7. Новий ідеал людини епохи Просвітництва.

Розум не завжди був включений в науку. Для 18ст. це було нове, адже багато течій суперечило розуму. Світоглядна парадигма просвітництва хоче примирити цей конфлікт, втілюючи в собі дискурс високо моральності та особистості, яка не просто підкорюється законам, а осмислює та приймає їх як належні.

Просвітники роблять акцент на власному «я» (внутрішнє), при цьому не нехтуючи і зовнішнім (хоча в літ. Творах просв. Й немає чітких описів зовнішності) та природою. Вони ніби зводять внутрішнє і зовнішнє, синтезують раціональне та чуттєве начала,й таким чином йдуть до власного пізнання. Кажучи, що «все зовн. Лише тонкий шар фарби на людині», вони тим самим підкреслюють важливість внутрішнього свого»я». Вперше в історії саме просвіт-ки звертають на це увагу. Зявляються такі поняття, як «індивідум», «особистість», що є синонімічними до «має Я».

Питання ж «хто я?» стає найактуальнішим і варіює в усіх творах.

Просвітник робить ставку перш за все на себе, на свій власний розум. Він має мужність ним користуватися. В нього є жага до розмірковування над істинами, прислухання до них й удосконалення, а це засвідчує перехід людини на новий, вищий щабель.

Висунувши ідею формування особистості, просвітники показали, що людина володіє розумом, духовною та фізичною силою. Люди приходять на світ рівними, зі своїми потребами, інтересами, вдоволення яких полягає у встановленні справедливих форм людського існування. Тому люди рівні не тільки перед Богом, але й перед законом і повинні дотримуватись соціальних законів, перш за все моральних. Просвітник приміряє опозиції, залежність від моралі людина не сприймає як обмеження. Людина починає самостійно користуватись своїм розумом. Завдячуючи досягненням у науці з’явилось уявлення, що всі таємниці світу відкрито і суспільство підпорядковується логічним, доступним людському розуму законам. Перемога розуму – друга характерна ознака людини просвітництва. Постає ідеал вільної особистості. Провідною рисою стає раціоналізм і людина прагне осягнути все зовнішнє і перевести його на внутрішнє.

9. Чому 18 ст. Називають золотим віком уявних подорожей? Як ви розумієте семантику цього виразу?

Саме в епоху Просвітництва, постали авантюрний роман («Історія Жіль Блаза» Алена-Рене Лесажа), сентиментальний роман («Сентиментальна подорож» Лоренса Стерна а також роман з елементами сатири й пародії («Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта. Ці двори мають дещо спільне, а саме елементи подорожу у своєму сюжету.

Так сталось не випадково, адже протягом усього розвитку Просвітництва у центрі міркувань його ідеологів находилось поняття «розум». Розум, в уявленні просвітителів, дає людині розуміння як суспільного ладу, так і самої себе. І те, й інше можна змінити на краще, вдосконалити. Таким чином обґрунтовувалась ідея прогресу, що уявлявся як невідворотний хід історії з темряви невігластва в царство розуму. Найвищою та найпродуктивнішою формою діяльності розуму вважали наукове пізнання. Саме в цю добу морські подорожі набувають систематичного та наукового характеру. Географічні відкриття були дуже поширеним явищем саме у 18 ст. Але чому це століття ще називають віком уявних подорожей?Подорожі були уявними саме тому що людина почала розширювати свій кругозір через розум, робилися нові наукові відкриття. Характерною особливістю наукової думки Просвітництва було те, що вона орієнтувалась на практичне використання досягнень науки в інтересах промислового й суспільного розвитку. Людина розширювала свый кругозыр щодня. Вона читала книги ,більшість з яких були про подорожі і в той час подорожувала разом з головним героєм. Людина просвітництва вільніша,ніж наприклад,людина середньовіччя, вона може просто зібрати речі і відправитись в якусь авантюрну подорож. В той час людина в середньовіччя могла піти, хіба що у хрестовий похід, або ж жебракувати по світу.