28.Чому 18 століття називають віком письма?Яке значення має епістолярій в добу Просвітництва?

Листи пишуть усі люди( незалежно від соціального стану і тд). Жоден герой не є щасливим(екзистенцій на криза),саме тому починає писати листи в будь-якій формі. Письмо можна потім порівняти з теперішнім життям. Всі героя поділяються на тих,хто долає екзистенцій ну кризу і на тих,хто йде до самопізнання. Homo scribens – це герої,що живуть, стикаються з кризою свого існування і починають писати. Щоб жити минулим, треба писати. Річардсон – батько епістолярного роману. Письмо не може бути не пов’язане з внутрішнім світом героя.

Роман Просвітництва не лише представляє історію в листах, а й стає історією письма. В художніх творах, де письмо персонажа виступає наративною формою, метаписьмо є також відвертим поглядом героя-оповідача на себе. Саме в тих рядках, де homo scribens пояснює у той чи інший спосіб роботу свого письма зростає об’єктивність сприйняття власного “Я” героя за рахунок подвоєння оптики на Себе. В метаписьмі завжди криється подвійний погляд: на процес письма та події життя, що становлять предмет розповіді. Писати про те, як пишеш, стає способом розуміти себе виходячи з себе. В світі, що, за відомим висловом Малларме, існує, щоб закінчитись книгою, людина як читач, бібліотекар, скриптор, компілятор, “автор” є сторінкою письма. Тож аналіз метарівня тексту-письма також можна вважати антропологічною лабораторією. В епоху Просвітництва жанр «листа» стає майже панівним і використовується як «спосіб додання безпосередності інтелектуального спілкування. В 18 столітті були створені сприятливі умови для появи творів в жанрові письма. Саме тоді лист існував в побутовій сфері як єдиний доступний і розвинутий спосіб зв’язку людей.

Лист в 18 столітті був вписаний у становлення індивіда. Необхідним елементом для всіх картини, портретів був лист. Епістолярна література розвивалась за двома напрямками: «приватне листування » і «відкриті листи». Епістолярний жанр був пов'язаний з тенденцією достовірності, саморозкриття людської особистості.

Жанр листа давав змогу автору передавати найтонкіші відтінки почуттів та думок героїв, їх переживання, закарбувати в гостро драматичній формі зіткнення суперечливих світоглядів, інтересів і пристрастей.

29.Розкрийте маску жанрових форм письма героя- просвітника:щоденник, сповідь,лист,записки.

1. Лист – найпопулярніша форма. Монолистування (Вертер,Сюзанна). У Вертері хоча і є той ,до кого звернені листи (наприклад Вільгельм) але він є віртуальним,маскою реального читача. Зворотнє листування. (Юлія і Сен-Пре, Узбек). Лист – це дистанційна розмова. Лист-сповідь – Сюзанна( 1 лист) - таємниці сім’ї, болючі моменти свого існування, тіло з’являється завдяки письму( почервоніли щічки).

2. Щоденник (інтимне письмо) пишеться кожен день. Робінзон – псевдо щоденник,тобто почав писати пізніше про події які відбулися раніше.

3. Мемуари (історія життя) охоплює дуже великий проміжок часу. Йорик, «лабіринт дерева».

4. Записки( Стерн, «Сентиментальна подорож» - мінімальна дистанція у часі.

Лист, записки, щоденник, сповідь як жанри письма мають різну комунікативну природу, що прямо впливає на своєрідність представлення метарівня. Підкреслена діалогічність листа не передбачає відкритої автокомунікації героя-оповідача, тоді як щоденник – прямо вимагає. Різновид дискурсу несе на собі відбиток світоглядної парадигми певної доби. Лист є провідним жанром письма в Просвітництві, але про чистоту даного модусу письма не приходиться говорити. Зупинятися на жанровій своєрідності листа означає обмежувати потенціал тексту-письма епохи Просвітництва.

Естетикою історико-культурної епохи визначена й специфіка метаписьма. Так, просвітницька відкритість до зовнішнього світу не передбачає на передньому плані твору заглиблення героя в себе. Щоденниковість (Гете «Страждання молодого Вертера», окремі фрагменти роману Руссо «Юлія, або Нова Елоїза») та сповідальність (Дідро «Черниця», Прево «Історія однієї гречанки») виявляються замаскованими під лист (в окремих випадках - записки), що диктує власні жанрові умови організації комунікативного процесу в письмі.

У ремарках про власне письмо герой демаскує різновид дискурсу. Це можна розглянути на прикладі творів. Наприклад, роман Д. Дідро «Черниця» написаний у формі листа. Сюзанна пише листа маркізу, переказує в ньому своє життя. Вона пише йому, бо перебуває у складній життєвій ситуації. За цим листом маскується інші жанрові форми письма. Це, по-перше, моралізаторський звіт, що уявляє собою автокомунікацію, тобто особа адресанта і адресата ототожнюється. По-друге, це сповідь, автобіографія, оскільки Сюзанна розповідає історію всього свого життя, і ця робота письма дає їй очищення, вона залишає в письмі біль, пробачає кривдників. По-третє, перед великою аудиторією (гіпотетичні читачі) її розповідь виконує функцію проповіді.

В романі Дефо Робінзон пише «псевдо щоденник», відбувається маскування мемуарів, сповіді, автобіографії. Це відбувається оскільки присутній зовнішній адресат, ретроспекція, повнота зображуваного, відвертість.

Таж ще одним прикладом можуть бути записки Йорика з роману Стерна «Сентиментальна подорож». Його записки можна назвати мемуарами. Про це свідчить минулість письма.

Останній лист Юлії можна вважати сповіддю, і загалом всі твори Просвітництва – автобіографіями.