- •Історія психодіагностики.
- •Психодіагностика в системі інших галузей психологічного знання (диференційна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальнапсихологія).
- •Класифікації методів дослідження у психодіагностиці.
- •Вимоги до методів діагностування.
- •Принципи міжнародних діагностичних професійно–етичних стандартів.
- •Предмет, структура психодіагностики. Основні поняття у психодіагностиці.
- •Класифікація стабільних та нестабільних у часі психічних властивостей.
- •Метод аналітичного спостереження. Способи узгодження експертних оцінок.
- •Основні етапи конструювання тесту.
- •1. Етап цілепокладання.
- •2. Підготовчий етап (специфікація).
- •3. Етап складання плану тесту.
- •5. Етап проведення тесту.
- •6. Етап аналізу отриманих результатів.
- •Структура опитувальників.
- •12. Особистісні опитувальники. Проблема їх достовірності.
- •Метод шкалювання у діагностиці.
- •14. Проективна гіпотеза і проективні методики, їх види.
- •15. Принципи побудови трр.
- •16. Метод анамнезу.
- •17. Діагностика темпераменту.
- •18. Діагностика характеру.
- •19. Діагностика акцентуацій характеру.
- •20. Методичні підходи до діагностування інтелекту.
- •21. Діагностика креативних здібностей.
- •22. Діагностика пам’яті та мислення.
- •23. Діагностика уваги та уважності.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •24. Діагностика сенсорної сфери.
- •30 Основні та змінні детермінанти актуальних переживань та спрямованості
- •31. Рівні емоційної регуляції як об’єкт діагностування.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •32. Динаміка емоційного розвитку в онтогенезі. Діагностування емоцій.
- •33. Аналіз структурних компонентів волі. Діагностичні підходи у вивченні волі.
- •34. Показники психологічної готовності дитини до навчання в школі. Основніметодичні підходи до діагностики психологічної готовності.
- •35. Шкільна адаптація та дезадаптація як об’єкти діагностування.
- •36. Діагностика шкільної неуспішності та відхилень у поведінці.
- •37. Діагностика порушень розвитку.
- •42. Методика діагностики психологічної готовності до навчання у школі (ю.Гільбух).
- •43. Анкета оцінки психоемоційного стану (супос – 8).
- •44. Аналіз тесту структури інтелекту (тсі) (р. Амтхауер).
- •45. Прогресивні матриці Равена.
- •46. Варіанти проведення діагностичної процедури методики т. Лірі. Правила
- •47. Процедура проведення дитячого варіанту методики Шмішека.
- •48. Діагностична спрямованість методик ”Диференціально-діагностичний
- •49. Структурна побудова методик ”Карта інтересів“ та ”Структура інтересів“.
- •50. Коректурні проби.
- •55. Тест гумористичних фраз (а. Шмельов, в. Бабіна).
- •56. Методика оцінки рівня домагань (ф. Хоппе).
- •57. Тест ”Чарівний світ“ (н. Ігнатієвої).
- •58. Етапи проведення референтометрії.
- •59. Процедура проведення методики раrі.
- •60. Структура та спрямованість карти спостережень Скотта.
Історія психодіагностики.
Психодіагностика - це галузь психологічної науки, яка розробляє методи виявлення індивідуально-психологічних особливостей особистості.
Психодіагностика–наука, яка спрямована на вивчення стабільних і нестабільних у часі психічних властивостей з метою отримання об’єктивних даних з можливим прогнозом подальшого психічного розвитку.
Психодіагностика досліджує мотивацію клієнта до щодо обстеження і способу її підтримки, розробляє методи оцінювання стану обстежуваного загалом, способи повідомлення інформації без завдання шкоди.
Більшість дослідників визначають психодіагностику галуззю психологічного знання, спрямованою на розроблення методів розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей, яка оперує тестами і якісними оцінками особистості.
Термін психодіагностика запровадив РОРШАХ.
Психодіагностика призначена для того, щоб забезпечити збір інформації про особливості людської психіки. Зародилась в кінці 20-го століття. Історично склалося так, що з моментів появлення і до кінця XIX ст психодіагностика була орієнтована на вимір індивідуальних розбіжностей інтелекту. В 40-х роках тривало збільшення кількості діагностичних методик.В 1950-х роках уже традиційно лідирують відомі методики психодіагностичних досліджень.У 1955 р. з'являється школа Векслера для виміру інтелекту дорослих, структура якої була аналогічною. У 1958 р. був опублікований один з найбільших відомих тестів Р.Кеттелла.В 80-90-х роках психодіагностика продовжує розвиватися - переводяться перші книги по конструюванню тестів ( Клайн), з'являються нові підручники: О. Г. Шмельов, Л.Ф.Бурлачук, К.М.Гуревич, розробляються оригінальні методики: А.Є. Лічко, В.М.Мельников, Л.Т.Ямпольский, М.К.Акімова, В.В. Столін, О. Кроник.
Психодіагностика в системі інших галузей психологічного знання (диференційна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальнапсихологія).
Психодіагностика тісно пов'язана з диференціальної психологією - наукою про суттєві відмінності в психічних функціях і властивостях.
Предметні галузі дослідження психодіагностики та диференціальної психології співпадають, а розділити їх намагаються за тією ознакою, що психологічна діагностика орієнтована на вимір індивідуальних відмінностей, а для диференціальної психології характерно пізнання, проникнення в сутність причин і наслідків цих відмінностей. Відриваючи психодіагностику (зрозумілу як практику тестування) від диференціальної психології, тим самим позбавляють психодіагностику теоретичного фундаменту і, отже, статусу науки. Поділ психодіагностики та диференціальної психології носить штучних характер, насправді вони доповнюють один одного, створюючи єдине ціле.
Психодіагностика розвивається в тісному зв'язку з науками, що вивчають людини: з суспільними науками, біологічними науками, психологією, педагогікою, анатомією, фізіологією. Якщо фізіологів цікавлять головним чином закономірності і механізм роботи мозку як на рівні його цілісної організації, так і на рівні нейронів і навіть молекул, то психодіагностика вивчає результат цієї роботи, що виявляється у вигляді певних образів, ідей, уявлень, певного обсягу пам'яті, уваги, мислення та інших психічних процесів. Зв'язок психодіагностики з педагогікою полягає в формулюванні рекомендацій педагогам з організації навчання та самоврядування поведінкою дітей.