідні номери в реєстраційні-онном листі № 2. В обох дослідженнях дозволяється відмовлятися від вибору відповіді в окремих таблицях, проставляючи 0 в реєстраційному листі. Якщо число таких відмов в обох ис-проходження становить в сумі 7 і більше, то це свідчить або про труднощі ра-боти з опитувальником в силу невисокого інтелекту (зустрічається при легкій дебільності), або, при достатньому інтелекті, але негативному ставленні до дослідження. У по-останньому випадку роботу з опитувальником можна повторити після психотерапевтичної бе-сиві. Велике число 0 зустрічається при сенситивному типі - такі підлітки предпоч-тануть відмовчатися, ніж сказати неправду.
