- •Історія психодіагностики.
- •Психодіагностика в системі інших галузей психологічного знання (диференційна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальнапсихологія).
- •Класифікації методів дослідження у психодіагностиці.
- •Вимоги до методів діагностування.
- •Принципи міжнародних діагностичних професійно–етичних стандартів.
- •Предмет, структура психодіагностики. Основні поняття у психодіагностиці.
- •Класифікація стабільних та нестабільних у часі психічних властивостей.
- •Метод аналітичного спостереження. Способи узгодження експертних оцінок.
- •Основні етапи конструювання тесту.
- •1. Етап цілепокладання.
- •2. Підготовчий етап (специфікація).
- •3. Етап складання плану тесту.
- •5. Етап проведення тесту.
- •6. Етап аналізу отриманих результатів.
- •Структура опитувальників.
- •12. Особистісні опитувальники. Проблема їх достовірності.
- •Метод шкалювання у діагностиці.
- •14. Проективна гіпотеза і проективні методики, їх види.
- •15. Принципи побудови трр.
- •16. Метод анамнезу.
- •17. Діагностика темпераменту.
- •18. Діагностика характеру.
- •19. Діагностика акцентуацій характеру.
- •20. Методичні підходи до діагностування інтелекту.
- •21. Діагностика креативних здібностей.
- •22. Діагностика пам’яті та мислення.
- •23. Діагностика уваги та уважності.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •30 Основні та змінні детермінанти актуальних переживань та спрямованості
- •31. Рівні емоційної регуляції як об’єкт діагностування.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •33. Аналіз структурних компонентів волі. Діагностичні підходи у вивченні волі.
- •34. Показники психологічної готовності дитини до навчання в школі. Основніметодичні підходи до діагностики психологічної готовності.
- •35. Шкільна адаптація та дезадаптація як об’єкти діагностування.
- •36. Діагностика шкільної неуспішності та відхилень у поведінці.
- •37. Діагностика порушень розвитку.
- •42. Методика діагностики психологічної готовності до навчання у школі (ю.Гільбух).
- •43. Анкета оцінки психоемоційного стану (супос – 8).
- •44. Аналіз тесту структури інтелекту (тсі) (р. Амтхауер).
- •45. Прогресивні матриці Равена.
- •46. Варіанти проведення діагностичної процедури методики т. Лірі. Правила
- •47. Процедура проведення дитячого варіанту методики Шмішека.
- •48. Діагностична спрямованість методик ”Диференціально-діагностичний
- •49. Структурна побудова методик ”Карта інтересів“ та ”Структура інтересів“.
- •50. Коректурні проби.
- •55. Тест гумористичних фраз (а. Шмельов, в. Бабіна).
- •56. Методика оцінки рівня домагань (ф. Хоппе).
- •57. Тест ”Чарівний світ“ (н. Ігнатієвої).
- •58. Етапи проведення референтометрії.
- •59. Процедура проведення методики раrі.
- •60. Структура та спрямованість карти спостережень Скотта.
33. Аналіз структурних компонентів волі. Діагностичні підходи у вивченні волі.
34. Показники психологічної готовності дитини до навчання в школі. Основніметодичні підходи до діагностики психологічної готовності.
Готовність дитини до школи - це, насамперед, готовність психологічна та психофізіологічна. З цього не випливає, що інтелектуальна підготовка - справа зовсім непотрібне. Потрібне, безумовно, особливо з урахуванням тестування при примі в школу. Однак при підготовці до школи дитини вашу увагу як мінімум має бути розподілено між тим, як підготувати малюка інтелектуально і психологічно, соціально. До речі кажучи, правильно підібрані і складені загальноосвітні заняття цілком сприяють цій соціально-психологічній підготовці.
35. Шкільна адаптація та дезадаптація як об’єкти діагностування.
АДАПТАЦІЯ – існування організму в звичайних умовах.
ШКІЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ - відхилення у навчальній діяльності, утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку.
Шкільна дезадаптація є симптомом ускладнень або неможливості подальшого розвитку дітей в умовах, що склалися.
Суть адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб створити неминучий процес адаптації більш інтенсивнішим. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини. Саме уцьому є суть адаптаційного періоду в школі.
36. Діагностика шкільної неуспішності та відхилень у поведінці.
Школьная неуспеваемость — несоответствие учебных успехов учащегося требованиям школьной программы. Работа с неуспевающим школьником – это составная часть работы по развитию личности ребенка. Психологический подход. Этот подход к диагностике и коррекции школьных трудностей исходит в целом из представления о поликаузальной обусловленности школьной неуспеваемости и в качестве конкретных причин учебных трудностей рассматривает, в первую очередь, недостатки в когнитивно-личностном развитии учащихся. Данный подход системно объединяет два уровня существования любого психического явления: уровень его внешнего проявления (педагогический) и уровень внутренних психологических процессов (психологический). Диагностика в рамках психологического подхода осуществляется по результатам анализа всевозможных соотношений конкретных внешних проявлений трудностей и их психологических причин. Здесь с помощью психодиагностических средств устанавливается недостаточность в развитии тех или иных когнитивных процессов или особенностей личностной сферы. Затем с помощью системы психологических заданий осуществляются целенаправленные коррекционно-развивающие воздействия на установленные причины анализируемых трудностей, результатом чего является их устранение. Опытный школьный психолог всегда разделяет две группы причин неуспеваемости — внешние и внутриличностные. К внешним причинам относятся те помехи и препятствия среды, с которыми сталкивается ученик при выполнении домашнего задания, при ответе на уроке. Сюда относятся и семейные конфликты, и проблемы с одноклассниками. Например, невозможно отвечать на уроке ребенку, над которым в это время смеется весь класс, в котором он является изгоем. Одним словом, если результаты диагностики способностей у отстающего ребенка соответствуют норме, значит, что-то мешает ему пользоваться этими способностями. Внутриличностные причины школьной неуспеваемости — это какие-либо нарушения или отклонения психических процессов, их неразвитость. Имеются попытки сгруппировать причины неуспеваемости. А. М. Гельмонт поставил задачу соотнести причины неуспеваемости с ее категориями. Им выделены причины трех категорий неуспеваемости: глубокого и общего отставания (I категория), частичной, но относительно устойчивой неуспеваемости (II категория), эпизодической неуспеваемости (III категория).