35. Поясніть місце дискурсу повсякденного життя в літературі 18 століття.

У 18 ст. вперше постало питання буденності. Почали цікавитися звичайними людьми в усіх подробицях. Все є загальним, типовим → через змалювання окремого.

Лотман: треба викликати такі опозиції для виявлення повсякденного «звичайне-незвичайне», «загальне - екстраординарне»

- Повсякденне завжди повторюється

- Повсякденність є антонімом до великих подій

- Побутове – це життя народних мас

- Побут – це сфера спонтанного - ????

- Побутове не пов’язане з маскуванням – є природним

Побутовість заповнює весь простір письма епохи Просвітництва.

В письмі багатьох героїв-просвітників завдяки манері розповіді підкреслюється ставлення до повсякденного життя як до мистецтва. РІВНІ ПОВСЯКДЕННОСТІ:

1) Просторовий (приватний простір)

2) Суспільний (публічний) – діалог героя з зовнішнім світом (як чинить)

3) Особистісно-культурний (як епоха впливає на індивідуальність героя; власне почуття героя ; як він думає)

4) Соціальний – форми спілкування між людьми, повсякденна взаємодія

В творі «Страждання молодого Вертера» знаходить яскраве вираження ще один рівень повсякденності – предметно-культурний(аналіз світу речей, що існують в побуті; як побутова деталь). З усіх героїв- просвітників лише Вертер надає великого значення речам, тому і спонукає розмову про предметно-культурний рівень повсякденності. Ставлення героя Ґете до деяких предметів обумовлено його почуттями, що винесені в назву роману під словом «страждання», тому предметно-культурний рівень повсякденності в цьому тексті виявляється тісно переплетеним з мотивом пристрасті.

Мовлення про повсякденність може не співпадати з самим повсякденним життям, а особливо – з побутовим мовленням. Цю думку найяскравіше ілюструє епістолярій Вертера з роману Ґете.

В простір, повсякденність якого вкладає в свої листи Вертер, він втік з міста, втік від небажаної пристрасті, об’єктом якої став. Тож первинні опозиції, з яких розгортатиметься історія героя Ґете, це місто з його штучністю, маскуванням, пристрастями та провінційне містечко з природністю, щирістю та доброчинністю.

Жоден рівень не вивищується над іншими, але більша увага приділяється просторовому, де домінує приватний простір і нівелює міський.

Тема повсякденного життя в літературі не була поширена до 18ст. Аналітичний базис цієї теми належить 20-21 ст., що робить літературу літературою. Саме завдяки увазі до третього стану роман став популярним, заклався його канон. Тобто відбувається перехід від хроніки до роману, до звичайного, бо тут виявляється головна опозиція: екстраординарне, святкове, готичне і побутове, звичайне, що є можливістю самопізнання. Побутове – рутинне, сіре, на противагу екстраординарному, життя народних мас на противагу життю видатних осіб, на противагу офіційному життю, сфера спонтанного, невідрефлексованого переживання та мислення на противагу сфери рефлексії, штучного та особливого наукового досвіду. Тема повсякденності – сфера декорацій художнього твору. Звичайна модальність сприйняття світу, звернення увагу на реальне та заглиблення в нього. Людина постає в сфері побутового життя природною, без маскування і вдавання. Повсякденність – вічне в приватній сфері. Робінзон, потрапляючи на острів, починає займатись господарство, тому і не сумує. Усвідомлює, що дома займаються тим, що й він.Узбек, подорожуючи Францією, бачить, що всі метушаться, кудись спішать. Повсякденність життя французів наштовхує його на пізнання її, адже для його країни такі устої життя є незвичними. Поки Сен-Пре подорожує, Юля одружується з Вольмаром, народжкє 2 хлопчиків, тобто веде спокійне сімейне життя.