Відміни мінералів (мінеральних видів)

• за фізичними ознаками

  • гірський кришталь–раугтопаз–моріон

  • берил–смарагд–аквамарин–морганіт

• хімічним складом

  • магнетит–титаномагнетит

  • сфалерит–марматит–клейофан–брункіт

  • мусковіт–фуксит

• морфологією

  • барит–волнін

  • ортоклаз–адуляр

  • правий кварц- лівий кварц

• агрегативністю

  • халцедон–кварц

  • силіманіт–фіброліт

Назви мінералів

Назви мінералів відображають розвиток самої мінералогії. Частину назв мінералогічна наука запозичила, отримала готовими і ми не можемо однозначно визначити їх етимологію. Це так звані історичні назви – алмаз (діамант), аметист, кварц, шпінель, корунд, циркон. Із початком формування мінералогічної науки імена нових мінералів давались їх відкривачами в честь певних осіб, місць відбору мінералів чи їх властивостей. Поряд із цим, робились спроби раціоналізувати номенклатуру згідно біологічних (К.Лінней) чи хімічних (Дена) принципів, але ці системи не прижились.

З метою впорядкування процесу формування назв мінералів, в 1960 р. при Міжнародній мінералогічній асоціації (International Mineralogical Association) (IMA). була створена комісія Commission on New Minerals and Mineral Names (CNMMN). Цією є комісією ведеться облік та номенклатура мінералів та затвердження назв нових мінералів. В присвоєнні назв мінералів діє принцип пріоритету дослідника – його відкривача: саме він має домінуюче право дати назву (за винятком деяких винятків, що обумовлені рекомендаціями CNMMN.

Звичайно назви мінералів мають суфікс –іт (-ит) і створюються дослідниками, що їх відкрили за:

• місцем першої знахідки (англезит, арагоніт, бітовніт (Бітаун - стара назва Оттави), зуніт (рудник Зуні, Колорадо), веделіт за морем Веделя в Антарктиці), ільменіт

• формою (шпати, сфен)

• за хімічним складом (хроміт, барит, куприт, феромолібдат, нефелін - хмара, гель SiO₂; колумбіт-танталіт; содаліт; кальцит, манганіт, цинкіт, бабефіт BaBe[PO₄](F,O))

• фізичними властивостями (магнетит, альбіт -albus, барит - barisж гематит; рутил-червонуватий; лейцит; діаспор - розсипчатий)

• характером зламу -клаз (плагіоклаз, олігоклаз, ортоклаз), -філіт (антофіліт, астрофіліт, пірофіліт, халькофіліт (Cu₁₈Al₂[AsO₄]₃[SO4]₃(OH)₂₇·33H₂O)

• в посвячення певним особам (мінералогам, власникам рудників, державним та громадським діячам, членам сімей дослідника. Використовується імя або прізвище (кліфордит, томбартит ( від Том Барт), гаюін, ґетит, самарскіт, канкриніт, перовскіт, силіманіт, маріаліт, царевицегорскіт, ломоносовіт)

• гірничі назви (вольфраміт - вовча піна, перешкода в виплавці олова)

• інші (ешеніт - есхіне-стид)

Такі власні назви даються мінеральному виду ( за винятком тих назв підвидів чи відмін, що історично склалися). Для мінеральних видів, що розрізняються тільки деталями структури використовується префікс –пара(для прикладу – воластоніт – параволастоніт)

Назви підвидів та відмін формуються за допомогою наступних приставок:

• префікс до назви згідно

  • особливостей хімічного складу: манганотанталіт, фторапатит

  • особливостей структури – гексапіротин, клінопіротин

• прийменниковий модифікатор – залізистий манганотанталіт

• індекс хімічного елементу перед назвою – Li-тосудит

• модифікатор Левінгсона, що використовуються переважно для мінералів TR (REE)

• вказівник структурних відмінностей (політип, характер чергування шарів і т.п.) після назви мінерального виду (як мусковіт-1М, піротин-4С, іліт-30S)

Один мінерал може мати декілька назв –синонімів: дистен – кіаніт, сфен–титаніт, флюорит – плавиковий шпат, пірит – сірчаний колчедан. Тільки одна із цих назв (в даному випадку виділена жирним шрифтом) рекомендується як загальновживана, а інші вважаються застарілими.

Це зумовлено тим, що історично в різних країнах склались свою назви поширених мінералів, як власті, так і запозичені із певної іноземної мови. Це стосується зокрема російської ( а в силу історичної традиції, і української) мінеральної номенклатури, де вживається значна кількість назв німецького походження. В англомовних країнах, а в останній час, в силу рекомендацій CNMMN, в усій мінералогічній літературі, домінує мінералогічна номенклатура за системою Дена.