1.Система бухгалтерського обліку.

Під предметом навчальної дисципліни розуміють інформаційне методичне матеріально-технічне забезпечення процесу виявлення реєстрації накопичення узагальнення та передачі інформації про активи підприємства користувачам для прийняття рішень

Економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємства грошових коштів від використання активів Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Ще одною метою предмета дисципліни фінансовий облік є побудова реєстрів з обліку активів і методика їх заповнення.

Відповідно до мети завдання фінансового обліку є:

1.Фіксування первинних даних про господарську діяльність.

2.Систематизація обробка і зберігання первинних даних.

3.Забезпечення необхідною інформацією з метою управління контролю та аналізу діяльності підприємства.

Фінансовий облік – сукупність правил і процедур для відображення обробки і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів та стандартів.

Проте в нормативних актах України поняття фінансовий облік не наводиться.

Фінансовий облік забезпечує облік активів і пасивів підприємства,оформлення реєстрацію безперервне і взаємопов’язане відображення господарських операцій на рахунках та облікових регістрах, складання фінансової звітності.

Фінансовий управлінський податковий облік тісно пов’язані між собою та доповнюють один одного.

2. Ведення фінансового обліку на підприємстві.

Цивільним кодексом України визначено що юридичною особою є організація створена і організована у плановому законах порядку.

Фінансовий облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його реєстрації до ліквідації у встановленому порядку.

Підприємство самостійно обирає форму введення та організації фінансового обліку а саме:

1.Введення до штату підприємства посади бухгалтер.

2.Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку зареєстрованого як підприємець який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

3.Введення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою.

4.Самостійне введення бухгалтерського обліку та складання звіту безпосередньо власником або керівником підприємства.

Згідно з Законом підприємство самостійно:

1.Визначає облікову політику.

2. Розробляє систему і форми внутрішнього господарства, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

3.Затверджує правила документообігу додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

У зв’язку з глобалізацією економічних процесів з’явилась необхідність мати єдину міжнародну систему обліку щоб він став дійсно міжнародною мовою бізнесу.

3.Облікова політика підприємства та призначення фінансового обліку.

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів методів і процедур що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

В ПСБО зазначено що облікова політика може змінюватися тільки якщо змінюються статутні вимоги який затверджує ПСБО або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Формування облікової політики відбувається на 3 рівнях:

1.Міждержавному.

2.Державному.

3.Підприємства.

При формуванні облікової політики необхідно дотримуватись таких принципів.

1.Законність.

2.Адекватність.

3.Єдність.

Облікова політика відображається в наказі по підприємству до наказу про облікову політику додають:

1.Робочий план рахунків.

2.Графік документообігу посадові інструкції.

3.Склад апарату бухгалтерії.

4.Склад апарату внутрішнього контролю, форми документу.

Облікова політика на підприємстві формує головний бухгалтер за дорученням і контролем керівника підприємства або спеціальна комісія.