1. Характеристика якості зеленого корму

Корм	Фаза вегетації рослин у момент скошування	Масова частка, %
		сухої речовини, не менше	мінеральних домішок, не більше	отруйних рослин, не більше	шкідливих та тих, що погано поїдаються, не більше	Клас
1	2	3	4	5	6	7
Зернові культури на зелений корм (крім кукурудзи), сіяні злакові багаторічні і однорічні трави Сіяні бобові багаторічні та дворічні трави	Не пізніше виходу в трубку	12	0,1	-	1	1
	Початок колосіння	17	0,3	0,1	3	2
	Колосіння	23	0,5	0,3	5	3
	Не пізніше початку бутонізації багаторічних, бутонізація однорічних	10	0,1	-	1	1
	Бутонізація багаторічних, цвітіння однорічних	15	0,3	0,1	3	2
	Початок цвітіння багаторічних, початок утворення бобів у нижніх 2-3 ярусах в однорічних	20	0,5	0,3	5	3
Сіяні суміші бобових і злакових багаторічних і однорічних трав	Не пізніше початку бутонізації багаторічних, бутонізація однорічних бобових, не пізніше виходу в трубку злакових	11	0,1	-	1	1
	Бутонізація багаторічних, початок цвітіння однорічних бобових, початок колосіння злакових	16	0,3	0,1	3	2
1	2	3	4	5	6	7
Кукурудза	Початок утворення качанів, молочно-воскова стиглість зерна	17	0,1	-	3	1
Злакові трави природних сіножатей і пасовищ	Цвітіння	14	0,3	-	3	2
	Викидання волоті	10	0,5	-	3	3
	Не пізніше виходу в трубку	12	0,1	0,1	3	1
	Початок колосіння	17	0,3	0,3	5	2
	Колосіння	23	0,5	0,5	10	3
Злаково-бобові трави природних сіножатей і пасовищ	Не пізніше виходу в трубку злакових, початок бутонізації бобових	11	0,1	0,1	3	1
	Початок колосіння злакових, бутонізація бобових	16	0,3	0,3	5	2
	Колосіння злакових, початок цвітіння бобових	21	0,5	0,5	10	3

Оцінюючи зелений корм, зважають на його колір і запах. Зелений корм має бути без плісняви, ознак ослизнення, затхлого та гнильного запахів та з кольором, властивим рослинам даного виду (сорту).

Основними методами визначення урожайності пасовищ є укісний і зоотехнічний методи.

Укісний метод. За цим методом урожайність пасовищ визначають за кількістю натуральної і повітряно-сухої маси трави з одиниці площі за весь пасовищний період.

Для визначення продуктивності пасовищ укісними методом необхідно перед початком випасання в загоні у чотирьох місцях (середніх за станом травостою) скосити ділянки площею по 10 м² на висоті 5...6 см від поверхні ґрунту спочатку в першому загоні, потім через кожні три загони (в четвертому) і останньому. Якщо площа розбита на 12 загонів, то обліковими будуть: 1, 5, 9 і 12-й.

Скошену з кожної ділянки траву зразу зважують і записують дані в польовий журнал із зазначенням номера загону, стану погоди та дати обліку маси трави перед випасанням і залишків після випасання.

Залишки (при наявності) після випасання скошують на тій самій кількості ділянок і на тій висоті, що й перед випасанням.

Після зважування траву ретельно перемішують і відбирають два середніх зразки по 1 кг в кожному. Траву в мішечках висушують до вологості 15…17%, зважують і за різницею у масі до і після висушування визначають відсоток повітряно-сухої речовини в зразку.

Потім обчислюють середню масу трави натуральної вологості і вихід сухої речовини з однієї ділянки і з 1 га по всіх облікових загонах та в середньому за цикл випасання.

Визначення залишків трави після випасання дає змогу встановити повноту використання травостою у відсотках і масу з’їденої тваринами трави за час випасання в кожному загоні та в середньому з 1 га пасовища.

Зоотехнічний метод. Суть методу полягає в тому, що продуктивність пасовища визначають за кількістю продукції (молока, м'яса, вовни), яку одержують з одиниці площі і за кількістю поживних речовин, які витрачаються на виробництво певної продукції, а також на підтримання життєдіяльності тварин.

Для визначення продуктивності пасовищ зоотехнічним методом треба знати:

- загальну кількість кормових одиниць які витрачені на виробництво продукції за час випасання тварин;

- кількість інших кормів, які були використані для підгодівлі тварин.

Різниця між цими двома величинами, поділена на площу (кількість гектарів) даного пасовища, вказує продуктивність пасовищ.

Трава - це основний і найкращий корм у літній період для жуйних, коней, а також цінний додатковий корм для свиней і птиці (табл. 2).

Важливою умовою забезпечення тваринництва зеленими кормами є рівномірне, безперебійне їх надходження протягом усього терміну літнього утримання за принципом зеленого конвеєра.

Зелений конвеєр - система забезпечення тварин рослинними кормами з ранньої весни і до пізньої осені, а також надійна основа приготування консервованих кормів: сіно, сінаж, силос, тощо.

Зелений конвеєр поділяється на три типи:

- природний;

- штучний;

- комбінований.

Орієнтовний набір культур зеленого конвеєра:

- озима пшениця, озимий ріпак, перко;

- озиме жито з озимою викою чи озимим ріпаком;

- озима пшениця з озимою викою.

- люцерна з райграсом високим, конюшина з тимофіївкою, еспарцет із грястицею збірною (перший укіс);

- вика з вівсом, ячмінь з горохом.

- люцерна з райграсом високим, конюшина з тимофіївкою;

- еспарцет із грястицею збірною (другий укіс);

суданка із соєю або чиною.

- кукурудза з соєю чи кормовими бобами;

- гичка цукрових і кормових буряків;

- кормова капуста, конюшина, яра суріпиця.

Період використання зелених кормів для худоби в Україні триває близько 160 днів, орієнтовно з 10 травня по 10...15 жовтня.