1.2.1. Вимір горизонтальних кутів

Перед початком роботи теодоліт установлюється над точкою в робоче положення. Повна установка приладу в робоче положення складається з горизонтування приладу й центрування над точкою.

Центрування - це дія, при якій центр лімба горизонтального кола сполучається зі стрімкою лінією, що проходить через точку стояння приладу. Центрування виконується за допомогою нитяного виска або оптичного центрира.

При центруванні теодоліта за допомогою нитяного виска штатив установлюється так, щоб висок виявився приблизно над точкою, а головка штатива була приблизно горизонтальна. Потім, послабивши становий гвинт, теодоліт переміщають по головці штатива до положення, коли вістря виска буде перебувати над центром точки; після цього становий гвинт закріплюють. Коливання нитяного виска не повинне перевищувати 1-2 мм щодо центру точки.

Горизонтування - приведення вертикальної осі обертання теодоліта в прямовисне положення, а, отже, площини лімба - у горизонтальне положення. Попереднє горизонтування грубо досягається при установці штатива, а точне приведення виконується піднімальними гвинтами з використанням попередньо повіренного циліндричного рівня при алідаді горизонтального кола.

Вимір горизонтальних кутів

Для виключення помилки через вертикальне положення віхи треба перехрестя сітки ниток наводити на висоту 0,3 м від поверхні землі.

Вимір горизонтальних кутів проводиться способом приймань у наступному порядку:

• приводимо теодоліт і візирні віхи в робоче положення;

• при КЛ установлюємо відлік по лімбу горизонтального кола, близьким до 0⁰;

• послабивши закріпний гвинт лімба горизонтального кола, візуємо на задню точку I і беремо відлік по горизонтальнім колу Оп і записуємо його в "Журнал виміру горизонтальних і вертикальних кутів" (табл. 3.1);

• після послабляємо алідаду горизонтального кола й візуємо на передню точку VIII, беремо відлік Ок і записуємо його в журнал (табл. 3.1);

- обчислюємо значення горизонтального кута з напівприймання при КЛ:

- переводять трубу через зеніт і повторюють ті ж дії при КП, що й при КЛ, значення кута із другого напівприймання обчислюється по формулі:

Різниця між кутами із двох напівприймань не повинна перевищувати 1':

При виконанні цієї умови обчислюється середнє значення горизонтального кута:

У таблиці 3.1 наведений приклад польового журналу.

Таблиця 3.1 - Журнал виміру горизонтальних кутів

Точки		КЛ	Відлік по горизонтальному колу		Кут з напівприймання		Середній кут
Стояння	Візування	КП	0	’	0		0	’
Т1	Т2	КЛ	129	06	150	02
	Т3		279	08			150	01
Т1	Т2	КП	309	11	150	00
	Т3		99	11