12. Особливості проведення штучного дихання у немовлят та дітей:

1. Вивільнити верхні дихальні шляхи, для цього слід підвести підборіддя і злегка (ні в якому разі цілком!) розігнути голову і відкрити рот.

2. Необхідно видихати повітря повільно, охопивши одночасно рот і ніс дитини.

3. Штучне дихання повинно проводитись з дотриманням однакової частоти й сили.

Пам’ятайте!

У дітей об’єм повітря в легенях значно менший (близько 10-100 мл), дихальні шляхи у них набагато вужчі. Частота дихання у немовлят – до 40/хв., у дітей – до 30/хв. В той же час, об’єм ротової порожнини у дорослої людини приблизно 50 мл. Тому видих рятівника при штучній вентиляції легень повинен бути не інтенсивним і не повним, щоб не допустити розриву легені.

14.прийом геймліха Важливо знати, що цей прийом можна застосувати, якщо людина, яка захихається старше одного року і вона ще в змозі якось дихати, кричати, говорити або кашляти. Якщо дещо забаритись з допомогою, потерпілий може втратити свідомість.

Треба встати позаду потерпілого, трохи лівіше його тулуба, для лівшів, навпаки, пересунутися правіше. Сильно обхопити руками потерпілого під грудьми і без поспіху здійснити нахил вперед, тим самим провокуючи рух застряглого об'єкта в горлі вийти назовні, і одночасно запобігаючи його можливому просуванні всередину дихального горла.

Зовнішньою стороною зап'ястя впевнено стукніть потерпілому в область між лопатками. Переконайтеся, що чужорідне тіло видалене з дихального горла. Якщо ця дія не призвела до позитивного результату - постукайте ще декілька разів (не більше 5).

15.Масаж серця ВІДЕОТехніка непрямого масажу: постраждалого кладуть на спину, на тверду поверхню, наприклад, підлогу. Рятувальник стає збоку від постраждалого, зап'ястям лівої руки спирається на середню частину груднини, зап'ястям правої руки на тильну частину зап'ястя лівої руки і стискує груднину в напрямку хребта, використовуючи вагу власного тіла на розігнутих в ліктях кінцівках. Тиснення на грудину повинно бути сильним, швидким і короткочасним.

16.У дітей непрямий масаж серцяНепрямий масаж серця у дітей у віці до одного року виконують таким чином. Визначають лінію, яка з'єднує соски дитини. Перехрестя її з грудиною і є місцем непрямого масажу серця. Двома пальцями, вказівним та середнім, виконують інтенсивне натискування на грудину з такою силою, щоб грудна клітка прогиналася на 1,5-2 см, зі швидкістю 100 разів на хвилину.У дітей з 1 року до 8 років непрямий масаж серця виконується однією рукою (рис.4.8.9), котру розташовують на нижній третині грудини, натискування проводять з такою силою щоб грудна клітка прогиналися на 2,5-3,5 см. Як і у дітей до одного року, необхідно підтримувати швидкість масажу 100 разів за хвилину, щоб при чергуванні з ШВЛ сумарна частота компресій грудної клітки складала 80 разів за хвилину.

17. С. Оцінка стану кровообігу:

Кров виконує дуже важливу функцію – це перенесення від легень до клітин організму життєво важливого кисню. Щоб оптимально виконувати це завдання, у дорослого має бути 5-7 л (8% маси тіла) крові, яка постійно циркулює кровоносними судинами.

Двигуном кровообігу є серце, яке виконує роль помпи. Завдяки скороченню і розширенню серцевих м’язів кров, насичена киснем, надходить із легень до органів і, навпаки, – бідна на кисень кров, насичена вуглекислим газом, повертається від органів до легень. Частота серцебиття у дорослого становить 60-90 уд/хв. Серцевий м’яз скорочується самостійно під впливом імпульсів, які виникають в ньому самому. Але серце, як і будь-який інший орган, теж потребує кисню – "джерела енергії". Через вінцеві (коронарні) судини кисень надходить до серця. Це підтримує скорочення міокарду (серцевого м’язу) і викид певного об’єму крові в аорту, що в свою чергу породжує коливальні рухи стінок артерій, які називаються пульсом. Він дорівнює кількості скорочень серця і відчувається на одній з поверхневих артерій, наприклад, на руці, шиї, стегні. При раптовій зупинці серця або недостатній скорочуваності серцевого м’язу кров перестає надходити до аорти і, відповідно, до інших органів та клітин. У цих випадках припиняється доставка життєво важливого кисню та інших поживних речовин до клітин організму.