46. Діяльність д.І.Менделєєва у інших галузях хімії.

У записці надісланій у 1860 р. до університету, 26-річний учень писав: «Головний предмет моїх занять є фізична хімія. Ще Ньютон був переконаний, що причина хімічних реакцій полягає в простому молекулярному притяганні, яке зумовлює зчеплення і подібне до явищ механіки. Блиск суто хімічних відкриттів зробив сучасну хімію цілком спеціальною наукою, відірвавши її від фізики і механіки, але, безпосередньо, має настати час, коли хімічна спорідненість розглядатиметься як хімічне явище, подібно до того, своїм фахом ті питання, розв’язання яких може наблизити цей час» .

Уже перші експериментальні дослідження в цій галузі привели Д.І.Менделєєва до великого відкриття. Вивчаючи явище капілярності, він виявив, що за певних умов будь-яка рідина переходить у пару. Ця загальна властивість рідин дістала назву критичної температури. Вивчаючи капілярності різних рідин потребувало чистих речовин, добре відкаліброваних капілярів і точних приладів, які Д.І. Менделєєв придбав у найкращих майстрів.

Незабаром  Д. І. Менделєєв вивчив стиснення, яке відбувається під час утворення  розчинів рідин, зміни густини спиртоводних розчинів при зміні концентрації. Остання робота стала його докторською дисертацією. У 60-х роках минулого століття  Д. І. Менделєєв читав лекцію в інституті із теоретичної, органічної, аналітичної й технічної хімії. До цих курсів він вніс фізико-хімічний зміст. «Органічна хімія» стала першим оригінальним підручником, який був написаний російським ученим у тій галузі хімії.

Після створення атомно - молекулярної теорії вчення про органічний склад сполук дістало логічний розвиток. Багато питань хімічної динаміки також розвивались на базі органічної хімії. Це пояснювалось тим, що, по-перше, органічні сполуки не тільки в газоподібному, а й у рідкому і в твердому стані мали, як правило, молекулярну будову; по - друге генетичні зв’язки між різними класами органічних сполук удавалось визначити зі значною більшою логічною стрункістю, ніж  при розгляді сполук інших елементів.

Ще в 1862 р. Д. І. Менделєєв у курсі теоретичної хімії пробував намітити систематику елементів, спираючись на аналіз відомих на той час сполук їх із киснем, фтором і хлором. Уперше прочитавши  в 1867-1868 рр. курс лекцій з неорганічної хімії, Д. І. Менделєєв побачив потребу видання вітчизняного підручника хімії. Під час роботи над другим випуском «Основ хімії» Д. І. Менделєєв відкрив закон хімічної періодичності. Визначення періодичної залежності між властивостями елементів та атомними масами їх, передбачення властивостей ще не відкритих елементів на основі періодичної системи стало науковим подвигом  Д. І. Менделєєва.  Д. І. Менделєєв застосував нову систему понять (місце елемента в системі, залежність властивостей від маси)до розгляду «границь перебігу», швидкості хімічних реакцій, до вивчення розчинності речовин у воді, до властивостей газів.

Учений розумів, що фізичний «стан» частинок (молекул) змінюється залежно від агрегатного стану. Особливого значення він надавав вивченню газоподібних речовин, бо бачив у цьому великий теоретичний і практичний зміст.

Учений завжди надавав значення точності вимірювання. Він сконструював чимало приладів пристроїв, які дають змогу вивчати різні фізико-хімічні величини: масу, густину, поверхневий натяг, довжину , час та ін.