- •1.Історія хімії: особливості, мета та завдання. Основні гіпотези виникнення слова “хімія” .
- •2.Періодизація історії хімії. Загальна характеристика п'яти періодів.
- •Розвиток знань про навколишнє середовище первісних людей.
- •Зародження та розвиток хімічних знань в стародавніх Месопотамії (шумери) та Китаї.
- •6.Особливості пізнання хімічних явищ стародавніми греками. Зародження та розвиток вчення про першоелементи-стихії: Фалес, Анаксимен, Герокліт, Емпедокл, Анаксагор.
- •7.Алхімія арабів (Гебер, Разес, Авіценна).
- •8.Атомістика у арабів.
- •9.Грецька та Єгипетська алхімія.
- •10. Алхімія західної Європи (Альберт Больштедський, Бекон, Лулліус та інші).
- •11.Практичні відомості з хімії в Київській Русі.
- •12. Загальна характеристика періоду об'єднання (підперіоди).
- •13. Загальна характеристика Ятрохімії: мета, основні досяг. Та відношення до алхімії
- •15. Загальна характеристика уявлень стосовно газоподібних речовин (повітря) на початок періоду об'єднання.
- •16. Передумови створення та основні положення теорії флогістона г.Е.Шталя.
- •17. Відкриття нових газів: вуглекислий газ та азот, водень та кисень
- •18. Крах теорії флогістона. Киснева теорія горіння Лавуазье.
- •19. Киснева теорія кислот та класифікація простих речовин Лавуазье.
- •20 Наукова діяльність Ломоносова: праці з фізики, з хімії.
- •21. Історія відкриття кількісних законів.
- •22 Розвиток атомної теорії: праці Дальтона та Берцеліуса.
- •23. Молекулярна гіпотеза Авогадро
- •24.Атомна реформа Канніцаро
- •25. Передумови розвитку аналітичної хімії.
- •26.Перші спроби класифікації речовин Ломоносов, Лемері, Берцеліус
- •27. Хімічні теорії в органічній хімії: т. Віталізму, т. Радикалів, т. Типів
- •28. Основні положення теорії будови органічних сполук Бутлерова
- •29. Передумови формування фізичної хімії як самостійної хімічної дисципліни
- •30. Розвиток електрохімії (Фарадей, Нернст).
- •31.Зародження та розвиток термохімії, термодинаміки та хімічної кінетики.
- •32. Тед Арреніуса. Історія розвитку уявлень про кислоти та основи (Лавуазье, Лібіх, Берцеліус, Арреніус).
- •33. Формально-класифікаційна теорія кислот та основ Франкліна. Дефекти теорії Франкліна
- •Хімічна теорія кислот Ганча.
- •Спроби класифікації хімічних елементів: праці Деберейнера.
- •Спроби класифікації хімічних елементів: праці Лотара Юліуса Мейера.
- •Відкриття періодичного закону.
- •Основні принципи будови періодичної системи хімічних елементів.
- •Відкриття нових елементів: екабора, екасиліція та екакремнія.
- •Відкриття інертних газів та їх місця в таблиці Менделєєва.
- •Діяльність д.І.Менделєєва у інших галузях хімії.
- •Основні положення координаційної теорії а.Вернера.
- •Розвиток координаційної теорії в Росії: праці Багратіона, Мусіна-Пушкіна, Клауса, Курнакова, Чугаєва.
- •51.Розвиток хімічної мови у стародавньому світі. Стан хімічної мови у Середньовіччі.
- •Перші спроби реформування хімічної мови: роботи Дальтона.
- •Перші спроби реформування хімічної мови: роботи Берцеліуса, Гесса, Деві, Менделєєва.
- •Створення та робота комісії iupас. Процедура утворення назв нових елементів.
- •Загальна характеристика шляхів розвитку хімії у XX ст.
- •Екологічна хімія
- •57. Загальна характеристика наукової діяльності Київського фізико-хімічного товариства (Алексеев, Бунге, Реформатський)
- •58.Загальна характеристика наукової діяльності Новоросійського товариства дослідників природи (Пісаржевський, Мелікішвілі)
- •59. Теорія радіоактивного розпаду Резерфорда і Содді.
- •Моделі будови атому початку XX ст. (Томсон, Перрен, Нагаока).
- •Планетарна модель будови атому Резерфорда. Досліди Резерфорда.
- •Квантова теорія атома н.Бора.
- •Первый постулат Бора: постулат стационарных состояний
- •Второй постулат Бора: правило частот
- •Відкриття штучної радіоактивності (Ірен та Фредерік Жоліо-Кюрі).
- •Початок хімії антибіотиків (Лістер, , Флорі, Чейн, Дюбо)
- •Впровадження комп'ютерних технологій у проведення та дослідження хімічних процесів.
- •Розвиток супрамолекулярної хімії.
- •Нові хімічні технології: хімія полімерів, біотехнологія, генна інженерія, технология днк-аналізу, нанотехнології.
Розвиток знань про навколишнє середовище первісних людей.
Тисячоліття тому людина вперше створив штучні знаряддя праці. Він навчився
обробляти камені, надаючи їм потрібну форму, загострюючи краю. Прикріпивши загострений камінь до дерев'яної палиці, він зробив перший кам'яний сокиру. Але навіть оброблений камінь залишався каменем, а дерево — деревом.
Однак блискавка могла запалити ліс, дерево горіло, і на місці пожежі людина знаходив чорну золу. Солодкий сік міг прокиснуть і дивно бадьорив. Люди помітили, що іноді природа речовини змінюється. Зараз ми знаємо, що це — результат хімічних перетворень речовини. Вони складають предмет науки, яка отримала назву хімії. Як тільки людина навчилася розводити і підтримувати вогонь, він отримав можливість здійснювати хімічні перетворення деяких речовин. Ці перетворення могли бути результатом горіння або викликатися що виділяються при горінні теплом. Птицю можна було зварити, і вона змінювала колір, смак, ставала м'якшою. Глину можна було обпалити, і вона ставала міцнішою. Якщо чоловік розпалював вогнище в піску, він міг у золі знайти скляні кульки. Спочатку людина використовувала тільки ті матеріали, які він знаходив навколо — каміння, дерево, кістки, шкіри тварин. Найміцнішим з них був камінь. Про тих давно минулих часи нам розповідають кам'яні знаряддя первісної людини, тому ми називаємо цей період кам'яним століттям. Людство перебувало ще в кам'яному столітті, коли — близько 8000 р. до н.е.— відбулося докорінна зміна в способі добування їжі. Раніше чоловік добував їжу полюванням, тепер він навчився приручати тварин і піклуватися про них. Він навчився вирощувати рослини. З розвитком скотарства і землеробства людина отримала можливість створювати запаси їжі, і населення землі стал збільшуватися. Займаючись землеробством, чоловік змушений був залишатися на одному місці — виникли постійні поселення і перші міста. З цього почалася цивілізація (саме це слово походить від латинського civitas — місто). Протягом перших двох тисячоліть періоду ранньої цивілізації камінь як і раніше, залишався основним матеріалом для виготовлення знарядь праці, але способи його обробки значно вдосконалилися. Для цього нового кам'яного віку, або неоліту характерно вміння людини шліфувати камінь. Значно удосконалилася гончарна справа. Культура неоліту, повільно поширюючись з центральних областей Близького і Середнього Сходу, сягнула європейського континенту. До 4000 р. до н. е. прийшла пора подальших змін — людина почав освоювати нові матеріали, володіли дуже цінними властивостями. Ми називаємо ці матеріали металами, можливо, від грецького слова «шукати».
Зародження та розвиток хімічних знань в стародавніх Месопотамії (шумери) та Китаї.
В самых ранних философских учениях о природе вещей нашло отражение дуалистическое мировоззрение о существовании противоположных мировых началах (н-р, светлых – активных и темных- пассивных), при взаимодействии которых образуются все вещи в мире.
Учение о двух противоположностях появилось в Китае в 3 веке до н.э. Древние китайские ученые предполагали, что первичная материя при своем вращении постепенно разделилась на две части – Инь и Ян. Ян отождевлялась с Солнцем, Инь – с Луной. Их взаимодействие продолжало пять элементов ( вода, огонь, дерево, земля, металл), каждый из них отождествлялся с планетой. Элемент, соединенный с Ян, считали наделенным положительными свойствами, а тот же элемент, соединенный с Инь, - отрицательными свойствами. Согласно этим представлениям о пассивном и активном началах в основе всех вещей лежат независимые от вещества свойства, способные переходить из одного тела в другое.
В Китаэ бронзовый век начался со 2 тысячелетия до н.э. Наивысший расцвет производства бронзовых изделий относится к первой половине периода Чжоу (1066 – 247 гг. до н.э.). В этот период особенно высокого уровня достигло производство бронзового оружия и посуды, в частности своеобразных ритуальных и бытовых сосудов на трех ногах. В Древнем Китае бронзы, в зависимости от назначения изделий, содержали иногда значительное количество олова: от 16% ( в колоколах) и до 50% ( в зеркалах из полированной бронзы). Помимо оловянных бронз в Китае в эпоху Хань ( около начала н.э.) применялись и другие медные сплавы, например типа латуни. Самым значительным ранним открытием в Китае необходимо считать изобретение фарфора. Керамические изделия из белой глины изготовлялись китайцами еще в глубокой древности (в XVIII–XII вв. до н. э.), и, вероятно, это были только близкие к фарфору изделия. В начале нашей эры в китайском языке появилось слово «це», обозначающее фарфор. Чтобы получить его, потребовалась многовековая упорная работа. Но уже в VII–IХ вв. н. э. Китай мог гордиться своими изумительными фарфоровыми изделиями.
Культура шумеров произвела большое впечатление на последующий прогресс на только в Месопотамии, а ай всего человечества. Шумерам принадлежит важные открытия: они первыми научились изготовлять цветное стекло и бронзу, изобрели колесо и клинописное письмо, сформировали первую профессиональную армию, составили первые правовые кодексы, изобрели арифметику, в основе которой была позиционная система обчисления (счеты) . Достаточно высокая художественная культура шумеров. Отличаются красотой и художественным совершенством их архитектура и скульптура. В Уруке был построен комплекс священных сооружений- заккуратов, которые стали центром духовной культуры. В Шумере хорошо развилась скульптура, а также искусство пластики в металле: впервые золото использовалось в комбинации с серебром, бронзой и костью.
В III и II тысячелетиях до н. э. золото уже было широко распространено в Египте, Месопотамии, Индии, Китае, с глубокой древности оно было известно в качестве драгоценного металла народам американского и европейского континентов. Золото, из которого сделаны древнейшие украшения, нечисто, в нем содержатся значительные примеси серебра, меди и других металлов. В Месопотамии добыча золота в широком масштабе велась уже во II тысячелетии до н. э. Вавилонское название золота -- хурэ - шу (hurasu) имеет отдаленное сходство с древнегреческим словом (хризос), которое встречается во всех древнейших лйтературных памятниках. Возможно, это слово происходит от названия местности , откуда могло поступать золото
5.Зародження та розвиток хімічних знань в стародавніх Індії та Єгипті.
В странах Азии, почти не участвовавших в политических событиях, которые происходили на Западе, и экономически мало связанных с Западной Европой, развитие химических и химико-практических знаний в начале средних веков шло самостоятельным путем.
Остановимся лишь на некоторых важнейших достижениях ремесленно-химической техники и на натурфилософских представлениях в Индии и Китае в первые века новой эры.
В течение первых веков нашей эры в Индии продолжали развиваться ремесленные производства. Рано появилась литература химико-технического содержания. Однако произведения древнеиндийских ремесленников-техников до нас не дошли. Лишь по сочинениям общего характера можно судить об уровне развития химических ремесел, а также металлургии и других областей техники в Древней Индии.
В Индии, как и в Древнем Египте, были распространены учения о превращении металлов. Широкой популярностью пользовалась теория получения всех металлов от «родительской пары» — ртути и серы.
Цеховая организация древнеиндийского ремесла способствовала усовершенствованию приемов производства и расширению сведений о различных веществах и их свойствах. В первые десятилетия нашей эры в Индии было известно много разных химикатов. В практике химических ремесел применялись медный и железный купоросы, в медицине — препараты серы, для различных целей использовались природные соединения мышьяка — реальгар (As4S4) и аурипигмент (As2S3), уксус, для технических целей изготовлялись щелочи. С IV в. стал известен белый мышьяк (As2О3)
Начиная с первых веков нашей эры в Индии получила распространение алхимия и появились алхимические сочинения. Крупнейшим алхимиком Древней Индии был Нагарьюна (VIII в.), который в книге «Разаратнакара» описывает пути и возможности «фиксации ртути» и другие типичные алхимические операции. Крупные успехи в развитии ремесленной химической техники были сделаны в Китае в первые столетия нашей эры. Наряду с развитием техники обработки руд и выплавки металлов, с усовершенствованием процессов крашения и расширением ассортимента красок, в эту эпоху были сделаны и другие технические открытия.
В 12 г. до н. э. в китайских летописях упоминается о бумаге. Ее получали в виде тонких пластинок из шелковой ваты — отхода производства шелка.
Большие успехи китайских ремесленников нужно отметить и в области производства керамических изделий.
Упомянем, наконец, еще об одном достижении китайских химиков-практиков этой эпохи — изобретении пороха. В первые века нашей эры в Китае были хорошо известны составные части пороха — селитра и сера, применявшиеся в медицине. Кроме того, еще в VI в., а вероятно и ранее, в Китае существовали мануфактуры для производства «огненных составов», применявшихся для увеселительных целей во время праздников при императорском дворе
