2. Навчальні стрибки у воду

При навчанні плаванню, стрибки у воду застосовуються як один із засобів освоєння з водою. Стрибки виховують сміливість, впевненість сприяють навчанню орієнтування під водою і вмінню виконувати прості підтримуючі гребкові рухи.

Підбираються стрибки, виконання яких виключає можливість вдаритись в дно басейну. Це в основному спади у воду з положення сидячи або в упорі присівши на бортику басейну, при виконанні яких учень майже плоско падає з висоти 30-50 см. Перед виконанням зіскоків вниз ногами потрібно застерегти учнів в необхідності згинання ніг в колінах для попередження удару в дно.

Стрибки в воду, як правило, проводяться на початку основної або в заключній частині уроку плавання.

При навчанні стрибків у воду слід обов’язково дотримуватись слідуючих правил:

1. В глибоких басейнах стрибки в воду вивчаються тільки після того як учні навчились плавати.

2. Треба враховувати, що трудність стрибка підвищується з збільшенням висоти, тому починати треба з висоти 20-30см, потім з 50-70 і далі з 1м і вище.

3. При проведенняі стрибків тримати сувору дисципліну. Стрибки виконуються тільки по команді. Наступний учень чи група з декількох чоловік стрибають тільки тоді, коли попередні відійдуть, (відпливуть) на безпечне місце.

1. Сидячи на бортику басейну і впершись в нього однією рукою , зробити вдих і по сигналу стрибнути у воду ногами вниз.

2. Сидячи на бортику, впершись ногами в зливне коритце , підняти руки вгору, голова між ними, нахилитись вперед і відштовхнутись ногами, впасти у воду.

3. Це ж саме з вихідного положення присісти на бортику, руки вгору, голова між руками.

4. Стоячи на бортику, зачепившись пальцями ніг за його край, руки вгору, голова між ногами - присісти, нахилитись вперед-вниз, і втративши рівновагу, впасти у воду.

5. В.п. це ж саме, руки притиснути до тулуба - зробити крок і, приставивши другу ногу, зіскочити у воду ногами вниз.

6. В.п. це ж саме, але при вході у воду підняти руки вгору.

7. Спад у воду з положення стоячи зігнувшись.

8. Це ж саме, але з втратою рівноваги, відштовхнутись ногами.

9. Це ж саме, але в вихідному положенні зігнути руки і ноги.

10. Стрибки у воду з положення плавця на старті.

3. Навчання спортивних способів плавання

При складанні плану занять з конкретною групою, викладач повинен вирішити перед усім, якому способі плавання він буде навчати їх в першу чергу. І чи буде він вивчати з ними тільки один спосіб плавання, чи декілька. Якщо декілька, то як узгодити їх навчання, з якого способу починати. При вирішенні всіх цих питань враховують:

- завдання курсу навчання;

- тривалість навчання (кількість і частота занять, їх тривалість);

- умови для занять (відкрита водойма, плавальний басейн з підігрівачем води, забезпечення інвентарем;

- вік і підготовленість тих, що навчаються.

Візьмемо конкретний приклад. Припустимо, нам треба навчити плавати групу дітей, що приїхали на відпочинок у літній табір. Заняття проводяться на ставі протягом 20 днів. Термін навчання дуже короткий, тривалість занять у воді залежить від погоди, тому навчання потрібно форсувати. Найдоцільніше рішення - навчати якомусь одному способу плавання, який вони можуть засвоїти в найкоротший термін. Для того, щоб кожний учень міг оволодіти цим способом, який йому найлегше дається, групу слід розділити на декілька підгруп по способах плавання. Однак виникає питання, як визначити здібності дітей, взнати який спосіб плавання буде легше засвоїти тому чи іншому учню.

Для того, щоб це вияснити на перших 3-4 уроках навчають дітей рухів ногами брасом і кролем. В процесі цих уроків виясниться, який із цих способів він засвоює швидше. Буде помітно також які рухи ніг краше йому даються - симетричні рухи брасом, відштовхування внутрішньою поверхнею стоп, чи поперемінні рухи зверху вниз , як в кролі, чи асиметричні рухи, як при плаванні на боці. Відповідно до цих здібностей групу ділять на підгрупи і вивчають брас, кроль на грудях, на спині чи на боці. Це так званий вибірковий метод навчання плавання.

Так слід організувати навчання в тих випадках, коли треба навчити плавати в дуже короткі терміни.

Візьмемо інший приклад. Треба навчити плавати групу дітей, зарахованих в навчальну групу ДЮСШ. Заняття проводяться в закритому басейні. Слід мати на увазі, що частину дітей пізніше переведуть в навчальні спортивні групи, вони будуть удосконалюватись в плаванні. В цьому випадку існує декілька систем навчання спортивних способів плавання: послідовна, паралельно-послідовна, одночасна.

Послідовна система вивчення спортивних способів плавання передбачає вивчення одного спортивного способу і тільки після його освоєння переходять до іншого способу і так далі.

При такій системі перший спосіб буде засвоєно досить швидко, але не досить якісно. Новачку протягом тривалого часу приходиться виконувати одні і ті ж вправи. Багаторазове повторення одних і тих же вправ може привести до автоматизації помилок і деякі з них стають звичними, подолати які в подальшому буде дуже важко. Крім того заняття стають однотипними, що знижує їх емоційність і відображаються, на активності учнів.

Більш ефективна система паралельно-послідовного навчання при якій одночасно починають навчати двом способам плавання, а до других приступають дещо раніше, ніж закінчиться формування навичок в тих способах, з яких починалось навчання. Першим починають навчати кроль на грудях і на спині. Обидва способи плавання вивчають паралельно, але на початку дещо більше уваги приділяють кролю на грудях.

Через деякий час, коли техніка цих способів буде в грубій формі засвоєна, в програму занять включають вправи для навчання плавання дельфіном. Як тільки в грубій формі буде засвоєно дельфін, включають вправи для вивчення брасу, при чому продовжується робота на удосконалення кроля і закріплення техніки плавання дельфіном.

Паралельно-послідовна система дозволяє значно збільшити діапазон застосування засобів навчання і розширити руховий потенціал учнів.

Проте недоліком є деяке розпорошення уваги новачків на різних способах плавання, що дещо стримує процес засвоєння окремих способів.

Одночасна система навчання спортивних способів плавання (п’ятиетапна, система Г.Ф. Полевого) складається з 5 етапів.

- на першому етапі учні знайомляться з особливостями води і вчаться виконувати підготовчі вправи.

- на другому- навчають вмінню проплисти відрізки 25-50м трьома основними способами:

а) при допомозі рухів рук кролем на грудях узгодженими з диханням;

б) з допомогою рухів ніг брасом з видихами у воду;

в) при допомозі рухів тулуба і ніг дельфіном з видихами у воду.

- на третьому етапі навчають пропливанню коротких відрізків 20-25м шістьма другорядними елементами спортивних способів:

а) з допомогою ніг кролем на грудях;

б) з допомогою ніг кролем на спині;

в) з допомогою рухів рук дельфіном з видихами у воду;

г) з допомогою рук брасом з видихами у воду;

д) при допомозі рухів рук в кролі на спині з ритмічним диханням; е) з допомогою рухів рук брасом на спині з вільним, але ритмічним диханням.

- на четвертому етапі навчають узгодженню основних і другорядних рухів в усіх способах плавання.

- на п’ятому етапі удосконалюють усі способи плавання.

Методичні вказівки до навчання техніки спортивних способів плавання

Навчання техніки плавання передбачає повідомлення студентам теоретичних відомостей про способи плавання, про варіанти техніки, про її характерні особливості, про послідовність вивчення елементів, про їх значення в цілісному способі плавання, про швидкісні можливості кожного з способів і т.д.

Пояснення супроводжуються показом способів плавання, окремих елементів і основних вправ. При показі техніки звертається увага на циклічний характер виконання рухів, на якість рухів руками і ногами, на характер дихання і особливості узгодження дихання з рухами кінцівок.

Техніка спортивних способів плавання вивчається за наступною схемою:

1. Демонстрація способів плавання і їх елементів.

2. Теоретичне обгрунтування (пояснення) техніки способів плавання та їх елементів.

3. Ознайомлення з формою рухів на суші.

4. Вивчення елементів способу плавання у воді.

5. Вивчення узгодження елементів у цілісному способі плавання.

6. Удосконалення способу плавання і його елементів.

У воді елементи техніки вивчаються у наступній послідовності:

1. Вивчення рухів в опорному положенні без просування (біля бортика, чи стоячи на дні).

2. Вивчення рухів в опорному положенні з просуванням, вивчення рухів ніг - при підтримці партнера, рухів рук - ходьба по дну).

3. Вивчення рухів в безопорному положенні з просуванням (дихання затримане).

4. Вивчення і удосконалення рухів з використанням рухомої опори ( плавальна дошка).

Кожний спосіб плавання вивчається в такій послідовності:

1. Вивчення рухів ногами.

2. Вивчення техніки дихання.

3. Вивчення узгодження рухів ніг і дихання.

4. Вивчення рухів руками.

5. Вивчення рухів рук і дихання.

6. Вивчення узгодження рухів рук і ніг при затриманому диханні.

7. Вивчення способу плавання в цілому.

Найбільш розповсюдженим методом навчання плаванню як в Україні так і за кордоном є цілісно-роздільний метод. Навчання плавання за цим методом передбачає початкове ознайомлення з технікою плавання в цілому, пізніше роздільне вивчення окремих елементів техніки і знову вивчення, але вже на більш високому якісному рівні техніки плавання в цілому на базі отриманого досвіду.

Методичні прийоми навчання плавання

Завдання: задуй свічку, дуй, як на гарячий чай, зроби слід на воді, як після моторного човна ( при вивченні видихів у воду), пірни, як качка “витягнись в струну,” ноги рухаються, як в жабки і т.д.

Ні один із наведених прикладів не може бути універсальним. Тому однією з умов ефективності навчального процесу є вміле узгодження різноманітних прийомів навчання плавання і чим вища кваліфікація викладача, тим ширшим діапазоном методичних прийомів він володіє.

При навчанні плавання широко використовують численні методичні прийоми.

1. Полегшення умов виконання вправ: плавання поперек басейну, виконання рухів на мілкому місці, спрощення способу плавання ( кріль без виносу рук. На боці – без виносу верхньої руки, без видиху у воду, багатоударним дельфіном і т.п.

2. Навчання в ускладнених умовах: плавання на глибокій воді плавання в довжину басейну, тримання плавальної дошки в вертикальному положенні, плавання з допомогою тільки рук і т.д.

3. Повільне плавання: застосовується для оцінки ступеня оволодіння узгодження рухів і дихання для відчуття опору гребучими поверхнями.

4. Використання орієнтирів: орієнтири можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні це поперечні і повздовжні лінії на дні басейну, колір поплавків на доріжках, місце розташування драбинок в басейні, різні лінії на стелі басейну.

Положення одних частин тіла відносно інших на рівні вісі одноіменного плеча, рука виходить ліктем вгору, закінчувати гребок за лінією тазу; в брасі гребок руками завершується під підборіддям і т.д.

Тимчасові орієнтири: це місце викладача перед початком вправи, прапорець, інший предмет, встановлений на повній відстані від старту і т.д.

Можуть використовуватись і звукові орієнтири (свистком, голосом, сплеском рук ) які фіксують початок чи кінець якихось рухів.

5. Взаємонавчання, виконання рухів з підтримкою партнера. Цей методичний прийом дає добрий навчальний ефект, як тому, хто виконує вправу, так і тому, хто допомагає, підтримує і одночасно аналізує про себе якість виконання руху товаришем. Цей прийом, як правило, використовується відразу після виконання вправ біля нерухомої опори.

6. Контрасні прийоми: виконання “поплавка” на вдиху і на видиху різні варіанти узгодження рухів рук і ніг, плавання з різними швидкостями, з різними кутами згинання рук і т.д. Такі прийоми дозволять вибрати власний стиль техніки плавання.

7. Варіативність виконання плавальних рухів: хвилеподібні рухи тулуба і ніг в різних вихідних положеннях ( на грудях, на спині, на правому, лівому боці, під водою, на поверхні води) і інші.

8. Образні вирази і порівняння полегшують зрозуміти суть завдання: задуй свічку, дуй, як на гарячий чай, зроби слід на воді, як після моторного човна ( при вивченні видихів у воду), пірни, як качка “витягнись в струну,” ноги рухаються, як в жабки і т.д.

Ні один із наведених прикладів не може бути універсальним. Тому однією з умов ефективності навчального процесу є вміле узгодження різноманітних прийомів навчання плавання.