2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра годівлі тварин

Методичні вказівки

для проведення лабораторно-практичних занять з дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин»

Розділ: «Корми і кормові добавки»

Із спеціальностей:

6.090.102. і 6.110.101.

ОДЕСА 2009

Методичні вказівки для проведення лабораторно-практичних занять з дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» (Розділ: «Корми і кормові добавки») для студентів факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва та факультету ветеринарної медицини, підготували:

д. с.-г. н., професор Карунський О.Й.

к. с.-г. н., доцент Різничук І.Ф.

Рецензент: к. біол. н., доцент Найда В.О. Одеський державний аграрний університет

Рекомендовано до видання навчально-методичною комісією факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва (Протокол № ….. від «.....» ……………2009 р.)

Зміст стор.

Передмова………………………………………………………………..4

Тема 1: Корми, класифікація, характеристика……………………..5

Тема 2: Зелені корми……………………………………………………8

Тема 3: Силос і сінаж………………………………………………….14

Тема 4: Коренебульбоплоди і баштанні культури………………...19

Тема 5: Сіно, трав’яне борошно, трав’яна січка, солома………...21

Тема 6: Зернові корми………………………………………………...29

Тема 7: Відходи переробки сільськогосподарської сировини рослинного походження………………………………………………34

Тема 8: Корми тваринного походження……………………………41

Тема 9: Балансуючі кормові добавки, біологічно активні та антипоживні речовини кормів………………………………………46

Контрольні питання………………………………………………......59

Список використаної літератури……………………………………66

Передмова

Основна мета дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» – сформувати у студента систему знань і навичок з організації науково-обґрунтованої системи годівлі сільськогосподарських тварин, прогресивних способів заготівлі, зберігання та раціонального використання кормів.

Програма з дисципліни Годівля сільськогосподарських тварин розрахована на підготовку фахівців аграрного сектора із спеціальності 6.090.102. «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» і 6.110.101. «Ветеринарна медицина» в аграрних вищих навчальних закладах 3…4 рівнів акредитації і ґрунтується на основі фундаментальної та загально професійної підготовки з хімії, фізіології і морфології тварин, основ агрономії, кормовиробництва. Дисципліна тісно пов’язана із спеціальними технологічними та економічними дисциплінами.

Як результат засвоєння розділу: «Корми», як складової частини дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» студент повинен знати класифікацію і властивості кормів та зміни їх складу при заготівлі, зберіганні і підготовці до згодовування, умови їх раціонального використання, особливості різних технологій заготівлі кормів, технологію виробництва комбікормів та кормових добавок, обґрунтування норм згодовування окремих кормів різним видам тварин, вимоги стандартів до якості кормів. Вміти використовувати досягнення вітчизняної і зарубіжної науки і передового досвіду з організації і забезпечення повноцінної годівлі.

Тема 1: Корми, класифікація, характеристика

Мета занять: навчитися визначати якість кормів, що належать до різних груп, їх придатність для годівлі тварин і способи раціонального використання в годівлі тварин окремих видів і груп виробничого призначення.

Кормами називають продукти рослинного і тваринного походження та промислового синтезу, що містять у засвоюваній формі поживні речовини, необхідні для росту, розвитку та забезпечення певної продуктивності тварин і не впливають шкідливо на їх здоров'я, відтворну здатність та якість продукції.

Для вирішення організаційних питань щодо планування кормової бази і нормованої годівлі сільськогосподарських тварин корми класифікують за певними принципами.

Під класифікацією кормів розуміють їх групування за походженням, фізичним та хімічним станом, поживністю.

За походженням усі корми поділяють на:

- корми рослинного походження;

- корми тваринного походження;

- продукти хімічного та мікробіологічного синтезу.

За поживністю і фізичною характеристикою корми поділяють на об'ємисті та концентровані.

Поживність об’ємистих кормів до 0,65 корм. од. в 1 кг.

Концентровані корми мають енергетичну цінність не менше 0,65 корм. од. в 1 кг, містять до 19 % клітковини і до 40 % води.

До об'ємистих кормів належать: грубі (сіно, солома, полова), соковиті (трава, силос, коренебульбоплоди, баштанні) і водянисті корми (буряковий жом, брага, пивна дробина, жмаки).

До концентрованих кормів відносять зерно злакових і бобових і олійних культур, побічні продукти борошномельного, круп’яного і оліє екстракційного виробництв, побічні зневоднені продукти переробки молока, м’ясокомбінатів і птахофабрик, рибного промислу і комбікорми, зневоднені відходи бурякоцукрового, крохмального і бродильного виробництв.

Основними методами оцінки якості кормів є зоотехнічні і господарські.

До методів зоотехнічної оцінки якості кормів відносять:

- проведення хімічного аналізу корму.

- встановлення особливостей окремих компонентів хімічного складу та їх доступністю травним ферментам.

- визначення впливу поживних речовин на стан тварин і якість продукції.

До методів господарської оцінки якості кормів відносять:

- встановлення фізичних показників корму: однорідність, консистенція, тонкість помелу для зернових і подрібнення об’ємистих кормів.

- встановлення органолептичних показників корму: колір, запах, природа корму, забрудненість кормів, наявність плісняви чи інших ознак псування корму.

- проведення якісних хімічних реакцій корму.

Об'єктивність оцінки якості кормів залежить від того, наскільки правильно відібрали середню пробу для дослідження. За хімічним складом та основними властивостями середня проба має відображати всю партію корму.

Партією корму вважають будь-яку кількість однорідного корму (наприклад, сіна одного виду і класу, комбікорму, виготовленого за одним рецептом), призначеного до одночасного приймання, відвантаження, продажу чи зберігання.

Виїмка або разовий зразок - це кількість корму, взятого з одного місця на певній глибині залягання маси або відбір від партії для складання вихідного зразка.

Вихідний зразок (загальний зразок) – це сукупність усіх виїмок від однієї партії корму, взятих у різних місцях сховища, скирти, вагона тощо.

Середній зразок відбирають із загального зразка після ретельного його перемішування. Для невеликих партій корму загальний зразок є одночасно і середнім зразком. Середній зразок корму, в партії якого були виявлені ознаки псування, направляють на токсикологічний аналіз у лабораторію ветеринарної медицини, а в паспорті на корм роблять відповідний запис.

Токсичні корми використовують відповідно до висновків лабораторії ветеринарної медицини.

На кожний відібраний зразок корму, призначений для відправлення в лабораторію з метою визначення його якості й поживності, заповнюють супровідний паспорт такої форми: