1.Заходи безпеки після землетрусу

• перед тим як ввійти в будь-який будинок, переконаєтеся, чи не загрожує воно обвалом сходів, стін і перекриттів; не підходите до явно ушкоджених будинків;

• у зруйнованому приміщенні через небезпеку вибуху газів, що зібралися, не можна користатися відкритим полум'ям (сірниками, свічами, запальничками і т.п.);

• будьте обережні поруч з обірваними й оголеними електричними проводами , не допускайте до них дітей;

• повернувшись в квартиру, не включайте електрику, газ і водопровід, поки їхню справність не перевірять комунально-технічні служби;

• не пийте воду з ушкоджених (затоплених) колодязів до перевірки її придатності санітарно-епідеміологічною службою;

• при великій кількості загиблих людей чи домашніх тварин і небезпеки виникнення епідемії під час роботи з ліквідації наслідків стихії надягайте гумові чоб1оти, рукавички і ватно-марлеву пов'язку.

2. При утопленні У разі нещасного випадку треба якнайшвидше допомогти потопельнику. Якщо на місці події немає рятувальних засобів (човна, рятувального круга), потопельника потрібно рятувати вплав. При цьому рятувальник повинен знати послідовність і швидко виконувати необхідні в тій чи іншій ситуації дії. Спочатку необхідно добігти берегом якнайближче до того місця, навпроти якого гине людина, на ходу знімаючи з себе одяг та взуття. Потім увійти у воду і пливти з урахуванням швидкості течії, зберігаючи при цьому силу для рятувальних дій. Якщо потерпілий занурився у воду, то необхідно пірнути й знайти його. Коли потерпілий лежить на дні, то, наблизившись до нього, слід охопити його попід руки, відштовхнутися від дна і випливти на поверхню води. Якщо потопельник борсається на поверхні, треба спробувати його заспокоїти і краще підпливати ззаду, бо спереляку він може вхопити рятувальника.Рятувальникові необхідно пам'ятати, що коли потопельник вхопив його і не відпускає, занурення під воду сприяє звільненню від нього, оскільки потопельник буде прагнути залишатись над водою. Якщо ж цей прийом не дозволить звільнитися, то слід застосувати больовий прийом або больовий прийом у поєднанні із зануренням.Характер надання допомоги після винесення потерпілого з води залежить від тяжкості його стану. При утопленні може виникнути так звані "синя" та "біла" асфіксії. Синя асфіксія виникає, якщо вода потрапляє у дихальні шляхи і шлунок. Біла асфіксія виникає при раптовій зупинці дихання під водою, внаслідок чого вода майже не потрапляє у дихальні шляхи. В такому стані заходи, спрямовані на реанімацію потопельника, здійснюються негайно після витягнення його з води. Якщо потерпілий не втратив свідомості, пульс та дихання задовільні, його слід покласти на тверду суху поверхню так, щоб голова була низько опущена, роздягнути, розтерти сухим рушником, переодягнути в сухий одяг, обгорнути теплою ковдрою та дати гарячий чай чи каву. Якщо свідомість відсутня, але є пульс та дихання необхідно піднести до носа потерпілого вату, змочену нашатирним спиртом, покласти потерпілого вниз головою та звільнити дихальні шляхи від слизу і сторонніх тіл.При зупинці серця та дихання застосовувати найпростіші методи оживлення організму (штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця). Але перш за все, потрібно якнайшвидше звільнити дихальні шляхи і шлунок потерпілого від води. Після надання першої допомоги, незалежно від ступеню тяжкості стану, потерпілого необхідно відправити до найближчого медичного закладу, оскільки навіть у легких випадках утоплення можливі тяжкі ускладнення, що можуть призвести до смерті

• 3.При ДТП

• використати відчинені двері;

• відчинити двері, які заклинило (ломом, молотком, домкратом);

• вимкнути запалення;

• відстебнути або перерізати ремені безпеки;

• відсунути сидіння назад;

• звільнити ноги, якщо їх затисло;

• охопити голову потерпілого з обох сторін та забезпечити її нерухоме положення;

• якщо потерпілого необхідно перенести, слід покликати на допомогу присутніх;

• обережно охопити потерпілого за пояс, іншою рукою – під коліна;

• обережно потягнути потерпілого до себе;

• випрямитись і потягнути потерпілого, відступаючи назад;

• покласти потерпілого в безпечному місці і потурбуватись про першу медичну допомогу;

• якщо немає загрози вибуху автотранспорту, не переносьте потерпілого без крайньої необхідності, незалежно від того, де знаходиться потерпілий: в машині чи поза нею.

4. Огляд місця події

На місці виникнення надзвичайної ситуації слід визначити наступне:

• чи безпечне місце події;

• що сталося;

• скільки є потерпілих.

Під час огляду місця події звертають увагу на відсутність небезпеки для вас і оточуючих на місці аварії (небезпека вибуху, обвалу, дії електричного струму, пожежа, шкідливі випаровування та ін.).

Якщо вам загрожує небезпека, не слід наближатись до потерпілого, бо станете наступним постраждалим. У цих випадках необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу, міліцію, а також фахівців, які мають відповідне спорядження та підготовку – належну аварійну службу.

Надалі необхідно визначити, що саме сталося, причини отримання травм, їх механізм. Рятівнику слід також визначити число потерпілих, уважно оглянути місце аварії, так як можна своєчасно не помітити непритомних, а також маленьких дітей.

5. Перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці отримання травми, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку аварії.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючих чинників, які можуть продовжувати діяти, швидка евакуація із небезпечної зони до лікувальної установи. Оптимальний термін для надання першої медичної допомоги становить 30 хв. після отримання травми, але в деяких випадках він може скорочуватися до 5-7 хв. (артеріальна кровотеча, асфіксія).

Перша медична допомога передбачає виконання таких основних заходів:

• витягування потерпілих з пошкодженого транспорту, з-під завалів;

• гасіння одягу;

• усунення асфіксії шляхом відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;

• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

• накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

• введення знеболювальних препаратів при наявності їх у рятівників;

• накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні.

6. первинний огляд потерпілих (АВС)

Первинний огляд – це, насамперед, визначення стану, який загрожує життю пацієнта, та проведення невідкладних заходів для відновлення життєво важливих функцій організму. Первинний огляд починається з визначення рівня свідомості у потерпілого і передбачає наступні елементи серцево-легеневої реанімації, абревіатура яких прийнята у більшості країн світу – АВС .

Життєво важливі функції визначаються за такими ознаками:

• наявність свідомості;

• наявність дихальних функцій;

• визначення стану кровообігу.

7. Встановлення наявності свідомості:

Якщо свідомість у потерпілого не порушена, то людина орієнтується у просторі, часі і здатна цілеспрямовано відповідати на поставлені запитання (про своє ім’я, місцезнаходження, день тижня і т.п.). При збереженій свідомості у людини функціонують органи чуття і вона може: бачити, чути, адекватно реагувати на дотик, відчувати запах. Якщо свідомість людини не порушена, у неї зберігаються такі захисні рефлекси, як кашель, ковтання.

Якщо потерпілий нерухомий, не відповідає на запитання і у нього відсутні реакції на біль, голос та інші подразники – він непритомний