- •Питання до державних іспитів
- •1. Поняття про літературну мову, її функції та ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль. Параметри офіційно-ділового стилю.
- •4.Поняття документа. Основні терміни і визначення. Функції документів.
- •5. Підстилі офіційно-ділового стилю.
- •5.Особливості мови ділових паперів
- •7. Особливості офіційно-ділового стилю
- •8.Оформлення сторінки документа, нумерація сторінок
- •9. Вимоги до оформлення тексту документа
- •10. Стандартизація ділового тексту.
- •11. Мовні штампи. Мовні кліше
- •12.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення
- •13. Становлення і розвиток одс
- •14.Реквізити документів. Вимоги до оформлення реквізитів, дата , підпис, адресат, віза, резолюція, гриф затвердження.
- •15.Комунікативна професіограма фахівця
- •16. Культура фахового мовлення
- •17.Види і жанри усного професійного мовлення
- •18Жанри усного діалогічного професійного мовлення.
- •19. Жанри усного монологічного професійного мовлення
- •20. Телефонна розмова
- •21.Невербальні засоби спілкування
- •22. Український мовленнєвий етикет
- •23. Подяка, вибачення як види ділового мовленнєвого етикету
- •24. Звертання, знайомство як види як види ділового мовленнєвого етикету
- •25. Вітання, прощання як види ділового мовленнєвого етикету
- •26. Прохання, згода, комплімент як види ділового мовленнєвого етикету.
- •27.Лексика за сферою вживання
- •28Лексика з погляду походження та її функціонування в текстах документів
- •29Лексичні засоби ділового мовлення. Пряме і переносне значення слова. Багатозначність.Омоніми.
- •30. Функціонування термінів та професіоналізмів у текстах одс.
- •31. Функціонування неологізмів і запозичень у текстах одс
- •32. Синоніми, антоніми, пароніми в службовому тексті
- •33.Плеоназм. Тавтологія як порушення норм лексичної сполучуваності слів.
- •34. Заява
- •35. Автобіографія
- •36. Резюме
- •37. Характеристика
- •38. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
- •39. Записки (доповідні, службові, пояснювальні).
- •40. Доручення. Розписка
- •43. Оголошення. Запрошення
- •44. Пропозиція. Скарга
- •45. Протокол. Витяг з протоколу
- •46. Мовні норми сучасної українскої мови
- •47. Засоби милозвучності української мови
- •48. Вживання апострофа
- •49. Вживання мякого знака
- •50. Вживання великої літери
- •51. Спрощення у групах приголосних
- •52. Правопис префіксів
- •53. Зміни приголосних при їх збігу
- •54. Кличний відмінок іменників
- •55. Родовий відмінок однини іменників іі відміни чоловічого роду
- •56. Відмінювання прізвищ, імен та імен по батькові
- •57. Правопис іншомовних прізвищ та географічних назв
- •58. Видмінювання числівників
- •59. Зв'язок числівників з іменником
- •60. Написання числівників і відчислівникових слів
- •61. Ступені порівняння прикметників
- •62. Правопис складних слів
- •63. Функціонування активних та пасивних дієслівних конструкцій у текстах одс
- •64. Функціювання дієприкметників у текстах одс
- •65. Особливості вживання в діловому мовленні речень різних за структурою та метою висловлювання
- •66. Порядок слів у діловому мовленні
- •67. Типові форми вираження присудків у текстах одс
- •68. Особливості вживання речень з однорідними членами в текстах ділових документів
- •69. Речення з відокремленими членами речення, звертаннями та вставними словами і словосполученнями в діловому мовленні
- •70. Нанизування відмінникових форм іменників
- •71. Складні випадки узгодження членів речення
- •72. Складні випадки керування
- •73. Вживання дєприкметникових зворотів у текстах офіційно-ділового стилю. Особливості перекладу з російської мови
- •74. Складне речення в професійному спілкуванні.
70. Нанизування відмінникових форм іменників
Нанизування відмінникових форм прикметника (переважно віддієслівних), тобто вживання кількох іменників підряд в одному відмінку (здебільшого в родовому) - одна з характерних ознак укр. діл. мовлення.Напр. Порушення терміну надання послуг, підбиття підсумків. У деяких офіційних документах спостерігають зловживання такими формами. Уникнути надмірного нанизування відмінникових форм можна замінивши віддієслівні іменники формою інфінітива. Напр: Покарання не має на меті завдання фізичних страждань і приниження людської гідності=Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
71. Складні випадки узгодження членів речення
З підметом типу 5 осіб, 10 працівників присудок вживається переважно у формі однини-5 осіб пише. Якщо підмет у своєму складі має числівник, що закінсується на одиницю (21, 31) то присудок з ними вживається у формі однини-21 депутат балотується. З підметом, до складу яких входять іменники більшість, меншість, частина, загал, низка, прислівникм- багато, мало, чимало, числівники-кілька декілька, кільканадцять присудки вживають у формі однини (більшість людей читає). З такими підметами присудок вживається у формі множини лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення. З підметами до складу входять числівники 2, 3,4 означення вживаються у формі Р.в. множ.-чотири останні дні.
72. Складні випадки керування
До складних випадків граматичного керування належать такі:1.Дієслова або віддієслівні іменники, які керують різними відмінками не можуть мати спільного додатка(неправильна конструкція: управління зібрало й проінформувало про факти; правильна конструкція: управління зібрало факти й проінформувало про них)2.Керування не може збігатися в словах, що мають близьке значення: властивий(кому?), характерний(для кого?), опановувати(що?), оволодіти(чим?), повідомити(кому?), проінформувати(кого?).Порушення дієслівного керування часто трапляється під впливом російської мови: уступить место – поступитися місцем, испытать поражение – зазнати поразки, ухаживать за больным – доглядати хворого.Прикметники вищого ступеня порівняння можуть керувати кількома прийменниково-відмінковими формами. Основним з них є модель: прийменник «за»+знахідний відмінок (рівень рентабельності мусить бути більшим за шістдесят відсотків).Менш уживаною є форма або модель: «порівняно з»+орудний відмінок; прийменник «щодо»+родовий відмінок (цей проект перспективніший щодо інших).Вживання прикметників вищого ступеня порівняння з родовим безприйменниковим є ненормативним для української мови.
73. Вживання дєприкметникових зворотів у текстах офіційно-ділового стилю. Особливості перекладу з російської мови
В українській мові вживаються речення з відокремленими поширеними означеннями, вираженими тільки пасивними дієприкметниками минулого часу доконаного виду(виступи, заслухані на конференції, одержали високу оцінку).В російській мові вживаються прості ускладнені речення з дієприкметниковими зворотами утвореними дієприкметниками теперішнього часу(суфікси –ющ-,-ящ-,-ем-) і з залежними словами(объект, исследуемый учеными, засекречен). В українській мові таким конструкціям відповідає переважно підрядна частина складнопідрядного означального речення(об’єкт, який досліджувався вченими, засекречений). Також подібні конструкції російської мови перекладаються українською мовою за допомогою зворотів із пасивними дієприкметниками із суфіксом –ен- (об’єкт, досліджений вченими, засекречено).Активні дієприкметники з суфіксами –ущ-, -ющ- у складі зворотів в російській мові можна перекласти українською мовою за допомогою прикметників із суфіксами –льн-, -н-, -лив-, а також іменників(получены результаты очень обнадеживающие нас – одержано дуже обнадійливі для нас результати).
