11.Практичні відомості з хімії в Київській Русі.

У той час, коли у арабів, а потім і в Західній Європі розвивалась алхімія, в Київській Русі VIII-XII ст. скептично ставилися до пошуків філософського каменю та можливості перетворення металів. До того ж зовнішній вплив почав помітно проявлятись у Київській Русі лише після хрещення Русі (988 р.), тобто з XI ст., і то головно з Візантії, де панувало негативне ставлення до натурфілософії стародавніх греків. До того ж з XIII ст. почалося вторгнення монгольських орд у Східну Європу (1242 − рік захоплення Києва). Ці обставини привели до занепаду науки, ремесла і зумовили значне відставання теперішніх України, Росії в розвитку всіх наук, у т.ч. хімії.

Основні відомості про рівень розвитку наук ми отримуємо на підставі пам'яток матеріальної культури та з творів, присвячених питанням медицини, лікарських порадників, травників, часом з літописів.

Староруське ремесло мало самобутній характер і спиралось на свою сировинну базу. Ремісники вміли добувати й обробляти основні метали (Fe, Cu, Ag, Au). Щоб виготовляти з заліза зброю задовільної якості, з міді − речі домашнього вжитку та посуд, зі свинцю й олова − листи для церковних дахів, треба було мати відомості про властивості цих металів. Під час розкопок на території колишньої Київської Русі знайдені залишки сиродутних горнів, тиглів, виливниці, різні формочки. Знайдено в могилах також бронзові, мідні, срібні та золоті прикраси. На Заході було відомо, що в Русі вміють виготовляти чудесну чернь і емаль. Іконописна техніка вимагала стійких фарб, які також використовувалися для фарбування тканин і малярної справи.

Лише в XV ст. у межах Русі розпочинається розвідування металів, але шукачів руд запрошували переважно із Заходу.

З XVI ст. у теперішній Україні (Іван Федорів),а згодом і Росії та Німеччині (Ґутенберг) почалося книгодрукування, що вимагало належних фарб, розвивалась аптекарська справа. Цікаво, що в списку професій, які до цього відносились, поруч з лікарями, окулістами, костоправами, цирульниками названі й алхімісти. Але це не були алхіміки Заходу, а просто працівники лабораторій, де добували різні хімічні препарати, тобто, по-сучасному − лаборанти.

Отже. незважаючи на загальний занепад земель теперішніх України, Росії в ранньому Середньовіччі, накопичення хімічних знань тривало, хоча і зі значним відставанням від Європи, особливо в теоретичному плані.

12. Загальна характеристика періоду об'єднання (підперіоди).

Період об’єднання хімії – охоплює 16-18 століття і складається з:

1.Підперіод ятрохімії – характеризується ідеєю приєднання хімії до медицини і слугування її потребам. Його представники розглядалипроцеси в організмі людини як хімічні явища, хвороби як результат порушення хімічної рівноваги. Вчені-ятрохіміки в галузі закріпили уявлення алхіміків про те, що солі утворюються при взаємодії кислот і основ. Парацельс («перевершуючий Цельса») вважав, що основне завдання алхімії не пошуки способів отримання золота, а виготовлення лікарських засобів. Він вважав, що існують три основні частини матерії ртуть, сірка, сіль, яким відповідають властивості летучості, горючості і твердості. Ці три елементи складають основу макрокосму (Всесвіту) і пов'язані з мікрокосмом (людиною), утвореним духом, душею і тілом. У рамках ятрохімії всі функції організму зводилися до хімічних процесів, і завдання алхіміка полягало в знаходженні і приготуванні хімічних речовин для медичних потреб. Основними представники: Гельмонт,Сильвій, Лібавій

2. Підперіод теорії флогістону –використовується флогістон для пояснення явищ горіння та обпалювання металів. Бехер спробував дати пояснення горючості: тверді речовини складаються з трьох видів «землі», і один з видів, названий ним «жирною землею», прийняв на себе «можливість горючості». Послідовник Бехера Шталь трансформував концепцію «жирної землі» в флогістона -«початку горючості». флогістон - субстанція, що міститься у всіх горючих речовинах і що вивільняється при горінні. Шталь стверджував, що корозія - металів подібно горінню дерева. Метали містять флогістон, а іржа (окалина) вже не містить флогістона. Це давало прийнятне пояснення і процесу перетворення руд в метали: руда, вміст флогістона в якій незначне, нагрівається на деревному вугіллі, багатому флогістоном, і останній переходить в руду. Вугілля ж перетворюється в золу, а руда в метал, багатий флогістоном.

3. Пневматична хімія – характеризується дослідженням газів та відкриттям газоподібних сполук. Бойль: він відкрив газовий закон, але і сконструював апарати для збирання повітря. Важливим був винахід Стівеном Хейлзом «пневматичної ванни» на початку 18 в. - приладу для вловлювання газів, що виділяються при нагріванні речовини. Кавендіш встановили існування деяких газів відмінних по своїх властивостях від звичайного повітря: газ, що утворюється при взаємодії кислот з деякими металами, пізніше названий воднем. Блек встановив, що мінерал карбонат кальцію при нагріванні розкладається з виділенням газу і утворює вапно (оксид кальцію). Газ (вуглекислий газ - Блек назвав його «пов'язаним повітрям»), що виділився можна було знову з'єднати з вапном і отримати карбонат кальцію. Серед іншого, це відкриття встановлювало нерозривність зв'язків між твердими і газоподібними речовинами.

4. Антифлогістонська системаУ середині 18ст. серйозну складність для підтвердження теорії флогістону представляв відомий факт, що для підтримки горіння необхідне повітря. Саме займанням і розчиненням в повітрі послідовники Шталя пояснювали неможливість отримати флогистон в чистому вигляді. Хоча факт існування інших газів, крім повітря, був встановлений ще в 16-17ст., в епоху теорії флогістону хіміки практично не звертали на них уваги, тому процес накопичення знань про гази йшов дуже повільно.Крах теорії можна датувати пов'язати з вивченням процесу руйнування алмаза під дією вогню. Він піддавав перевірці той факт, що маса металів при перетворенні їх в «вапна» (оксиди) збільшується. Він довів, що збільшення маси в цьому випадку відбувається за рахунок приєднання частини повітря, а не часток вогню, як думав Р. Бойль