3. Спілкування в соціальних мережах: причини та наслідки.

Світ не стоїть на місці. Щодня ми бачимо як створюється щось нове, зокрема це стосується винаходів пов’язаних і з обчислювальною технікою: комп’ютери, телефони, планшети, айфони і ще багато іншого. І всі ці прилади мають можливість підключення до Інтернету. Важлива увага приділяється комп’ютерним комунікативним процесам.

Згадаємо, чим був для нас Інтернет вчора – для більшості, засобом поширення інформації. Що таке Інтернет сьогодні? Це електронна комерція, де належне місце посідає електронна торгівля; це IP-телефонія; потужні пошукові системи; електронна преса; дистанційні освітні ресурси; різноманітні мережеві розваги. Іншими словами, сучасний Інтернет – це робота, освіта, самоосвіта і дозвілля.

Так склалося, що на сьогоднішній день у суспільстві діють дві основні діалектично пов’язані тенденції розвитку – одна з них полягає у єдності, цілісності людства, а інша у створенні нових можливостей для всебічного розвитку індивідуальності, індивідуалізації особистості. Ці тенденції теж певною мірою вплинули на еволюцію ресурсів та послуг Інтернету. Мережа акцентує увагу на особистості, її потребах, інтересах. Враховуючи усе вищесказане, сьогодні ми повинні розглядати Інтернет ще й як особливе віртуальне середовище людських взаємин.

Соціальні мережі вже давно слід розглядати не як банальну потребу чи рефлекторну звичку, а як невід’ємну частину життя прогресивного людства. Безпровідний Інтернет, глобальне поширення павутини та багатофункціональність портативних пристроїв тільки зміцнюють зв'язок людини з мережевим статусом он-лайн.

Соціальна мережа – це спільнота людей, об’єднаних однаковими інтересами, уподобаннями, або тих,що мають інші причини для безпосереднього спілкування між собою. Сучасні Інтернет-сервіси забезпечують користувачів усіма можливими інструментами для спілкування одне з одним – відео, чати, зображення, музика, блоги, форуми тощо. Для бізнесу ж соціальні мережі виступають новим каналом комунікації із споживачем, та інструментом дослідження уподобань аудиторії. [46, С.57]

Соціальні мережі надають унікальну можливість оперативно пізнати людину, не докладаючи над зусиль. Статуси, оновлення, пости та фотографії змальовують практично точний портрет потрібного суб’єкти: рід занять, зацікавлення, манера поведінки, позиція у суспільстві, політичні та соціальні погляди та ще багато другорядної інформації, яку можна знайти у соціальних мережіх.[44, С.63]

Зміни торкнулися не лише ресурсів і послуг Мережі, а й її «віртуальних мешканців». Контингент Інтернету за останні роки урізноманітнився, активні його учасники – молодь, юнацтво, діти. У віртуальному світі на них чекають безліч можливостей для розвитку, самореалізації, освіти, відпочинку, за умови раціонального використання невпинно зростаючого потенціалу Інтернет. Та окрім великих плюсів мережеве суспільство має свої мінуси – фінансові шахраї, хакери, різного роду дезінформатори, тенета спокус (порноіндустрія, комп’ютерні ігри тощо). Трапляються випадки, коли, навіть, дорослим людям з розвиненим критичним мисленням важко уникнути небезпеки у віртуальній спільноті. [47, С. 191]

У сучасній мережі Інтернет досить поширеним єкомп’ютерний сленг– своєрідна «мова», що виникла з появою електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) у США 1946 р. [49, С.34]

В попередніх підрозділах вже розповідалося, що таке сленг, але комп’ютерний сленг, звичайно, має свої особливості. Якщо говорити про окремі групи сленгу, такі як: вульгаризми професіоналізми, жаргонізми та сленгізми, то «…особливість сленгу полягає в тому, що він є певним синтезом усіх чотирьох груп…»[8, с.199], оскільки основну групу людей, які комп’ютерами у своїй діяльності чи професії, можна умовно поділити на два великих класи: ті, хто знає і вміє впливати на суть віртуального світу, і ті, хто не знає, як змінювати його об’єктивні показники, і тому використовують мережу виключно з прикладною метою, тобто спеціалісти-фахівці та користувачі. [52, С.47]

Комп’ютерна лексика – дуже динамічна система, живий організм, який активно розвивається, що зумовлено надзвичайно швидким процесом розвитку комп’ютерних технологій та суспільства в цілому. Комп’ютерний сленг відрізняється від звичайного розмовного, перед усім, своєю письмовою формою. Це дозволяє фіксувати зміни, які відбуваються в цій підсистемі сленгу. Не можна сказати, що сленг розмовний, який побутує серед різних соціальних груп та сленг соціальних мереж повністю відірвані. Розмовна лексика проникає в комп’ютерну, комп’ютерна в розмовну, уже доповнюючись і змінюючись залежно від потреб соціальних груп. [52, С.53]

Комп'ютерний сленг по способу освіти

Шляхи і способи утворення комп'ютерного сленгу дуже різні, але всі вони зводяться до того, щоб пристосувати англійськесловодо похідної дійсності і зробити його придатним для постійного використання. Ось основні методи освіти сленгу, які, охоплюють більшість нині існуючої сленгової лексики:

• Калька (повне запозичення)

• Напівкалька (запозичення основи)

• Переклад

  • з використанням стандартної лексики в особливому значенні

  • з використанням сленгу інших професійних груп

• Фонетична мімікрія [13, С. 28]

До причин виникнення і масового використання сленгу можна віднести:

• анонімність, що сприяє розкутості, а іноді й безвідповідальності поведінки учасників спілкування; анонімність набагато спрощує процес спілкування, людина перестає боятися, тому що перш ніж написати щось в неї є час подумати, обдумати і зробити правильний вибір, і навіть, якщо станеться якась принизлива ситуація, достатньо лише вийти з мережі.

• послаблення невербальних каналів інформації; мається на увазі, що адресат не бачить жестів, рухів, міміки обличчя, не чує тону та тембру голосу, все те, що дозволяє краще зрозуміти людину. Це все робить спілкування менш особистим, і легко дозволяє обанути співрозмовника.

• виражений експресивно-емоційний план мовлення, що активізує специфічні знакидля позначення емоцій; навіть спілкуючись за допомогою тексту ми намагаємося виразати, показати наші емоції, оскільки самі по собі слова – пусті. Для експресивності використовуються розділові знаки, такі як: декілька знаків оклику, три крапки, декілька знаків питання. Також для вираження емоцій використовують загавлані літери, тим самим привертаючи увагу до повідомлення. Окрім оговорених лінгвістичних об’єктів, невід’ємним атрибутом віртуального спілкування стали смайлики.

• смайл, емотикон або емограма – це графічний символ, що використовується для вираження емоцій. Емотикони (від англ. «emoticon» = «emotion icon» – емоційна іконка або, як їх часто називають у просторіччі – «смали», «смайлики». Під час електронної комунікації смайлики використовують для відтворення настрою повідомлення.

Одна з перших спроб використання топографічних конструкцій для вираження емоцій була зроблена ще у 1881р. редакцією американського гумористичного журналу «Puck» 1953р. Смайлики зявляються на шпальтах газети «New York Herald Tribune», де їх використали у рекламі художнього фільму «Lili». Масштабна експансія смайликів у друкованому тексті почалася з виникненням Інтернету. За короткий проміжок часу Інтернет-спільнота успішно адаптувала певні символи через їхню простоту та легкість написання, адже їх можна зобразити топографічними знаками, що розміщені на клавіатурі. Смайлики увійшли до графічно-стилістичного атрибуту нетикету. [49]Слово «смайлик» можна було б вважати сленгом, який походить від англійського «smile» - посмішка, якби вона не набуло такого широкого вжитку. Смайлики є графічними об’єктами. Якщо програма підтримує певний набір смайликів, то ми зможемо побачити жовте лице, з певною емоцією: сумна посмішка, сльози, весела посмішка та ін.. Якщо ж певна соціальна мережа не має таких можливостей, то використовується комбінація розділових знаків на позначення емоції, наприклад: :) – посмішка, :( - сумна посмішка, та ін..

• добровільність контактів, що дозволяє перервати їх у будь-який момент; таке спілкування ні до чого не зобов'язує, що і приваблює велику кількість людей;

• прагнення до виразності, що призводить до нетипової, комунікативної поведінки:користувач позиціонує себе інакше, ніж у реальному житті, «програє» не реалізовані в діяльності поза мережею ролі, сценарії, і, не знаючи співрозмовника, створює його образ, відмінний від реального;

• більша, ніж у реальному світі, залежність від співрозмовника у спілкуванні;

• порушення єдності простору й часу.

Також є і соціально-психологічні причини використання Інтернету як джерела спілкування:

1).Незадоволення спілкуванням у реальних контактах. Так, користувачі швидко втрачають інтерес до Інтернет-спілкування, якщо виникають можливості для задоволення відповідних потреб у реальному житті.

2). Можливість реалізації якостей особистості, програвання ролей, переживання емоцій, які з тих чи інших причин неможливі у реальному житті. Бажанням переживання тих чи інших емоцій пояснюється, ймовірно, і прагнення до емоційного наповнення тексту специфічними комунікативними знаками.

3). До можливості взаємодії «людина-комп'ютер» додається можливість комунікації«людина - комп'ютер – людина». Саме тут є можливість для кожного користувача створити свій «імідж», де Інтернет-спілкування набирає таких форм:

• телеконференції;

• чат (мається на увазі IRC (Internet Relay Chat);

• веб-пейджери (наприклад, ICQ, Instant Messager);

• листування електронною поштою (e-mail). Дослідники комп'ютерної лексики звичайно розділяють засоби спілкування в Інтернеті за ступенем їх інтерактивності. Найбільш інтерактивними осередками спілкування вважаються чати і ICQ, найменш інтерактивними - e-mail і телеконференції.

У телеконференції і при спілкуванні за допомогою e-mail спілкування відбувається в режимі off-line, на відміну від чата і ICQ, де люди спілкуються on-line, ведуть своєрідний діалог.[2, С.103]

У конференції спілкування відбувається навколо визначеного предмета, у той час як чат, як правило, своєї теми не має, тут спілкування набуває форм спонтанності. (Хоча існують і тематичні чати, наприклад, коли яку-небудь відому людину запрошують у канал IRC чи web-чат, і вона відповідає на всі питання послідовно). Крім того, в мережі нівелюється різниця між усним і писемним мовленням. Як відомо, одиницею усного мовлення є діалогічна єдність; писемного - монологічний текст.На екрані монітора змішується усне і писемне мовлення, стирається межа між діалогом, монологом та полілогом (коментарі). [6, С.87]

Наслідком глобального використання мережі Інтернет стало виникнення такого поняття як «Нетикет». Одним з визнечення етикету є: «Мережевий етикет - (або «netiquette» від англ. «network etiquette»,або «нетікет», або рос. «сетикет») , так називаються правила, прийняті в мережі Інтернет або, якщо хочете, кіберпросторі.» [24]. Також можлива така назва: «Мереже́вий етике́т (інша поширена назва: Інтернет етикет) — формальні правила поведінки, спілкування, традицій у Мережі». Цікавою є історія виникнення етикету: «Нетикет (неологізм, що є злиттям слів «мережа» [англ. net] і «етикет») – правила поведінки, спілкування в Мережі, традиції і культура Інтернет-співтовариства, яких дотримується більшість. Це поняття з’явилося в середині 80-х років 20-го століття в ехоконференціях мережі FIDO. Деякі з правил мережевого етикету присутні в RFC 1855 (англійський варіант)».[47, С.44]

Будь-якого користувача мережі Інтернет, особливо недосвідченого, чекає багато небезпек від різного роду дезінформаторів до шахрайства. Традиційно найкращий засіб захисту в цьому випадку – це знання, як технічних, так і етичних норм спілкування і роботи в мережі, різноманітних небезпек та способів уникнення небажаних проблем.

В цілому положення нетикету можна поділити на три категорії:

• психологічні, емоційні - звертання: «Ти», «Ви», використання смайликів і їх кількість, підтримка новачків чи їх ігнорування тощо);

• технічні -використання строк певної довжини, обмеження на розмір листів, їх підписи, допустимість написання у верхньому регістрі, допустимість форматування (виділення курсивом, кольором тощо);

• адміністративні - правила назв (заголовків) тем, правила цитування, допустимість реклами, допустимість флейму, необхідність притримуватися тематики співтовариства.

Люди, які звикли до певного товариства, можуть ненароком порушувати правила іншого. Тому практично у всіх інтернет-товариствах вимагають ознайомитися з правилами і висловити свою формальну згоду на їх дотримання. крім того, зазвичай рекомендують перед тим, як писати повідомлення до товариства спочатку прочитати існуючі топіки, відчути їх дух і атмосферу.

Найчастіше під порушенням нетикету розуміють образи та перехід на особистості, зловмисний відступ від теми (оффтопік), рекламу, саморекламу у недоцільних для цього місцях. Також цілком припустимо, що порушенням нетикету можуть виявитися наклеп та інша зловмисна дезінформація чи плагіат.

Для уникнення помилок в мережі необхідно знати деякі поняття:

• флейм – це процес, що іноді виникає в Інтернеті, «словесна війна»;

• флуд – це повідомлення у форумах і чатах, що займають великі об'єми і не несуть корисної інформації;

• спам – повідомлення, що надсилають невідомі Вам люди, без вашої на те згоди;

• офтопік – повідомлення не по темі поточного обговорення чи поштової розсилки.

Серед основних заповідей мережевої моралі, що має знати кожен член мережевого суспільства, фахівці виділяють наступні. [47, С.53]

Негативні та позитивні наслідки використання мережі Інтернет та соціальних мереж.

Отож, негативний бік усіх соціальних мереж:

• Анонімність. Не раз користувачі прикриваються різними псевдонімами (ніками), займаються «тролінгом», пишуть образливі коментарі, можуть ширити безвідповідально важкі наклепи. Забувається чомусь занетикету таких мережах як Facebook, Twitter, Flickr, Myspace, Vkontakte тощо.

• Віртуальне хижацтво. Певні особи з окремими психологічними проблемами шукають собі весь час наступну «жертву», отримуючи своєрідне задоволення. Так можна бути прилюдно «змішаним з болотом».

• Створення сторінок від твоєї особи, наприклад, неприятелями, що хочуть за щось відімстити, скомпрометувати, якщо не добавив когось у друзі з декотрих причин, було раніше певне непорозуміння і т.п. Переважно ці дії (чужі сторінки під твоїми персональними даними) є незаконного характеру і можуть так само бути проблеми із судом-поліцією. Був такий випадок, що в одного хлопця та дівчини перервалися якось стосунки і хлопець створив від імені дівчини сторінку на Myspace, подавши там її інтимне фото. Дівчина, довідавшись про все, здійснила потім самогубство. Одна сестра-монахиня ще мені розповідала, що спілкувалась довший час через Facebook із одним начебто знайомим їй священиком, а потім виявилося, що насправді це був не він реальний, тобто сторінка в дійсності існувала без його відома.

• Нестримний спам. Є заохочення під виглядом «безвинних» лінків (посилань) перейти на різні невідомі сайти, особливо з вірусами, що відтак полонять комп'ютер. Спамери продовжують робити свою брудну роботу. Читаємо, до речі, щосоціальна мережа Facebook відсудила у громадянина Канади 874 млн за спам. Атаки спамерів (хакерів) є скрізь. Буває, спамлять і від твоєї особи.

• Порнографія та насилля. Навіть дуже не бажаючи наткнутися на ці нездорові явища, можеш попасти в небезпеку. Тиснеш на одне посилання, а вистрибує цілком інше. Реклама є й оманлива. Як відомо, теж неповнолітні користуються нині соціальними мережами. Не весь їхній контент (зміст) є корисний - численні сторінки, файли, співтовариства тощо. Розпусні сайти та також ті, де має місце море агресії чи крові, руйнують світло в серці, автентичні людські цінності під сонцем.

• Магія (окультизм). Різна реклама гороскопів, сатанізму, карт Таро, магічні ігри, окультні дотатки (приложения по-російськи), на сайті Vkontakte, наприклад, зокрема для дітей, що не раз просто не знають про явну духовну шкоду для чистоти душі від таких окультно-магічних забавок, що мають плив і на життя поза веб-простором.

• Аморальність із бездуховністю. Сплеск усіх відомих людських пристрастей, навіть досить низьких. Без встиду й совісті, як кажуть.

• Крадіжка приватної інформації. У соціальних мережах є люди з різними намірами. Це як відбиток усього, що бачимо щодня у реальному світі. Не бракує там і кримінальності, потаємних шпигунів, які теж можуть написати про себе неправдиву інформацію у профілі чи замаскуватися під знайому нам людину, про що вже згадувалось вище. Фотографії (щось інше особисте) можуть в якусь пору «полетіти світом». Наслідки можуть бути непередбачуваними, зокрема коли бодай трохи не захиститися. Взагалі Інтернет, а особливо відомі соціальні мережі, сильні цього світу фінансують і використовують з метою тотального контролю над усім людством. Все фіксується, тобто всі бродіння віртуальним простором. Ніщо не зникає безслідно.

• Цілковита залежність від соціальних мереж аж до «втрати дихання». Це не міф. Майже весь час витрачається на віртуальних друзів, спілкування (чати, блоги і форуми) в мережі, часами на тривале бродіння Інтернетом без мети, лишень з єдиною фіктивною метою – «вбити час». Віртуальна дружба витісняє реальну. Скаржаться часом друзі з-поза веб-простору, що, наприклад, ти їх замінюєш комп'ютером-ідолом, «контактами», кібер-стосунками і т.д. Починаються всякого роду психологічні проблеми, депресії, поганий сон; виникають конфлікти в реальному існуванні. Якщо зникає на певний час доступ до Інтернету, то наступає «велике горе», відбираючи хороший настрій. Справжнє життя не заміниш нічим до кінця.[2, С.39]

Соціальні мережі мають свій позитив, наприклад:

• можна зустріти однокласників та знайомих, навіть якщо люди не мали зв’язку один з одним багато років;

• соціальні мережі роблять позитивний вплив на почуття власної гідності та благополуччя;

• задовольняється прагнення бути поміченим;

• розширення можливостей комунікації (спілкування на відстані);

• зручний обмін інформацією;

• час на зважені відповіді.

Соціальні мережі мають свій негативний вплив:

• збільшення ваги та споживання нездорової їжі;

• зниження самоконтролю;

• ілюзія активного спілкування;

• згаяний часж;

• шкода здоров’ю (крім загальновідомого факту про те, що від довгого «спілкування» з комп’ютером псується зір, вчені заявляють, що в довгостроковій перспективі використання соцмереж може викликати рак, серцево-судинні захворювання і навіть недоумство);

• погіршення навиків мовлення, зниження культури мовлення.

Моральний кодекс сетяніна:

• поважай інших сетян! Звертайся з будь-яким віртуальним співрозмовником так само, як ти хочеш, щоб інші поводилися з тобою;

• дотримуйся законів і правил поведінки, прийнятих в реальному житті. Наприклад, не порушуй законів, не лайся матом, не розсилай шкідливе програмне забезпечення;

• не ходи в чужий монастир зі своїм статутом. Якщо ти випадково заблукав у чиєсь співтовариство (форум, блог, чат), спочатку озирнися, освойся з місцевою манерою спілкування. Поважай місцевих авторитетів;

• поважай час і гроші інших. Наприклад, відправляючи кому-небудь важкий файл, скористайся архіватором;

• намагайся дбати про читача твоїх повідомлень. Пиши грамотно, ретельно форматує свій текст, розбиваючи його на пропозиції та абзаци. Не забувай про розділові знаки;

• не зловживай смайликами;

• ніколи не дублюй повний текст матеріалу (листи, повідомлення), який ти коментуєш. У той же час, цитую досить, оригінального тексту, щоб було зрозуміло, що саме ти коментуєш;

• не провокуй агресивну реакцію у одержувача твого повідомлення. Уникай категоричних тверджень;

• не пиши листи і повідомлення ОДНИМИ ВЕЛИКИМИ БУКВАМИ: адресату може здатися, що ти на нього кричить;

• якщо ти кипиш праведним гнівом, не піддавайся спокусі відповісти негайно. Затримай відповідь хоча б на деякий час;

• поважай інакомислячих! Не намагайся довести свою правоту будь-яку ціну;

• не створюй і не розсилайспам, не флудити і не флейму! 

• уникай трьох «Ха» - Хамство, Хакерство, Халява;

• ділись своїми знаннями;

• поважай недоторканність приватного життя інших користувачів Мережі;

• у мій прощати чужі промахи і помилки. Не знущайся над чужими помилками, не глумилися над новачками;

• не будь шовіністом! Пам'ятай, що Інтернет інтернаціональний.[45, С.32]

Сленг сам по собі складне явище, яке потребує вивчення. А сленг комп’ютерних соціальних мереж ще більше відрізняється від звичайного спілкування. Відрізняється все: форма передачі повідомлення, зміст, вигляд, значення. Спілкування за допомогою сленгу в соціальних мережах має свої правила, яких слід дотримуватися аби не потрапити в складну ситуацію, не буди обманутим, якщо це стосується будь-яких угод та операцій. Але навіть звичайне спілкування в мережі Інтернет вимагає дотримання певних правил поведінки, це можна назвати ввічливістю Інтернет-спілкування.

Отож походження терміну «сленг» є дуже спірним питанням. Багато лінгвістів не знаходять компромісу у цьому питанні. Проте зрозумілим, є одне, сленг існував з давніх часів, але почав вивчатися лише з початком зародження літературної мови. Завжди існують люди, які намагаються виділитися чи відокремитися, тому вони і намагаються зробити це через спілкування. Єдина проблема була лише в тому, що люди не звертали увагу на таке явище як «сленг». І лише із початком створення літературної мови, вчені почали розглядати, те що не належить до літературної мови.

Проблема визначення таких термінів як «сленг», «арго», «жаргон» є доволі складною. Вчені не можуть дійти одного висновку щодо розрізнення цих термінів. Один словник подає одне значення, а інший інше. Звичайно між ними є певні відмінності, але більше на загальному рівні і в нашій роботі не становлять великої різниці. Походження цих термінів, порівняно недавнє. Термін сленг з’явився у вжитку не раніше 18-го століття.

Важливішим є питання утворення сленгу, а саме причини його утворення. До таких причин належить: невдоволення традиційними словами і виразами; зіткнення з новими обставинами, для яких наявна лексика виявляється бідною; прагнення вразити суспільство; бажання «правдивого, непідробного» спілкування; бажання досягти певного комічного ефекту; бажання створити певний стилістичний ефект за допомогою яскравості та експресивності сленгу; бажання творчості; бажання самоствердження та самореалізації між людей одної вікової групи. Всі ці причини призводять до того, що люди, а особливо молодь вживають сленг у своєму мовленні.

Важливою також є етична проблема вживання сленгу. Як відомо велика частина сленгових слів належить до ненормативної лексики. Це ті слова, які забруднюють і псують мову. Такі слова не є культурними для вживання в суспільстві, тому з цим явищем потрібно боротися.

Але все ж таки більшість сленгових слів не входить до ненормативної лексики. Звичайно сленгізми – це експресивні слова, які часто несуть в собі негативне значення, які утворюються у спосіб, що руйнує усталені зразки мови, але тим не менш, вони є корисними для розвитку мови. Всі нові винаходи, нові події пов’язані із сленгом. Взяти навіть комп’ютер і все, що з ним пов’язане, всі ці слова спочатку були сленгізмами. І лише потім літературна мова переймає частину з них, пристосовуючи такі слова до повсякденного вжитку. Молоді люди є рушіями прогресу у суспільстві, а сленг рушієм прогресу у розвитку мови.

Сленг соціальних мереж відрізняється в першу чергу своїм виглядом. Там багато смайликів, які кожен мають своє значення, абревіатур та скорочень.

В наш час Інтернет дозволяє здійснювати майже будь-які операції не виходячи з дому. Ми можемо замовляти їжу, оплачувати рахунки. Інтернет – це велика бібліотека знань. Там ми можемо знайти майже все, що потрібно. Але існує велика небезпека шахрайства, тому потрібно бути обережним і дотримуватися певних правил, нетикету. Спілкування в соціальних мережах теж вимагає знання та дотримання певних правил.

Сленг соціальних мереж знижує рівень знання власної мови. Оскільки спілкуючись ми мало звертаємо увагу на стиль та граматику написано, що негативно впливає на молоде покоління, оскільки вони перестають слідкувати за своєю мовою та цінувати.

Отож, сленг не стільки засмічує мову, скільки сприяє її розвитку, оскільки мова – це живий організм, який не можна обмежити, який не можна відгородити від змін. Сленг впливає на різноманітні рівні нашого життя. Частково він робить його цікавішим та яскравішим і, навіть, більш творчим.