68. Особливості вживання речень з однорідними членами в текстах ділових документів

В оф-ділов. документах використовують прості але досить поширені речення. Для легкості сприймання їх виділяють у пункти та підпункти, тобто використовують рубрикацію тексту. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу, бо однорідність як мовне явище підпорядковано логічному законові класифікації. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд це видові поняття, обєднані родовими. При побудові однорідного ряду варто враховувати важивість повноти переліку. На ньому наголошують узагальнювальні слова, водночас вони допомагають зорієнтуватися у складних нагромадженнях однорідних членів, виділяючі головні. Часто між родовим поняттям, яке виражає узагальнювальне слово, й видовим, яке містить у собі однорідні члени, виникає пояснювальний зв'язок, що передається словами, а саме: наприклад, тобто, як от. Праавильна побудова однорідних рядів забезпечую чіткість і логічність висловленої думки.

69. Речення з відокремленими членами речення, звертаннями та вставними словами і словосполученнями в діловому мовленні

Відокремленими називаються другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту і значення. Це один із видів ускладнення речення.Умови відокремлення членів речення:1) набуття другорядним членом речення додаткового до основного значення. 2) бажання мовця виділити, актуалізувати член речення шляхом зміни порядку членів речення, 3) обтяженість члена речення залежними від нього словами. 4) неможливість деяких членів речення утворювати звичайне підрядне словосполучення з провідним членом речення. Відокремлюватися можуть: означення, додатки, обставини, прикладки. У вимові при відокремлених членах речення робиться інтонаційна пауза; на письмі вони виділяються комами.Звертання — це слово чи словосполучення в реченні, до якого звернена мова. Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення. Воно відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; й комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення. При звертанні можуть стояти пояснювальні слова. Таке звертання називається поширеним.Особовим займенником у сучасній літературній мові звертання ніколи не виражається. В офіційно-діловому мовленні звертання найчастіше вживається в офіційному листуванні, в усному мовленні — в промовах, бесідах, диспутах та ін. Вибір відповідної форми залежить від характеру і стилю документа. Так, у дипломатичній та офіційній сферах вживаються звертання добродію, пане, пані, іноді — колего. Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов'язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови. Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.Діляться на три групи:1. ті, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, можливо, може, мабуть, видимо, либонь та ін.2. ті, що вказують на те, кому належить висловлена думка: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть.3. ті, що вказують на зв'язок висловлюваного з контекстом: отже, наприклад, значить, виходить, до речі. Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному — паузами.